- •Питання до комплексного державного кваліфікаційного екзамену з методики навчання англійської мови «Психолого-педагогічні основи викладання англійської мови»
- •1. Психологічні фактори успішності навчання іноземної мови на початковому ступені.
- •2. Базові методичні категорії. Поняття навички і вміння.
- •3. Базові методичні категорії: метод, підхід, методичний прийом у навчанні англійської мови учнів молодшого шкільного віку.
- •4. Засоби навчання іноземної мови
- •Технічні засоби навчання
- •5. Цілі навчання іноземної мови (ім).
- •6. Особливості навчання англійської мови на початковому ступені
- •9. Еволюція методів навчання іноземних мов. Перекладні та прямі методи.
- •10. Еволюція методів навчання іноземних мов. Непрямі та сучасні методи.
- •11. Чотири компонентна мета навчання іноземних мов у початковій школі.
- •12. Поняття іншомовної комунікативної компетенції.
- •13. Підручник як основний дидактичний засіб навчання іноземної мови.
- •14. Увага і уява учня, вплив зазначених психічних явищ на успішність оволодіння ім.
- •15. Комунікативний підхід до навчання англійської мови. Суть підходу.
- •16. Способи комунікативного впливу: переконування і навіювання.
- •Навчання діалогічного мовлення у початковій школі.
- •Етапи та система вправ для навчання діалогічного мовлення.
- •Вправи та методичні прийоми для навчання діалогічного мовлення а) зразки вправ для навчання діалогічного мовлення на основі покрокового складання діалогу
- •Б) зразки вправ для навчання діалогічного мовлення на основі діалогу-зразка
- •В) зразки вправ для навчання діалогічного мовлення шляхом створення ситуацій спілкування
- •Навчання монологічного мовлення у початковій школі.
- •Етапи та система вправ для навчання монологічного мовлення.
- •А) навчання монологічного висловлювання на ситуативній основі: рівень фрази
- •Рівень надфразової єдності
- •Рівень тексту
- •Б) навчання монологічного мовлення на базі тексту
- •19. Особистість учителя як інструмент впливу в педагогічній взаємодії.
- •20. Використання дидактичної гри у навчанні англійської мови учнів молодшого шкільного віку.
- •Врахування особливостей рідної мови у процесі навчання іноземної мови.
- •23. Типи інтелекту га індивідуальні стилі навчання учня, їхній вплив на успішне оволодіння навчальним матеріалом.
- •24. Реалізація принципу наочності у навчальному процесі з іноземної мови у початковій школі.
- •25 Усне випередження у навчанні англійської мови у початковій школі.
- •25. Залежність ефективності навчання іноземної мови від вікових особливостей учнів.
- •Особливості формування мовленнєвих механізмів учнів молодшого шкільного віку.
- •Реалізація організаційних, психологічних та педагогічних функцій учителя.
- •28. Індивідуалізація процесу навчання іноземної мови
Навчання монологічного мовлення у початковій школі.
Навчання монологічного мовлення здійснюється в процесі роботи з текстом, пред’явленим у писемній чи аудитивній формі, а також у зв’язку із ситуацією спілкування.
Комунікативні функції монологічного мовлення: інформативна, впливова, експресивна, розважальна, ритуально-культова. Кожна функція забезпечується певними мовними засобами, які становлять мовний компонент змісту навчання монологічного мовлення.
Типи монологів розрізняють залежно від комунікативної функції та характеру логіко-синтаксичних зв’язків між реченнями у монолозі: опис, розповідь, роздум. В основі класифікації лежать логічні категорії – простір (опис), час (розповідь), причина і наслідок (роздум).
Монолог-опис є констатуючим типом монологічного висловлювання.
Монолог-розповідь – динамічний тип. Різновидами монологу-розповіді є монолозі-оповідь (йдеться про події суб’єктивно-особистісного характеру) і монолог - повідомлення (йдеться про об’єктивні факти з життя суспільства в цілому).
