93. Основні напрями контролю:

1.Перевірка своєчасності виконання банківськими установами платіжних доручень платників щодо зарахування податків і зборів до державного бюджету. Фахівці відділу розмежування та оперативно-аналітичного обліку доходів Державного казначейства аналізують щоденну банківську звітність про надходження доходів на рахунки державного бюджету (форма 412-Д) та перевіряють одержані з банку документи щодо відповідності дат і сум платіжних документів випискам банку (методи порівняння і логічної документальної перевірки взаємозв'язку операцій).

2.Контроль правильності розподілу відрахувань від регулюючих доходів між бюджетами різних рівнів. Методами нормативної перевірки й техніко-економічних розрахунків за даними відомостей відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів перевіряється правильність зарахування податків і платежів на відповідні підрозділи бюджетної класифікації згідно з чинними нормативами, затвердженими Верховною Радою України.

3.Щоденний контроль повноти перерахування доходів державного бюджету та залишків бюджетних коштів на єдиному казначейському рахунку в банку здійснюється на підставі порівняння даних про обсяги надходжень коштів державного бюджету за датами місяця і даними про їх перерахування на єдиний казначейський рахунок.

4.Перевірка дотримання методології бухгалтерського обліку при відображенні всіх надходжень, що належать державному бюджету, та всіх повернень коштів, що за поданням відповідних органів стягуються як помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Чинним законодавством України на органи Державного казначейства покладено функції виконання видаткової частини державного бюджету шляхом здійснення платежів з єдиного казначейського рахунку в банку через реєстраційні рахунки, відкриті в територіальних відділеннях Державного казначейства розпорядникам бюджетних коштів (керівникам міністерств, відомств, відділів обласних, міських, районних держадміністрацій та інших установ, яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями). Кількість реєстраційних рахунків, які може мати конкретний розпорядник коштів у системі Державного казначейства України, залежить від ступеня деталізації контролю за використанням бюджетних коштів відповідно до бюджетної класифікації. Територіальні органи Державного казначейства здійснюють попередній контроль ресурсів на єдиному казначейському рахунку тільки в межах лімітів, що встановлюються Головним управлінням Державного казначейства для кожного розпорядника коштів.

94. Метод порівняння і логічної документальної перевірки взаємозв’язку операцій: перевірка своєчасності виконання банківськими установами платіжних доручень платників щодо зарахування податків і зборів до державного бюджету. Фахівці аналізують щоденну банківську звітність про надходження доходів на рахунки державного бюджету та перевіряють одержані з банку документи щодо відповідності дат і сум платіжних документів випискам банку.

95. Метод нормативно-правової перевірки й техніко-економічних розрахунків: контроль правильності розподілу відрахувань доходів між бюджетами різних рівнів. За допомогою даного методу за даними відомостей відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів перевіряється правильність зарахування податків і платежів на відповідні підрозділи бюджетної класифікації згідно з чинними нормативами, затвердженими ВРУ. Одночасно здійснюється перевірка дотримання банками фін-бюджетної дисципліни при розподілі загальнодержавних податків, зборів та їх зарахування на рахунки відповідних бюджетів.

96. Прийоми фактичного контролю залишків на реєстраційних рах-х розпорядників бюджетних коштів: перевірка доцільності та ефективності витрат бюджетних коштів здійснюється для забезпечення попереднього контролю за використанням коштів держ бюджету. Перевіряється наявність в обліку розпорядника відповідного бюджетного зоб-ня для здійснення платежу з виконання Держбюджету за видатками. Формальна та візуальна нормативна перевірка: фахівці відділу БО та звітності й відділу обліку лімітів видатків та контролю за виконанням кошторису територіального органу Держказначейства перевіряють банківські й розрахункові док0ти на предмет доцільності витрачання бюджетних коштів та правильності оформлення док-в, що підтверджують необхідність проведення оплати рахунків, відповідно до визначених законодавством форм і правил. Прийоми порівняння і логічної перевірки: суми, що належать перерах-ю, звіряються х даними кошторисів доходів і видатків установи та залишками невикористаних асигнувань фактичного цільового призначення за кодами бюджетної класифікації.

