26. Особливості формування мовленнєвих механізмів учнів молодшого шкільного віку.

Дитина приходить до школи, практично володіючи певним словником рідної , а іноді ІМ та її граматикою. Істотним у подальшому розвитку її іншомовного мовлення є те, що вона вперше починає свідомо вживати різні форми слова.

Задля формування способів розвитку думки в мовленні учнів початкових класів необхідно:

• створювати в них активну установку на адекватну передачу думки в мовленні;

• підбирати завдання, у виконанні яких поєднувалося б розв’язування мислительних і комунікативних завдань;

• допомагати учням усвідомлювати типові порушення в структурі іншомовного мовлення їхніх товаришів;

• сприяти їм в усвідомленні та аналізі власних прийомів уточнення думки в мовленні;

• виробляти в учнів спеціальні форми самоконтролю власного непідготовленого мовлення.

Розвиток іншомовного мовлення молодших школярів багато залежить від розвитку мовного слуху. Для усвідомлення звуку, як одиниці мовлення, учень має навчитися виділяти його із звукового комплексу (слова), знаходити, чути й впізнавати в інших звукових спілкуваннях, зіставляти звуки, які висловлюються окремо та у словах, встановлювати звуковий склад, співвідношення між звуками й буквами у словах.

Граматичні знання, уміння та навички мають формуватись з максимальною активізацією мислительних дій, які мають підняти їх теоретичний рівень. Тільки при такій умові граматичні знання відіграватимуть провідну роль в оволодінні учнями мовлення.

Мовлення дітей 6-7 років виявляється в таких його функціональних формах:

• повторення;

• монолог;

• колективний монолог;

• усвідомлення;

• прохання, питання, відповіді.

Іх співвідношення є одним з показників розвитку іншомовного мовлення.

26. Реалізація організаційних, психологічних та педагогічних функцій учителя.

Організація ефективної професійної діяльності вчителя іноземної мови можлива тільки в контексті реалізації комунікативної, організаторської, конструктивно-планувальної, виховної, розливальної та освітньої функцій.

Комунікативна функція складається з мотиваційно-стимулюючого, інформаційного та контрольно-коригуючого компонентів. Організаторська функція полягає в організації мовного та мовленнєвого матеріалу, поведінки вчителя та іншомовної діяльності учнів. Конструктивно-планувальна функція передбачає добір навчального матеріалу, планування іншомовної діяльності вчителя та учнів під час уроку та в позакласній роботі. Виховна функція передбачає планування і розв’язання виховних завдань засобами іноземної мови з урахуванням особливостей початкового ступеня й індивідуальних особливостей учнів. Розвивальна функція передбачає розвиток пізнавальних, інтелектуальних та мовленнєвих здібностей дітей, формування в учнів позитивних мотивів учіння.Освітня функція полягає в допомозі учням опанувати уміння вчитись, розширювати світогляд, пізнавати себе.

Специфіка раннього шкільного навчання передбачає широку інтерпретацію цих функцій і виконання вчителем певних ролей:

• Організатор планує, організовує навчально-виховний процес, ставить мету, визначає завдання, темп роботи.

• Контролер слідкує за успіхами і досягненнями учнів, перевіряє рівень засвоєння навчального матеріалу.

• Координатор організовує роботу над помилками, коригує навчальний процес, координує індивідуальну роботу учнів і роботу групи, обговорює проблеми, що виникають у навчанні і пропонує шляхи їх вирішення.

• Консультант консультує, допомагає знайти шліхи вирішення навчальних завдань та проблем у між особистісних стосунках між учнями, групами учнів, учнями і батьками, учнями і вчителями.

• Помічник допомагає вирішити будь-які (і особисті) проблеми учнів.

• Інноватор вносить нові ідеї, пропонує нові види і форми роботи, експериментує, впроваджує позитивний інноваційний досвід.

• Посередник виступає проміжною ланкою у стосунках між учнями групи/класу та іншими вчителями, батьками, учнями, керівництвом школи, пояснює і допомагає вирішити різні проблеми, що виникають.

• Радник користується авторитетом і повагою учнів, допомагає прийняти рішення, які відповідають конкретній ситуації.

Певний вплив на ефективність навчання мають особистісні риси вчителя, його зовнішність, манера вдягатися, мова, доброзичливість, чуйність, увага, терпимість, толерантність до учнів та колег.

Здебільшого інтерес учнів до предмета пов’язаний з симпатією до учителя. Робота з дітьми потребує щирості і любові, вчителю не можна заходити до класу в поганому настрої й перекладати на учнів емоційно негативний тягар своїх проблем.