23. Типи інтелекту га індивідуальні стилі навчання учня, їхній вплив на успішне оволодіння навчальним матеріалом.

Навчаючи дітей молодшого шкільного віку, велике значення в досягненні позитивних результатів у навчанні і опануванні іноземної мови мають індивідуальні особливості учнів, їхня схильність до різних стилів навчання.

Навчання кожної дитини здійснюється в двох площинах: індивідуальній, як особистості, і колективній, як члена групи.

Досягнення найкращого результату в навчанні можливе тільки за умови орієнтації вчителя на ці індивідуальні особистісні риси.

Індивідуальний домінуючий в особистості тип інтелекту може бути : емоційним, музичним, візуальним, вербальним, лінгвістичним, математичним, просторовим, між особистісним (або соціальним), кінестичним тощо.

Учень з добре розвиненим музичним інтелектом краще засвоює навчальний матеріал у музичному супроводі у вигляді пісень. Учень з домінуючим емоційним інтелектом швидше навчається, коли має можливість перевтілитись у героя лялькового театру. Учень з акцентованим візуальним інтелектом краще сприймає матеріал, коли має можливість побачити малюнки, розфарбувати або отримати навчальну інформацію у формі відеокурсу тощо. Діти-кінесетики отримують міцніші знання, коли мають можливість рухатися, експериментувати, гратися. Діти з розвинутим соціальним інтелектом краще навчаються в групі, а не індивідуально. Вербальний інтелект допомагає дітям володіти великим словниковим запасом, розуміти прочитане, формулювати свої думки і погляди.

Крім врахування типу інтелекту дитини, вчитель повинен вміти визначити навчальний стиль, притаманний конкретній дитині.

Базовий навчальний стиль – це специфічні особливості найбільш ефективного сприйняття навчального матеріалу дитиною.

Індивідуальні особливості визначають швидкість, темп і якість сприйняття та засвоєння навчального матеріалу. Серед основних визначено такі індивідуальні навчальні стилі учнів:

• Стиль, орієнтований на процес, на основі якого – цікавість, допитливість (учню цікаво довідатись, як і чому відбувається те, про що йдеться на уроці).

• Стиль, орієнтований на результат (учня цікавить кінцевий результат навчання, а не процес набуття знань, можливість практичного застосування набутих знань).

• Стиль, орієнтований на пошук відмінностей (учню цікаво зрозуміти різницю або помітити щось незвичайне, можливо, помилкове, в тому, що він вивчає і вже знає).

• Стиль, орієнтований на власний досвід ( учень хоче перевірити все, персональний досвід є важливішим, ніж інші аргументи і факти).

• Вмотивований стиль ( учню подобається процес пошуку і здобуття нових знань, саме це є мотивацією).

• Практичний стиль ( учню важко уявити, перевагу дають прикладам із реального життя).

24. Реалізація принципу наочності у навчальному процесі з іноземної мови у початковій школі.

Досягнення мети у процесі навчання ІМ передбачає застосування принципів:

• комунікативно орієнтованого навчання;

• інтегрованого навчання всіх видів мовленнєвої діяльності;

• індивідуалізації навчання;

• позитивного ставлення до помилок;

• принципу наочності; виховного та розвивального навчання.

Серед зазначених принципів одним з провідних на початковому ступені навчання є принцип наочності. Використання його пов’язане з психофізіологічними та віковими особливостями дітей молодшого шкільного віку. Необхідність дотримання цього принципу зумовлена конкретно-образним характером мислення молодших школярів. Цей принцип передбачає спеціально організований показ наочного матеріалу для надання допомоги учням у розумінні і засвоєнні навчального матеріалу.

Наочність допомагає створити ефект присутності, формує візуальний образ. Застосування іграшок, малюнків, тематичних картинок, кубиків, відео в початковій школі допомагає введенню нового лексичного матеріалу, мовних структур, моделюванню ситуацій.

Для особистісної орієнтації навчання та розвитку самостійності учнів є засоби унаочнення, які готують самі діти (малюнки, картки з буквами, комікси тощо.)

Принцип наочності передбачає створення відповідних умов для чуттєвого сприймання іншомовного оточення. Розрізняють:

- слухову наочність;

- зорову наочність(може мати форму тексту, малюнків, схеми тощо);

- слухову і зорову наочність (кінофільм, вистава).