Монолог-роздум є ланцюжком логічних суджень, на основі яких робиться висновок.
Державний освітній стандарт з іноземної мови (загальноосвітня середня школа) передбачає оволодіння учнями усіма зазначеними типами монологу, в межах кожного із яких передбачено, що учень повинен уміти реалізовувати конкретні мовленнєві завдання.
Психологічні особливості монологічного мовлення:
однонаправленість;
психологічна і мовна зв’язність ( композиційно-смислова єдність тексту і володіння мовними засобами міжфразового зв’язку;
тематичність (комунікативно-смислова організація);
контекстуальність;
відносно безперервний спосіб мовлення;
послідовність, логічність.
Уміння, які необхідно формувати для того, щоб учні створювали зв’язне висловлювання:
а) загальні уміння:
комбінувати мовленнєві зразки згідно з комунікативним наміром і на основі логічної схеми;
передавати зміст зразка зв’язного монологічного мовлення: а) близько до тексту, б) своїми словами, в) зі скороченнями, г) з розширенням;
зв’язно висловлюватися при варіюванні опор: а) дається зміст і частково мовна форма, б) дається мовна форма, в) дається лише зміст;
зв’язно висловлюватися на основі комбінування декількох джерел інформації: а) з опорою на зразок, б) без опори на зразок;
висловлювати свою думку та своє ставлення до предмета мовлення;
описувати картину тощо;
переказувати аудитивно сприйнятий і прочитаний текст;
робити повідомлення чи розповідати за темою, комбінуючи матеріал всередині одного чи декількох джерел інформації;
звернутися до лексичного перифразу у випадку непорозуміння.
б) спеціальні уміння:
уміння з’єднувати декілька мовленнєвих зразків відповідно до логічної схеми;
уміння досить повно висловлюватися відповідно до запропонованої комунікативної ситуації;
уміння відносно правильно, згідно з принципом комунікативної достатності, оформити своє висловлювання мовними засобами виучуваної іноземної мови;
уміння оптимально використовувати мовний матеріал (лексичний, граматичний) певної теми;
уміння оптимально повно використовувати раніше вивчений мовний матеріал, здійснюючи перенесення набутого досвіду у нову начальну ситуацію;
уміння здійснювати міжтематичні переходи.
Мовні особливості монологічного мовлення:
структурна завершеність речень;
відносна повнота висловлювання;
розгорнутість;
різноструктурність фраз;
складний синтаксис;
зв’язність (володіння мовними засобами міжфразового зв’язку: лексичні та займенникові повтори, сполучники та сполучникові прислівники, прислівники або сполучення іменника з прикметником у ролі обставини місця та часу –адвербалії, артиклі, усномовленнєві формули-кліше для початку, розгортання і закінчення висловлювання і вираження ставлень й оцінок).
Мовні особливості монологу-опису:
переважання простих і складносурядних речень з переліково-приєднувальним і послідовно-приєднувальним зв’язком;
використання граматичних структур зі зворотом there is; форм дійсного способу дієслів, зокрема видо-часових форм Present Continuous, Present Indefinite, Past Indefinite.
Мовні особливості монологу-розповіді:
вираження часової послідовності подій за допомогою:
видо-часових форм Past Indefinite, Past Perfect, Future Indefinite;сполучники, сполучникові прислівники та адвербалії (when, since, one day, the other day, first etc.);
прості і складнопідрядні речення з підрядним часу.
Мовні особливості монологу-роздуму:
причинно-наслідковий зв’язок між реченнями;
переважання складнопідрядних з підрядними причини, наслідку, означальними, додатковими, інфінітивні звороти.
Монологічне висловлювання надфразового рівня - декілька речень, що побудовані за різними структурно-функціональними моделями і поєднані між собою ситуацією і логічно-смисловою програмою висловлювання.
Монологічне висловлювання текстового рівня – текст, що складається з декількох мікромонологів, що характеризується змістовною та мовною зв’язністю і композиційним завершенням.