- •Методика викладання природознавства як наука. Предмет та завдання методики викладання природознавства.
- •Методологічні основи методики викладання природознавства; зв’язок методики викладання природознавства з іншими науками.
- •Історія розвитку методики викладання природознавства.
- •5. Мета та завдання навчального предмета «Природознавство».
- •6. Аналіз програми з природознавства у початкових класах.
- •7. Загальнодидактичні принципи добору змісту навчального матеріалу на уроках природознавства у початкових класах.
- •8. Специфічні принципи добору змісту навчального матеріалу на уроках природознавства у початкових класах.
- •Принцип наочності навчання, його реалізація в курсі природознавства.
- •10. Педагогічні цілі навчання природознавства.
- •11. Методика формування і розвиток природничих понять.
- •12. Основи формування природничих понять в учнів. Відчуття, сприйняття, уявлення про предмети і явища природи.
- •13. Методика формування умінь та навичок у процесі навчання природознавства.
- •14. Натуральні засоби наочності у процесі вивчення природознавства.
- •15. Образотворчі засоби наочності у процесі вивчення природознавства.
- •16. Аудіовізуальні засоби наочності у процесі вивчення природознавства
- •17.Моделі як засоби наочності у процесі вивчення природознавства.
- •18.Куточок живої природи у початковій школі. Організація та обладнання. Планування роботи і проведення занять.
- •19.Географічний майданчик. Планування роботи та проведення занять.
- •20.Методика роботи з планом та картою на уроках природознавства.
- •21.Структурно – логічні схеми як засіб формування природничих понять у молодших школярів.
- •22.Вибір методів організації процесу навчання при вивченні природознавства.
- •Загальна характеристика методів навчання природознавства.
- •26.Вимоги до запитань під час бесіди на уроках природознавства.
- •27.Спостереження та його види.
- •28.Методика проведення спостережень за тривалістю виконання.
- •29. Методика проведення спостережень за формою організації діяльності учнів.
- •30. Методика організації спостережень за часом проведення.
- •31.Методика організації спостережень за рівнем пізнавальної самостійності.
- •32. Дослід як метод пізнання природи.
- •37.Методика проведення комбінованого уроку.
- •38.Методика проведення уроку-екскурсії.
- •39.Методика проведення предметного уроку
- •40. Позаурочна робота з природознавства.
- •41. Позакласна робота з природознавства.
- •42. Екологізація змісту курсу «я і Україна».
- •42.Особливості вивчення природознавства в малокомплектній школі.
- •49.Гуманістичне виховання молодших школярів засобами природи.
- •50.Формування наукового світогляду на уроках природознавства.
- •51.Використання народознавчого матеріалу на уроках природознавства.
- •54.Реалізація міжпредметних зв_язків у процесі навчання природознавства.
- •55. Реалізація індивідуального підходу у процесі навчання природознавства.
- •56. Матеріальна база кабінету природознавства у початковій школі
- •57. Особливості підручників природознавства (структура, ілюстрації і їх роль, методичний апарат).
- •58. Домашнє завдання як один із видів позаурочної роботи, його місце в навчальному процесі. Види домашніх завдань.
- •59. Вимоги до підготовки вчителя початкових класів до навчання природознавства
- •60. Виховання доброчинного ставлення до природи молодших школярів.
26.Вимоги до запитань під час бесіди на уроках природознавства.
Запитання повинні бути конкретними і короткими, щоб учень міг зрозуміти, про який об'єкт питає вчитель і що саме про нього треба розповісти. Запитання не повинні бути невизначеними. На уроках навіть досвідчених вчителів можна почути запитання такого типу: «Розкажіть, що ви знаєте про лисицю (або інший предмет або явище)?» невизначеність питання передбачає різні варіанти відповіді. Якщо вивчається тема « Тварини - живі організми» (3 клас) [16, с. 150], то під час формування поняття «хижі тварини» запитання для актуалізації необхідно формулювати таким чином: «Ви багато чули, читали про лисицю. Розкажіть, що є для неї кормом (тобто чим вона живиться)?» адже істотною ознакою хижих тварин є те, що вони живляться іншими тваринами.
Слід уникати альтернативних питань. Вони дають можливість випадкового вибору відповідей або спонукають до простого ствердження («так») чи заперечення («ні»). Наприклад, «Спекотне чи холодне літо у степах?», «Чи відчуває людина шкірою дотик, тепло, холод і біль?» Коли питання має такий зміст, то в ньому вже містяться певні варіанти відповіді, і учні, не осмислюючи суті запитання, намагаються відгадати правильну відповідь.
Запитання не повинні бути подвійними чи потрійними. Особливо такими, що стосуються різних об'єктів або різних сторін одного предмета, явища, їх не сумісних ознак, властивостей. Наприклад, запитання: « Які рослини і тварини є у лісостеповій зоні України?», «Які властивості має торф, як його добуває і використовує людина?». Ці запитання спричиняють неглибокі і непослідовні відповіді. Дитина розповідає про «все відразу». Вона переходить від одного об'єкта до іншого, розповідає про те, що випадково пригадає, цілеспрямовано не напружує свою думку і пам'ять.
Велике значення для сприймання запитання має не тільки його зміст, але й словесна форма вираження. Не можна включати у запитання невідомі або маловідомі терміни, складні підрядні речення, повторювати запитання кілька разів у різних формулюваннях. Пере формулювання запитання здійснюється тоді, коли діти не проявляють активності або здебільшого відповідають на запитання неправильно. Наприклад, на уроці за тезою «Степи» (4 клас) [16, с. 160] пропонується запитання: «Як пристосувалися рослини до життя у степу?» Діти відразу не можуть відповісти на нього. Вчитель організовує аналіз самого запитання:
- Про що говориться у запитанні? ( Про рослини)
- Де ростуть ці рослини? (У степах)
- Що потрібно розповісти про рослини, які ростуть у степах? (Як ці рослини пристосувались до життя у степах?)
- Що означає слово «пристосувалися»?
Крім у основних , у бесіді є додаткові запитання, які виконують функцію коригування відповіді, уточнення і доповнення. Вони не повинні бути підказуючими, а тим паче - невизначеними.
Часто на уроках природознавства після неповної відповіді вчитель ставить додаткові запитання: «А ще що ти можеш сказати? Що ти можеш доповнити? А ще? Ще…? І т. н.». Учень починає відповідати все, що знає, і навіть те, що не стосується конкретного питання. Вчитель запитує («Що ще…?») учнів до того часу, поки хтось із них не дасть правильну відповідь.