97. Видатки на утримання бюджетних установ є одним з основних напрямів видатків бюджету.

Основні напрями контролю касових видатків:

1. контроль відповідності кошторисів доходів і видатків розпорядників бюджетних коштів розпису ДБУ.

Методом формальної, нормативної і експертної перевірки встановлюється відповідність показників видатків у кошторисах бюджетної класифікації видатків та визначаються напрями використання бюдж. коштів відповідно до програмного завдання держави і ступеня відповідальності РБК за виконання бюджету певного рівня.

2. перевірка доцільності та ефективності використання бюджетних коштів.

Наявність в обліку розпорядників відповідних бюджетних зобов’язань для здійснення платежу для виконання державного бюджету за видатками. Фахівці відділу БО та звітності та відділу обліку ліміту видатків і контролю за виконанням кошторису територіального органу ДКУ перевіряються банківські і розрах. документи на предмет встановлення доцільності витрачання бюджетних коштів та правильності оформлення док-тів, які підтверджують необхідність оплати рах. згідно діючого законодавства.

3. контроль за проходженням платежів за дорученням РДК.

Спочатку фахівці відділів БО та звітності перевіряють відповідність сум в касових заявах на отримання готівки РБК даним кошторисів доходів і видатків установи. Встановлюється чи дотримуються терміни виконання заяви. Контроль повноти проведення витрат здійснюється за кожним напрямом витрачання БК і застосовуються прийоми порівняння, візуальної і нормативної перевірки виписок банку з бюдж. рах. ДКУ та реєстраційного рах. РБК доручень на отримання грошових чеків, кошторисів видатків і доходів установи.

4. Контроль правильності відображення в БО операцій з витрачання БК.

Фахівці управління БО ті звітності територіальних органів ДКУ здійснюють щомісячну перевірку звітів про виконання кошторисів видатків на предмет встановлення відповідності даних РК, що утримуються за рах. ДБУ записам на особових реєстраційних рах. ДКУ та даних звіту про виконання бюдж. асигнувань по РК, який подається до вищестоящого органу ДКУ. Методи аналізу кореспонденції розрах. за даними МО, Книги Ж-Г, Відомостей реєстраційних рах. РК, перевіряється правильність відображення в БО та звітності наданих на оплату витрат бюджетних асигнувань суми їх використань і залишку.

Основні напрями контролю фактичних видатків:

1. перевірка наявності затвердженого єдиного кошторису доходів і видатків та розрах. до нього, правильності його формування щодо вимог діючого законодавства – метод аналізу поточної звітності про кошторисні цільові призначення БК, касові та фактичні видатки у розрізі їх видів за кодами економ. класиф.

2. перевірка видатків на ЗП (КЕК 1111) – метод нормативно-правової перевірки даних тарифікаційних списків, штатних розписів, виробничих показників – нормативів навантаження на 1 працівника

3. перевірка видатків на загальнообов’язкове державне соц. страх. (КЕК 1020)

4. перевірка видатків на службові відрядження (КЕК 1140)

5. контроль видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв (КЕК 1160)

6. контроль видатків на придбання обладнання та інвентарю (КЕК 1130)

7. контроль видатків на придбання обладнання та предметів довгострокового користування (КЕК 2110)

8. контроль витрачання коштів на кап. ремонт (КЕК 2133).

98. Щоденний контроль повноти перерахування доходів Державного бюджету та залишків бюджетних коштів на єдиному казначейському рахунку в банку здійснюється на підставі порівняння даних про обсяги надходжень коштів державного бюджету за датами місяця і даними про їх перерахування на єдиний казначейський рахунок. При цьому спочатку перевіряється повнота перерахування доходів державного бюджету від платників податків у комерційних банках за кожний робочий день на спеціальні транзитні рахунки Держказначейства у відповідних регіональних управліннях НБУ, а потім - повнота надходжень від останніх на єдиний казначейський рахунок Держказначейства України в операційному управлінні НБУ в м. Києві. Для попереднього контролю надходження коштів державного бюджету на єдиний казначейський рахунок і здійснення своєчасних коригувань планів казначейського виконання дохідної частини державного бюджету проводяться вибіркові обстеження тенденцій динаміки залишків бюджетних коштів на єдиному казначейському рахунку в банку.

