- •1.Наукове поняття культура. Структура культури, її функції.
- •3.Комунікативна ф-я культури. Культура як інформаційний процес. Роль засобів масової комунікації в сучасній культурі.
- •4. Етнокультурні проблеми походження українського народу.
- •5. Матеріальна та духовна культура передсловянського населення України: палеоліт, мезоліт, неоліт.
- •6. Культурна спадщина кочових племен Північного Причорномор’я.
- •7. Особивості трипольської культури.
- •9. Зарубинецька та черняхівська культура східнослов’янських племен дохристиянської Русі.
- •10.Релігія східнослов племен
- •11.Специфіка та характерні риси дохристиянської культури Київської Русі.
- •12. Роль Кирила та Мефодия в истории країнського християнства
- •13 Писемність та освіта.
- •14 Розвиток науки і літератури Київської русі
- •15 Мистецтво й архітектура княжої доби
- •17 Усна народна творчість Київської Русі
- •18 Києво-Печерська Лавра
- •21. Пересопницьке Євангеліє
- •35.Дворянський період національно культурного відродження
- •36. Народницький період національно-культурного відродження
- •37. Модерністський період національно-культурного відродження
- •38. Заснування Харуівського та Київського університету
- •39. Демократично-просвітницьке літературно національне обєднання Руська Тріїця»
- •40. Діяльність кирило-мефодіївського братства
- •41. Роль Шевченка
- •42.Журнал «Основа»
- •47. Модернізм у творчості українських поетів та письменників на межі хіх-хх ст
- •52.Розвиток укр..Літератури у 1920 рр.Літературні течії та організ.
- •54. Розстріляне відродження
- •55. Лесь Курбас – видатний діяч укр. Театрального мистецтва
- •56.Олександр Довженко – основоположник українського кіномистецтва.
- •57.Шістдисятники
- •58. Здобутки і втрати української культури
- •59. Головні чинники, тенденції, сучасної української культури
17 Усна народна творчість Київської Русі
Важливим явищем культурного життя Київської Русі стала поява літератури: історичної, філософсько-публіцистичної, юридичної, художньої та церковної. Виникнення і розвиток давньоруської літератури тісно пов'язані з соціально-економічними, політичними та культурними успіхами Русі, поширенням писемності в усіх сферах суспільного життя. Ще до виникнення писемності у східних слов'ян існувала багата усна народна творчість: обрядові пісні, перекази, замовляння, заклинання, епічні та ліричні пісні. Особливого поширення набули за давнини епічні пісні-билини, що виконувались під музику в речитативно-декламаційній формі. Розвиток фольклору на Русі був тісно пов'язаний з віруваннями народу, які до введення християнства мали анімістично-магічний характер. Стійкість обрядів і поезії та пов'язаної з ними язичницької релігії міцно трималися в народних масах, незважаючи на вплив нової християнської релігії. Поступово старі традиції і обряди пристосувалися до церковних свят і обрядів, що призвело до виникнення двовір'я, тобто співіснування двох релігійних світоглядів народу. Язичницька релігія створювала не тільки обряди, а й стала підґрунтям для створення поетичних форм обрядового фольклору, одним з найстаріших видів якого є міфи. Бони були поширені і за часів Київської Русі, про що свідчать їх уривки у писемній та усній передачі. Заклинання і замовляння виникли з віри первісної людини в чарівну силу слова. Залишки заклинань збереглися в Початковому літопису (у договорах русів з греками). До X ст. сформувався календарний обрядовий фольклор, пов'язаний ще за язичницьких часів з народними річними святами, і позакалендарний — приурочений до різних явищ побуту (весіль, похорон тощо), що досить міцно тримався в селянському побуті впродовж багатьох століть. Як словесне оформлення обрядів, пов'язаних іІз річним циклом хліборобських робіт, із чотирма порами року та іншими звичаями, побутувала звичаєво-обрядова поезія. Календарні пісні — високохудожні твори, їх образи, поетичні засоби вироблялися протягом багатьох століть. До прозових фольклорних жанрів Київської Русі належать казки, перекази, легенди, приказки, прислів'я та загадки. Із зростанням Київської Русі, зростав у народі й інтерес до минулого, до подій та діячів давно минулих часів. Виникали згадані вже історичні перекази, що передавались усно і поширювались у формі героїчних билин. Билини — це епічні пісні, що відображають історичну долю Русі та присвячені історичним подіям з життя народу, захисту країни від ворогів, різним соціально-побутовим явищам. Зародились билини наприкінці першого тисячоліття в Києві, Чернігові, Галичі, Новгороді та в інших містах і землях Русі. Відомі билини так званого Київського та Новгородського циклів. Серед них найранішими вважається билина про Святогора. Улюбленими героями билин Київського циклу (безпосередньо пов'язані зі славним градом Києвом та князем Володимиром) були воїни-богатирі: Ілля Муромець, Добриня Никитич, Альоша Попович, Ставр Годинович, Больга.