21. Основні риси адміністративно-територіального устрою зарубіжних країн.

Форма державного устрою – це спосіб організації державної влади, який визначається характером взаємовідносин держави як цілого та ії складових частин ( федерація, унітарна, конфедерація, децентралізована, відносно децентралізована). Федерація – це держава, територія якої складається з території її членів – суб’єктів (державних утворень). Федеративна форма правління характеризується як складна (близько 20, США, Канада, Мексика, Бельгія, Аргентина, Індія, ОАЕ, Пакистан). Ознаки: 1)територія складається з територій суб’єктів федерації, 2)суб’єкти є рівноправними, статус республік визначається федеральною конституцією та конституціями суб’єктів, 3) суб’єкти є державними утвореннями – не є державою, наділені ознаками держави, але не мають держ. Суверенітету - не можуть здійснювати самостійну внутрішню та зовнішню політику, 4) суб’єкти ф. Наділені установчою владою – мають право приймати закони та конят. У відповідності з ф. Основним законом. 5) власна система органів влади. Конфедерація – союзна держава – міждержавне об’єднання з досягненням певної мети, цілі. Може виступати як окремий суб’єкт міжнародного права, спільні органи наділені обмеженою компетенцію, держави-члени мають право скасовувати акти цих органів.(Швейцарія).держава є унітарною, якщо жодна з частин її території не наділена статусом держ. Утворення: 1)одна конституція,2)одна система права, одна система органів влади, 3)територія формально є єдиною.4) складові частини мають статус адм.-тер. Одиниць.

22. Поняття і суть правових гарантій конст. Прав громадян зарубіжних країн.

Гарантії прав і свобод громадян – це засоби, які забезпечують їх реалізацію і захист.1)міжнародно-правові закріплені в міжнародних конвенціях та рекомендаціях і забезпечуються діяльністю міжнародних організацій;2)внутрішньодержавні: а)загальні(призначені для забезпечення всіх прав і свобод); б)спеціальні (лише для окремих прав і свобод)в) економічні (матеріальні)передбачають забезпечення реалізації фінансових можливостей; г) політичні – існування в державі всіх атрибутів демократичного політичного режиму забезпечує реалізацію цих прав;д) організаційні – наявність правил, що обмежують свавілля і можливість порушувати всіма органами, посадовими особами прав і свобод осіб і громадян. існують юридичні специфічні заходи забезпечення прав і свобод громадян. Омбудзмент – це посадова особа, основна фун-я якої є нагляд за дотриманням прав людини органами і установами держави, органами місцевого самоврядування. В конст. зар. країн велика увага приділяється судовій гарантії захисту п. і с. людини.

23. Характеристика інститутів кПзк.

Поняття конституційно-правового (конституційного) інституту, має передумовою існування визначеної сукупності юридичних норм, що регулюють коло однорідних і взаємопов’язаних відносин, що утворюють відокремлену групу. Головним критерієм визначення структури галузі конституційного права за інститутами є єдність змісту їхніх норм. Три різновиди конституційно-правових інститутів: а) загальні, б)головні, в)початкові. Всі різняться ступенем узагальнення. Це три рівні систематизації конституційно-правових норм. Загальні – це складні нормативні формування найчастіше комплексного змісту. До них належать: інститут начал організації і діяльності державного механізму. До нього на правах головних входять інститути кожного з вищих органів Д., основ організації місцевого управління. Також належать інститут територіальної організації: головні інститути: політико-територіальний устрій, адм.-територіальний устрій і державна територія. Також інститут конституційного статусу особи: такі головні інститути як громадянство, основні права і свободи особи. Головні інститути відрізняються від загальних більшою рухомістю та індивідуалізацією.