99. Методами формальної, нормативної та експертної перевірки з’ясовується, чи відповідають показники видатків, визначені в кошторисах, бюджетні класифікації видатків на функціональні, відомчі та економічні, а також чи визначені в кошторисах напрями використання бюджетних коштів відповідно до програмних завдань держави та ступінь відповідальності розпорядника бюджетних коштів за виконання бюджету певного рівня. У разі подання розпорядниками до органів держказначейства помісячних лімітних довідок чи тимчасових кошторисів перевіряється відповідність їхніх показників даним розпису доходів і видатків державного бюджету з урахуванням щомісячного (щоденного) розподілу бюджетних коштів за напрямами здійснення видатків і підрозділами організації – розпорядника бюджетних коштів.

100. Спочатку фахівці відділу бухгалтерського обліку та звітності перевіряють, чи відповідають суми касових заявок на отримання готівки розпорядників бюджетних коштів даним кошторисів доходів і видатків установи та чи дотримані терміни, установленні для подання касових заявок (за 55 днів до початку кварталу). Контроль повноти проведених витрат здійснюється за кожним напрямом витрачання бюджетних коштів і застосуванням прийомів порівняння і візуальної нормативної перевірки виписок банку з бюджетного рахунку Держказначейства та реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів, доручень на отримання грошових чеків, кошторисів, доходів і видатків установи. При цьому особлива увага звертається на повноту і своєчасність перерахування відповідних податків у бюджет при отриманні установою заробітної плати і прирівняних до неї виплат (прийоми логічної і зустрічної перевірки платіжних доручень , касових заявок на отримання готівки, доручень на отримання грошових чеків, відомостей обігу ресурсів на бюджетному рахунку, виписок банку з бюджетного й реєстраційних рахунків).

101. Згідно зі ст. 117 Бюджетного кодексу України до розряду бюджетних правопорушень, за здійснення яких можуть призупинити бюджетні асигнування, належать: - несвоєчасне та неповне подання звітності про виконання бюджету; - невиконання вимог бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами та недотриманням порядку перерахування цих коштів; - надання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету; - порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог про прийняття ними бюджетних зобов’язань; - нецільове використання бюджетних коштів. Приймаючи рішення за матеріалами контролю виконання Державного бюджету, у разі виявлення Бюджетних правопорушень органи держказначейства керуються Бюджетним кодексом України, Законом України «Про державний бюджет», Положенням про Державне казначейство, Порядком складання, передачі за належністю протоколу про бюджетне правопорушення, Порядком примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства. Для узагальнення інформації про виявлені порушення органи Держказначейства складають протокол про бюджетне правопорушення. Даний документ оформляється посадовими особами відповідного територіального органу Державного казначейства на підставі довідок, що складені за результатами проведених перевірок, та матеріалів звітності, під час аналізу якої виявлено факти бюджетних правопорушень. Уразі складання акта ревізії протокол про бюджетне правопорушення не оформляється.

102. Для узагальнення інформації про виявлені порушення органи Держказначейства складають протокол про бюджетне правопорушення. У протоколі зазначаються такі відомості: - дата та місце складання; - відомості про учасника бюджетного процесу, який скоїв бюджетне правопорушення; - час скоєння і суть бюджетного правопорушення із зазначенням положень законодавчих і нормативно-правових актів, які було порушено; - пояснення керівної особи органу, установи, організації, підприємства, де скоєне бюджетне правопорушення;додаток до протоколу(довідка перевірки, інші матеріали з питань що перевірялись). Протокол про бюджетне правопорушення складається в 4 примірниках , підписується посадовою особою відділення (управління) Держказначейства, яка його склала та передається на строк до двох робочих днів для викладу пояснень і підпису керівником органу, установи, ор-ції, під-ва, де вчинене бюджетне правопорушення. За наявності зауважень і пояснень щодо змісту протоколу, або в разі відмови від його підписання, керівник органу, установи, організації, підприємства, де скоєне бюджетне правопорушення, робить про це відповідний запис із викладенням мотивів своєї відмови. Протокол про бюджетне правопорушення заповнюється розбірливим почерком і в ньому не допускаються підчистки, закреслення чи виправлення відомостей, а також внесення додаткових записів після підписання протоколу. Протягом 3 робочих днів після підписання оригінал протоколу передається для прийняття рішення до вищого територіального органу Держказначейства, керівник якого має право накладати стягнення за бюджетне правопорушення.

