9. Еволюція методів навчання іноземних мов. Перекладні та прямі методи.

Перекладні методи виникли як способи навчання класичних мов.

Граматико-перекладний метод передбачав вивчення правил мови і побудову речень за правилами. Граматика ототожнювалася з логікою і викладалася системно. Мета навчання іноземної мови вбачається у розвитку логічного мислення. Принципи граматки-перекладного методу: 1) в основі навчання іноземної мови повинно бути писемне мовлення; 2) граматика визначає побудову курсу і відбір лексики; 3) основним прийомом семантизації є переклад; 4) лексика вивчається поза контекстом.

Текстуально-перекладний метод передбачав навчання іноземної мови на основі зв’язного тексту. Мета навчання іноземної мови вбачається у загальному розумовому розвитку учнів. Принципи текстуально-перекладного методу: 1) в основі навчання іноземної мови повинно бути писемне мовлення, усне мовлення розглядається як відхилення від норми; 2) навчання іноземної мови повинно здійснюватися на зв`язних оригінальних текстах; 3) основним прийом навчання – аналіз текстів; 4) дослівний переклад покликаний забезпечити розкриття лексичного і граматичного значення; 5) граматика вивчається системно або безсистемно, але обов’язково у зв’язку з текстом.

Перекладні методи заклали основу методики рецептивного мовлення.

Прямий метод мав на меті навчання практичного оволодіння усними видами мовленнєвої діяльності. Предметом вивчення стає розмовні мова. Досліджуються психологічні основи опанування іноземною мовою. Прямим методом передбачалося навчити учнів мислити іноземною мовою. Рідна мова була повністю усунена з процесу навчання. Розроблялися прийоми без перекладної семантизації лексики. Граматичні правила виводилися індуктивно. Основною мовною одиницею вважалося речення. Велика роль відводилася наочності.

Недоліками прямого методу було неврахування рідної мови, перебільшення ролі індукції, перебільшення ролі усного мовлення. Позитивним було те привернення уваги до живої мови, використання наочності.

10. Еволюція методів навчання іноземних мов. Непрямі та сучасні методи.

Метод Г. Пальмера (метод репродуктивного навчання) базувався на наслідуванні і заучуванні напам’ять. Г. Пальмер диференціював етапи навчання іноземної мови за цілями. Метою першого етапу вважалося навчання розуміння іноземної мови на слух і набуття учнями мінімальних теоретичних мовних знань, другого – розуміння прочитаного і сприймання усного мовлення щоденного спілкування, третього – розвиток умінь самонавчання. Пальмер порушує питання принципів відбору словника: частотність, структурна сполучуваність, конкретність. Для першого і другого етапів відбір словника повинен бути строгим. На третьому етапі збагачення словника здійснюється стихійно. У засвоєнні іноземної мови відводиться велика роль підсвідомості. Основний принцип навчання – інтуїтивний підхід.

Метод М. Уеста передбачає пріоритетне навчання читання, оскільки ця рецептивна форми оволодіння іноземною мовою потребує менших розумових зусиль. М. Уест розрізняє вивчаюче і пошукове читання, віддаючи перевагу останньому. Велика роль відводиться інтуїції для розуміння прочитаного. Тексти повинні бути цікавими, інформативними. Обґрунтовується необхідність домашнього читання.

Аудіо-лінгвальний метод передбачені для забезпечення інтенсифікації навчання іноземних мов. Пріоритетність усних видів мовлення з огляду на первинність звукової природи мови. Обстоюється навчання іноземної мови у природному темпі мовлення. Переклад виключено з процесу навчання. Основною одиницею навчання вважається речення. Граматика вивчається у вигляді моделей. Застосування ситуативних вправ.

Аудіо-візуальний метод передбачає навчання іноземної мови у діалогах. Велика роль наочності. Наслідування, заучування й імітація становлять основу методу.

Недоліком прямих методів навчання є те, що учні не осмислюють теоретично мовний матеріал, а завчені моделі без застосування забуваються.

Комунікативний метод передбачає наближення мовлення учнів до реального спілкування. Велика роль мовленнєвих ситуацій.

Методичний стандарт – це загальноприйнята і закріплена у практичному досвіді модель (норма) навчальної діяльності вчителя, яка включає типові й адекватні сучасному стану методичної науки і навчальної практики особливості організації навчального процесу іноземної мови і є надійним критерієм для оцінки адекватності навчання іноземної мови сучасним вимогам теорії і практики, а також орієнтиром для творчості учителів.

Сучасний методичний стандарт навчального предмету “Іноземна мова” складають:

1. Концепція навчання іноземної мови. Останнім часом простежується загальносвітова спрямованість на гуманізацію освіти. У навчанні іноземної мови це знаходить своє відображення в особистісно орієнтованому підході до навчання, у контексті якого учень є активним, творчим учасником навчальної діяльності, професійно керованої учителем.

2. Зміст навчання іноземних мов. У змісті навчання іноземної мови виділяють лінгвістичний, психологічний, методологічний компоненти.

Зміст навчання іноземних мов складають:

а) сфери спілкування, на основі яких ведеться навчання розмовної мови і читання, і їх предметно-тематичний зміст;

б) мовний (фонетичний, лексичний, граматичний) матеріал;

в) навички та вміння усного мовлення, читання, письма;

г) тексти як зразки усного та писемного мовлення.

Сфера спілкування – сукупність комунікативних ситуацій, яка характеризується однотипністю мовних потреб людини, відношень між співрозмовниками і обставинами.

Знання (у методиці навчання іноземних мов) – усвідомлення системи мови і правил користування цією системою у практичній діяльності.

Мова – система фонетичних, лексичних та граматичних явищ, які слугують засобом спілкування.

Мовлення – спосіб формування і формулювання думки за допомогою мови.

Мовленнєва діяльність - цілеспрямована і мотивована діяльність людини, що використовує мову в процесі взаємодії з іншими людьми для породження (говоріння, письмо) і/або сприймання (слухання, читання) повідомлення.