- •1.Повноваження органів конституційного контролю.
- •2.Парламентський контроль за діяльністю уряду в зарубіжних країнах.
- •3.Повноваження органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •7.Індемнітет в зарубіжних країнах.
- •4.Мажоритарна виборча система в зарубіжних країнах.
- •6.Президентська республіка в зарубіжних країнах.
- •8.Відповідальність глави держави в зарубіжних країнах.
- •9.Пропорційна виборча система в зарубіжних країнах.
- •10.Інститут омбудсмана.
- •11.Правова природа контрасигнування.
- •12.Порядок зміщення глави держави в зк.
- •13.Глава уряду в зк.
- •14.Референдум і плебісцит.
- •15.Судові повноваження парламенту в зк.
- •16.Поняття кпзк.
- •Поняття і юридична природа органів мсв в зк.
- •Порядок формування і структура органів мсв.
- •19.Особисті права і свободи громадян (підданих) у зк.
- •20.Предмет кпзк.
- •21. Основні риси адміністративно-територіального устрою зарубіжних країн.
- •22. Поняття і суть правових гарантій конст. Прав громадян зарубіжних країн.
- •23. Характеристика інститутів кПзк.
- •24. Юридичні наслідки актів конституційного контролю.
- •25. Держава, як суб’єкт конст. Прав у зарубіжних країнах.
- •26. Конституційно-правові норми в заруб. Країнах.
- •27. Порядок формування і структура урядів у заруб. Країнах та їх компетенція.
- •28. Порядок набуття громадянства в заруб. Країнах.
- •29. Поняття і види джерел кПзк.
- •32. Конституційні закони, як джерела кпзк.
- •33.Парламентські комітети і комісії в зк та їх повноваження.
- •34.Соціально-економічні права і свободи громадян (підданих) в зк.
- •38. Судові прецеденти, як джерела кПзк.
- •50. Поняття суспільного ладу в зк.
- •61. Принципи виборчого права (вп) в зк.
- •62.Юридична інституціаналізація пп в зк.
- •63. Принципи правового статусу особи в зк.
- •64. Поняття і суть вп в зк.
- •65.Основні функції пп в зк.
- •66.Республіка, як форма правління в зк та її різновиди.
- •67.Поняття і суть Конституцій (“к”) зк.
- •68. Вплив змін у політичному режимі на форми д в зк.
- •69. Монархія, як форма правління та її різновиди.
- •70.Порядок внесення змін і доповнення до к в зк.
- •71. Основні риси і особливості к, прийнятих після дсв в зк.
- •72. Форма правління в зк та її різновиди.
- •73.Принципи федералізму в зк.
- •74.Порядок розробки і прийняття к в зк.
- •75.Принципи розподілу функцій влади в зк.
- •76. Федерація, як форма державного устрою зк та її ознаки.
- •77. Поняття і суть кп як галузі національного права зарубіжної країни.
- •78.Предмет і метод правового регулювання в кпзк.
- •79.Принципи кпзк.
- •80. Норми кп.
- •81.Конституційні правовідносини.
- •83. Організаційно оформлені і не формальні інститути.
- •84. Підстави виникнення, змін і припинення конст.- пр. Відносин.
- •85.Конституційна відповідальність в зк.
- •86. Доктрина – як джерело кп в зк.
- •87. Угоди, як джерело кп в зк.
- •88.Юридичні властивості конституцій зк.
- •91. Особливості набуття громадянства шляхом натуралізації.
- •95.Ознаки республіканської форми правління.
- •97.Правове положення суб’єктів федерації. 98.Сучасна теорія федералізму.
73.Принципи федералізму в зк.
Федерація – це Д, територія якої складається з території її членів – суб’єктів (державних утворень). Ці Д звичайно кваліфікуються як складні. Нині їх налічується близько 20. Територія федеративної д розглядається як сукупність територій суб’єктів федерації – штатів (Австралія, Бразилія, Венесуела), провінцій (Аргентина, Канада), земель (Австрія, ФРН), республік (Росія, Югославія), кантонів (Швейцарія).
Є 2 різновиди федерації:
федерація заснована на договорі, суб’єкти якої – суверенні Д, що зберігають за собою значний обсяг повноважень, аж до права виходу з федерації;
федерація, заснована на автономії, суб’єкти якої – державні утворення, що не мають ознак суверенітету, але мають певну самостійність щодо вирішення питань місцевого значення (сецесія).
Юридичні ознаки:
наявність К федерації в цілому і К у кожного з його суб’єктів і, відповідно, системи законодавства у її суб’єктів;
існування громадянства як у усієї федерації, так і громадянства її суб’єктів;
у міжнародних стосунках може виступати як федерація в цілому, так і кожен з її суб’єктів.
Всі суб’єкти федерацій мають однаковий юридичний титул: з позиції вивчення їх політико-правового статусу вони є державними утвореннями. Державні утворення не можуть здійснювати самостійну внутрішню (з багатьох питань) і зовнішню політику.
Зміст політико-правового статусу державних утворень виявляється у тому, що суб’єкти багатьох федерацій наділені установчою владою, тобто можуть приймати власні конституції, які повинні відповідати федеральним основним законом. Водночас загальною рисою є наявність у кожного суб’єкта власної системи органів влади, зокрема законодавчих, виконавчих, судових. Прийнято навіть виділяти вищі органи суб’єктів федерації. Конституції країн встановлюють 4 основних принципи розмежування компетенції двох систем органів влади:
в основах закону Австралії, Бразилії, Мексики, США, Швейцарії та Югославії визначена сфера виключної компетенції федерації, а сфера компетенції суб’єктів утворюється шляхом передачі їм так званих залишкових повноважень, тобто тих, які не віднесені К до виключно федеративних.
К Канади визначає 2 сфери виключної компетенції – сферу федерації і сферу суб’єктів федерації. Для цього встановлено 2 переліки питань, віднесені відповідно до повноважень федерального парламенту і законодавчих органів провінцій.
Основний закон ФРН також встановлює 2 сфери компетенції. Це робиться шляхом визначення виключної компетенції федерації і так званої конкуруючої компетенції. У сфері конкуруючої компетенції можуть приймати рішення як федеральні органи, так і органи земель. За суб’єктами федерації залишається тільки право законотворчості з тих питань, які не включені до двох відповідних переліків.
К Індії встановлює 3 предмети сфери компетенції: виключну компетенцію федерації, виключну компетенцію штатів і спільну (конкуруючу) компетенцію федерації та штатів. До особливостей індійської федерації слід віднести детальну регламентацію змісту відповідних сфер.