103. За вчинені бюджетні правопорушення до розпорядників і одержувачів бюджетних коштів органами Державного казначейства можуть застосовуватися такі заходи: - адміністративні стягнення до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях; - зупинення операцій з бюджетними коштами. У разі виявлення бюджетних правопорушень іншими уповноваженими на це органами (Мінфіном, органами контрольно-ревізійної служби України, місцевими фінансовими органами тощо), а також в інших випадках, передбачених законодавством, органами Держ казначейства проводяться примусові списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій , відкритих в органах Казначейства. Розпорядження про примусове списання коштів стягувач подає до відповідного територіального підрозділу Дердказнвчейства, у якому обслуговується установа, якою вчинене бюджетне правопорушення, чи організація боржник.Крім цього, органи Держказначейства виконують рішення про арешт коштів розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших підприємств, установ орг-цій, що перебувають на відкритих в органах Держказначейства рахунках. Ухвала суду, постанова слідчого або державного виконавця надсилається безпосередньо до територіального підрозділу Держказначейства, де відкриті відповідні рахунки орг-цій, на кошти яких накладено арешт.

104. У системі органів фінансового контролю Рахункова палата має статус незалежного конституційного органа, який від імені ВРУ здійснює фінансовий контроль за законним, ефективним і доцільним витрачанням державних коштів. До основних завдань такого контролю належать: - перевірка законності, доцільності й ефективності формування і використання державних фінансових ресурсів; - підготовка пропозицій для поліпшення ситуації у сфері державних фінансів і бюджетного процесу на всіх його стадіях; - виявлення фактів незаконного або неефективного використання фінансових коштів держави. Метою перевірок і ревізій, які здійснюються Рахунковою палатою, є з’ясування уповноваженою для цього посадовою особою, фактичного стану справ на об’єкті перевірки з погляду своєчасності , повноти, об’єктивності, достовірності та доказовості виявленних фактів і зроблених оцінок щодо законності, ефективності й доцільності використання коштів:-державного бюджету; - загальнодержавних цільових , позабюджетних коштів; - кредитів та позик, наданих Україні іноземними державами, банківськими установами та міжнародними фінансовими організаціями;- валютних ресурсів, наданих на зворотній основі; - кошторису Національного банку України;- майна, яке належить до об’єктів державної власності; - ресурсів матеріального резерву України.

105. Під час організації і планування контрольно ревізійної роботи Рахунковою палатою визначаються терміни, об’єкти та засоби проведення перевірок (ревізій). Контрольні заходи проводяться Рахунковою палатою планово і позапланово. Планові перевірки здійснюються на підставі річних і поточних (піврічних, квартальних) планів роботи Колегії Рахункової палати та її департаментів і підрозділів. Позапланові перевірки і ревізії проводяться за рішенням Колегії Рахункової палати на підставі постанов або протокольних доручень ВРУ, звернень комітетів ВРУ та запитів народних депутатів України, за якими ВРУ приймає рішення, звернень та пропозицій Президента України, Кабінету Міністрів України. Перед проведенням перевірки (ревізії ) департамент Рахункової палати, відповідальний за її проведення , на підставі затверджених планів робіт та рішень колегії Рахункової палати про проведення позапланових контрольних заходів розробляє проект програми перевірки(ревізії).У процесі перевірок (ревізій) на основі документального підтвердження їхніх результатів, достовірності бухгалтерського обліку й фінансової звітності визначаються своєчасність і достатність взаємних розрахунків об’єкта, що перевіряється, і державного бюджету. Посадові особи Рахункової палати не мають право втручатися в оперативну діяльність об’єктів, що перевіряються, а також оприлюднювати свої висновки до завершення перевірок (ревізій) та та оформлення їхніх результатів актом, який затверджується Колегією Рахункової палати. Перевірки , що належать до компетенції інших контрольних органів, проводяться Рахунковою палатою спільно з цими органами. Крім того, Рахункова палата в межах своєї компетенції може залучати до участі у здійсненні контрольно ревізійної діяльності державні контрольні органи та їхніх представників, а також має право на договірних засадах залучати до проведення перевірок і ревізій недержавні аудиторські служби та окремих висококваліфікованих спеціалістів.

