- •1.Повноваження органів конституційного контролю.
- •2.Парламентський контроль за діяльністю уряду в зарубіжних країнах.
- •3.Повноваження органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •7.Індемнітет в зарубіжних країнах.
- •4.Мажоритарна виборча система в зарубіжних країнах.
- •6.Президентська республіка в зарубіжних країнах.
- •8.Відповідальність глави держави в зарубіжних країнах.
- •9.Пропорційна виборча система в зарубіжних країнах.
- •10.Інститут омбудсмана.
- •11.Правова природа контрасигнування.
- •12.Порядок зміщення глави держави в зк.
- •13.Глава уряду в зк.
- •14.Референдум і плебісцит.
- •15.Судові повноваження парламенту в зк.
- •16.Поняття кпзк.
- •Поняття і юридична природа органів мсв в зк.
- •Порядок формування і структура органів мсв.
- •19.Особисті права і свободи громадян (підданих) у зк.
- •20.Предмет кпзк.
- •21. Основні риси адміністративно-територіального устрою зарубіжних країн.
- •22. Поняття і суть правових гарантій конст. Прав громадян зарубіжних країн.
- •23. Характеристика інститутів кПзк.
- •24. Юридичні наслідки актів конституційного контролю.
- •25. Держава, як суб’єкт конст. Прав у зарубіжних країнах.
- •26. Конституційно-правові норми в заруб. Країнах.
- •27. Порядок формування і структура урядів у заруб. Країнах та їх компетенція.
- •28. Порядок набуття громадянства в заруб. Країнах.
- •29. Поняття і види джерел кПзк.
- •32. Конституційні закони, як джерела кпзк.
- •33.Парламентські комітети і комісії в зк та їх повноваження.
- •34.Соціально-економічні права і свободи громадян (підданих) в зк.
- •38. Судові прецеденти, як джерела кПзк.
- •50. Поняття суспільного ладу в зк.
- •61. Принципи виборчого права (вп) в зк.
- •62.Юридична інституціаналізація пп в зк.
- •63. Принципи правового статусу особи в зк.
- •64. Поняття і суть вп в зк.
- •65.Основні функції пп в зк.
- •66.Республіка, як форма правління в зк та її різновиди.
- •67.Поняття і суть Конституцій (“к”) зк.
- •68. Вплив змін у політичному режимі на форми д в зк.
- •69. Монархія, як форма правління та її різновиди.
- •70.Порядок внесення змін і доповнення до к в зк.
- •71. Основні риси і особливості к, прийнятих після дсв в зк.
- •72. Форма правління в зк та її різновиди.
- •73.Принципи федералізму в зк.
- •74.Порядок розробки і прийняття к в зк.
- •75.Принципи розподілу функцій влади в зк.
- •76. Федерація, як форма державного устрою зк та її ознаки.
- •77. Поняття і суть кп як галузі національного права зарубіжної країни.
- •78.Предмет і метод правового регулювання в кпзк.
- •79.Принципи кпзк.
- •80. Норми кп.
- •81.Конституційні правовідносини.
- •83. Організаційно оформлені і не формальні інститути.
- •84. Підстави виникнення, змін і припинення конст.- пр. Відносин.
- •85.Конституційна відповідальність в зк.
- •86. Доктрина – як джерело кп в зк.
- •87. Угоди, як джерело кп в зк.
- •88.Юридичні властивості конституцій зк.
- •91. Особливості набуття громадянства шляхом натуралізації.
- •95.Ознаки республіканської форми правління.
- •97.Правове положення суб’єктів федерації. 98.Сучасна теорія федералізму.
21. Основні риси адміністративно-територіального устрою зарубіжних країн.
Форма державного устрою – це спосіб організації державної влади, який визначається характером взаємовідносин держави як цілого та ії складових частин ( федерація, унітарна, конфедерація, децентралізована, відносно децентралізована). Федерація – це держава, територія якої складається з території її членів – суб’єктів (державних утворень). Федеративна форма правління характеризується як складна (близько 20, США, Канада, Мексика, Бельгія, Аргентина, Індія, ОАЕ, Пакистан). Ознаки: 1)територія складається з територій суб’єктів федерації, 2)суб’єкти є рівноправними, статус республік визначається федеральною конституцією та конституціями суб’єктів, 3) суб’єкти є державними утвореннями – не є державою, наділені ознаками держави, але не мають держ. Суверенітету - не можуть здійснювати самостійну внутрішню та зовнішню політику, 4) суб’єкти ф. Наділені установчою владою – мають право приймати закони та конят. У відповідності з ф. Основним законом. 5) власна система органів влади. Конфедерація – союзна держава – міждержавне об’єднання з досягненням певної мети, цілі. Може виступати як окремий суб’єкт міжнародного права, спільні органи наділені обмеженою компетенцію, держави-члени мають право скасовувати акти цих органів.(Швейцарія).держава є унітарною, якщо жодна з частин її території не наділена статусом держ. Утворення: 1)одна конституція,2)одна система права, одна система органів влади, 3)територія формально є єдиною.4) складові частини мають статус адм.-тер. Одиниць.
22. Поняття і суть правових гарантій конст. Прав громадян зарубіжних країн.
Гарантії прав і свобод громадян – це засоби, які забезпечують їх реалізацію і захист.1)міжнародно-правові закріплені в міжнародних конвенціях та рекомендаціях і забезпечуються діяльністю міжнародних організацій;2)внутрішньодержавні: а)загальні(призначені для забезпечення всіх прав і свобод); б)спеціальні (лише для окремих прав і свобод)в) економічні (матеріальні)передбачають забезпечення реалізації фінансових можливостей; г) політичні – існування в державі всіх атрибутів демократичного політичного режиму забезпечує реалізацію цих прав;д) організаційні – наявність правил, що обмежують свавілля і можливість порушувати всіма органами, посадовими особами прав і свобод осіб і громадян. існують юридичні специфічні заходи забезпечення прав і свобод громадян. Омбудзмент – це посадова особа, основна фун-я якої є нагляд за дотриманням прав людини органами і установами держави, органами місцевого самоврядування. В конст. зар. країн велика увага приділяється судовій гарантії захисту п. і с. людини.
23. Характеристика інститутів кПзк.
Поняття конституційно-правового (конституційного) інституту, має передумовою існування визначеної сукупності юридичних норм, що регулюють коло однорідних і взаємопов’язаних відносин, що утворюють відокремлену групу. Головним критерієм визначення структури галузі конституційного права за інститутами є єдність змісту їхніх норм. Три різновиди конституційно-правових інститутів: а) загальні, б)головні, в)початкові. Всі різняться ступенем узагальнення. Це три рівні систематизації конституційно-правових норм. Загальні – це складні нормативні формування найчастіше комплексного змісту. До них належать: інститут начал організації і діяльності державного механізму. До нього на правах головних входять інститути кожного з вищих органів Д., основ організації місцевого управління. Також належать інститут територіальної організації: головні інститути: політико-територіальний устрій, адм.-територіальний устрій і державна територія. Також інститут конституційного статусу особи: такі головні інститути як громадянство, основні права і свободи особи. Головні інститути відрізняються від загальних більшою рухомістю та індивідуалізацією.
