65.Основні функції пп в зк.

Суть діяльності ПП формується через її функції:

• загальні – для будь-якої ПП;

• спеціальні, які формуються в залежності від суспільних відносин, які існують в середині окремої країни.

Ф-ї ПП, які утворюються в рамках демократичних д:

1. забезпечення ефективного функціонування партійної системи;

2. узгодження інтересів різних груп населення;

3. ідея загальної стабільності в країні.

Ці ф-ї регулюються через виборчу систему, яка є інститутом формування ДВ.

Особливості ПП в демократичних країнах: створення законної опозиції ПП, яка критикує діяльність правлячої партії, в деяких країнах утворюється тіньовий кабінет – в ряді країн фінансується з державної казни, для членів цього кабінету законодавство визначає привілеї – виступає як шлях вирішення проблем в середині країни і суспільства.

Загальні функції ПП тоталітарних і демократичних Д:

• ідеологічна – надання ідейного виміру на всіх її членів і прихильників, пропаганда цінностей, які визначає ПП, їх світогляду, встановлюється соціально-політична атмосфера в країні;

• комунікативна – встановлюється зворотній зв’язок ПП і Д і суспільства в цілому. Реалізація цієї ф-ї – ЗМІ: роль – ПП не тільки здійснює вплив на відповідні ЗМІ, а контролює або володіє ними.

66.Республіка, як форма правління в зк та її різновиди.

Республіка – це така форма правління, за якої верховна влада в Д належить колегіальним виборним органам і здійснюється ними. Є аристократичні республіки (Стародавні Афіни, стародавній Рим) та демократичні( формальне право брати участь у виборах органів влади належить усьому населенню країни, тобто усім громадянам, які досягли певного віку, не визнані судом недієздатними або якщо їх право не обмежене на підставах, передбачених законом. Відомо 3 види демократичних республік: парламентські, президентські та змішані.

У парламентських республіках (Італія, Греція, Індія, ФРН):

• президент обирається парламентом;

- уряд формується з представників партій, що мають більшість у парламенті;

- уряд підзвітний парламентові;

• парламент може висловити урядові недовіру, що тягне за собою його відставку.

У президентських республіках (США, Франція, Аргентина, Мексика, Іран):

• президент обирається всенародно або за особливою процедурою;

• президент є главою Д і здійснює ВВ;

• законодавча влада належить представницькому органові (парламентові);

• президент має право вето та інші права (право розпустити парламент).

Змішана (напівпрезидентська) – це така республіка, коли президент (глава Д) обирається народом, так і парламентом. Уряд обирається парламентом за рекомендацією президента. Уряд підзвітний одночасно президенту і парламенту. Президент не очолює уряд і не несе юридичної відповідальності за його діяльність (Фінляндія, Російська федерація).

Монократична республіка – президентська посада тут заміщується шляхом загальних виборів. При цьому президент сам призначає віце-президента. Президент концентрує у своїх руках усю ВВ, а уряд вважається допоміжним органом. У ряді країн впроваджено посаду адміністративного прем’єр-міністра, який виступає в ролі не глави уряду, а помічника Президента. Цей прем’єр-міністр здійснює функції з координації діяльності міністерств і діє лише в межах повноважень, делегованих йому президентом. У більшості країн, що розвиваються, уряд формується президентом і несе відповідальність перед ним. У переважній більшості країн президент має право розпускати представницький орган. Ця республіка практично повністю відкидає принцип поділу влад. Тут відсутній функціональний розподіл між вищими органами Д та більш-менш збалансована система стримувань і противаг. Для цієї республіки характерно : відмова від багатьох засад парламентаризму, зокрема від участі парламенту у формуванні уряду та від інституту відповідальності уряду перед представницьким органом. Президент концентрує у себе в руках усі основні владні повноваження. Він як правило очолює правлячу партію, якає єдиною в країні.

Теократична (ісламська) республіка (Іран) – К цієї країни встановила засади побудови державного механізму, які за багатьма ознаками можна порівняти з тими, що узгоджуються з традиційними республіканськими формами. Поряд з президентом і парламентом існує ще так званий керівник. Він наділений верховною духовною і політичною владою і здійснює функції вождя нації, яка сприймається як громада мусульман .

Директоральна республіка (Швейцарія) – на рівні федерації органом ВВ є союзна рада (уряд), яка обирається строком на 4 роки на об’єднаному засіданні палат парламенту. Кожний з членів цієї ради очолює окремий департамент (міністерство). Зі складу союзної ради парламент щорічно обирає президента союзу і віце-президента. Вони на цих посадах здійснюють окремі представницькі й почесні функції, президент веде засідання союзної ради. Ще вони виконують функції керівників окремих департаментів, включених до стр-р уряду. За К цієї країни встановлена несумісність депутатського мандата і членства у складі союзної ради, хоч усі без винятку члени ради можуть брати участь у парламентських дебатах без права вирішального голосу. Члени союзної ради (міністри) не йдуть у відставку у випадку, коли їх пропозиції не знаходять підтримки депутатів представницького органу. Не існує ін-т політичної відповідальності уряду перед парламентом, хоча союзна рада повинна звітувати на кожній сесії представницького органу.. уряд функціонує протягом всього періоду парламентських повноважень. До складу союзної ради звичайно обираються представники всіх основних ПП. Ні союзна рада, ні президент не мають права вето на рішення парламенту. Не наділені вони і правом його розпуску.