106. Планові перевірки здійснюються на підставі річних і поточних (піврічних, квартальних) планів роботи Колегії Рахункової палати та її департаментів і підрозділів. До плану роботи Рахункової палати обов’язково включаються такі пункти : - виконання звернень не менш як однієї третини конституційного складу ВРУ, поданих відповідно до регламенту ВРУ; - розгляд звернень та пропозицій Президента України, КМУ. Позапланові перевірки і ревізії проводяться за рішенням Колегії Рахункової палати на підставі постанов або протокольних доручень ВРУ, звернень комітетів ВРУ та запитів народних депутатів України, за якими ВРУ приймає рішення, звернень та пропозицій Президента України, Кабінету Міністрів України. Перед проведенням перевірки (ревізії ) департамент Рахункової палати, відповідальний за її проведення , на підставі затверджених планів робіт та рішень колегії Рахункової палати про проведення позапланових контрольних заходів розробляє проект програми перевірки(ревізії). Програма перевірки (ревізії) складається відповідно до чинного законодавства і з урахуванням внутрішніх нормативних документів Рахункової палати та визначає: мету проведення перевірки та її предмет; перелік об’єктів і конкретних питань , які підлягають перевірці з урахуванням особливостей предмета; термін проведення перевірки та складання звіту про її результати; перелік базових нормативно-правових актів, що регулюють предмет перевірки; планові трудовитрати та склад контрольної групи. Програма перевірки підписується директором відповідального за проведення перевірки (ревізії) департаменту та затверджується головою Рахункової палати, першим заступником, заступником голови, а в разі потреби Колегією Рахункової палати. На підставі програми перевірки директором департаменту підписується доручення на паво проведення перевірки, у якому зазначаються назва контрольного заходу, термін проведення перевірки, посадова особа, яка очолює контрольно-ревізійну групу, склад контрольно-ревізійної групи.

107. Перевірка Рахунковою палатою правомірності видання центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів починається з вивчення нормативно-правових, адміністративних, розпорядчих та інших актів, виданих посадовими особами чи колегіальними органами об’єкта перевірки з питань виконання Держ.бюджету України, для визначення їхньої відповідності Конституції України, актам чинного законодавства, положенням закону України про Держ.бюджет України на відповідний рік. Перевірка правомірності видання Кабінетом Міністрів України або іншим центральним органом виконавчої влади нормативно-правових актів, які змінюють положення закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, видатки державного бюджету або регулюють питання використання інших коштів, контроль за використанням яких належить до повноважень Рахунком палати, здійснюється в такій послідовності: 1. В апараті Кабміністрів України або в центральному органі виконавчої влади виявляються факти видання неправомірних актів, а також з’ясовуються обставини та причини видання таких актів, зокрема наявність фінансово-економічного обґрунтування Мінфіну та Мінекономіки і відповідних правових служб, пропозицій щодо покриття проведених витрат, копії листів, клопотань, тощо.2.Визначається коло посадових осіб об’єкта перевірки, причетних до підготовки та видання неправомірного нормативного, адміністративного, розпорядчого чи іншого акта.3.Суми, використання яких передбачалося нормативним документом, порівнюються з фактично перерахованими, та з’ясовуються причини відхилень.4.Перевіряться цільове використання виділених коштів та проводяться зустрічні перевірки на об’єктах використання цих коштів.5.Проводиться аналіз впливу та наслідків прийнятого нормативного акта на виконання Державного бюджету України в цілому та окремих статей закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

108. Проведення перевірки використання коштів державного бюджету України та загальнодержавних цільових та позабюджетних фондів спрямоване на визначення законності, доцільності й ефективності використання коштів державного бюджету, коштів загальнодержавних цільових і позабюджетних фондів, а також правильності відображення фінансових операцій у бухгалтерському обліку в цілому. Основні напрями перевірки:1. Перевірка наявності єдиного кошторису доходів і видатків та законності, обґрунтованості та своєчасності його складання і затвердження. 2. Перевірка правомірності списання на витрати грошових коштів і матеріальних цінностей за кожною зі статей кошторису, наявності належного оформлених касових, банківських, інших бух документів та їхньої достовірності.3.Перевірка стану збереження грошових коштів і матеріальних цінностей та правильності ведення їхнього обліку.4. Оцінка правильності встановлення і застосування посадових окладів заробітної плати, доплат, надбавок та премій відповідно до чинних нормативних актів, а також цільового використання коштів, отриманих з державного бюджету на покриття заборгованості із заробітної плати та інших соціальних виплат. 5. Перевірка ефективності використання бюджетних коштів та коштів позабюджетних фондів здійснюється на підставі вивчення правових та фінансово-економічних обґрунтувань потреб їхнього виділення та використання.6.Перевірка канцелярських і поштово-телеграфних витрат, виходячи з потреб максимальної ощадливості в їхньому використанні.7.Перевірка доцільності та законності витрат на придбання і ремонт основних засобів об’єкта перевірки.8.Перевірка дотримання встановлених лімітів на утримання службових легкових автомобілів, правильності застосування норм витрат пально-мастильних матеріалів, заповнення маршрутних листів , використання автотранспорту за призначенням.9. Виявлення фактів нецільового використання отриманих з державного бюджету коштів. Перевірка законності формування та правильності використання спеціальних коштів, оцінка стану розрахункової дисципліни, зокрема дебіторської і кредиторської заборгованості.10. Перевірка законності і обґрунтованості проведення розрахунків і з застосуванням векселів Держказначейства України та цільового використання векселів з дотримання при цьому інтересів бюджету.

109. Перевірка касового й фактичного виконання бюджету, фінансово-господарської діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яка стосується використання коштів державного бюджету, здійснюється за такими основними напрямами: 1) перевіряється виконання цими органами виконавчої влади завдань щодо забезпечення законного та ефективного використання коштів державного бюджету, загальнодержавних цільових, позабюджетних фондів; 2) перевіряється фінансовий стан галузі, кількість збиткових підприємств і організацій, розрахунки з бюджетом, загальний розмір дебіторської та кредиторської заборгованості; 3) оцінюється розмір коштів, отриманих з державного бюджету на фінансування цільових комплексних науково-технічних програм, та перевіряється, чи не було фактів припинення робіт за окремими загальнодержавними програмами, визначаються причини припинення робіт та обсяги витрачених на ці програми бюджетних коштів; 4) з'ясовується, чи отримувалися за рішенням Кабінету Міністрів України кредити та які їхні розміри, спрямування і використання, чи не було порушень порядку їхнього використання; 5) контроль правомірності спрямування за призначенням сум коштів, отриманих у зв'язку з державною реєстрацією та видачею суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення окремих видів діяльності; 6) перевіряється правильність і ефективність використання іноземної валюти, її конвертації і витрачання; 7) обстеження стану контролю за збереженням та ефективним використанням державного майна, закріпленого за організаціями та підприємствами галузі; 8) контроль доцільності й ефективності використання коштів на капітальні вкладення, обґрунтованості витрачання коштів на капітальний та поточний ремонти; 9) виявлення фактів незаконного використання коштів державного бюджету на створення підприємств, організацій, проведення благодійних заходів тощо; 10) перевірка законності й обґрунтованості проведення розрахунків шляхом взаємозаліків заборгованості та казначейськими векселями; 11) визначення правомірності укладення угод та проведення розрахунків у вільно конвертованій валюті; 12) контроль правильності витрачання коштів на утримання апарату управління.