5.Римська імперія в і-іі ст. Н.Е.

Господарство - зміни. У с\г виробництві існ. три види господарств: вілла, латифундія та дрібне селян. госп-во. Вілла — найбільш розповсюджений тип —розміри -декілька десятків або сотень югерів. Вілли прац. в осн. на ринок. Латифундія –менша за розмірами, частина землі залиш. під паром( не оброблялась). - натуральне виробництво, розрах. на задоволення потреб господаря та його рабів.

В посушливих районах Італії існ. спеціалізовані скотарські госп-ва — сальтуси- постачали до армії коней, а містам - худобу, м'ясо, шкіри, молоко, вовну, сир.

Після законів про муніціпії( самоуправління міських общин, в Італії з'явилися земельні володіння, які були підпор. містам. Поряд з ними існ. імператорські землі, володіння сенаторів, землі незалежних племен та колонії ветеранів. Вищі чиновники отрим.від імператора спец. грамоти, які давали їм право приєднувати до своїх володінь міські землі. Такі землі нази. вилученими. Східні провінції мали свої особливості. - земля належала імператору або місцевим общинам. Для управління ними імп. призначав -прокуратора.

Дрібне селянське господарство було пошир. в придунайських провінціях, де жили ветерани, які отримали невеличкі земельні наділи.

Суспільство. Нобілі та вершники практично злилися в одну групу. Зростало число пролетарів. З'явилися дві нові великі групи людей. Це провінційні рабовласники, які не мали римс. громадянства, та вільновідпущеники. У великих містах того часу (Рим, Карфаген, Александрія, Ефес, Пергам) проживало багато людей, які належали до цих двох груп. В Римі з його мільйонним населенням понад 1700 ремісничих майстерень належали відпущеникам та провінціалам.

ПРАВЛІННЯ ДИНАСТІЇ ЮЛІЇВ-КЛАВДІЇВ І ФЛАВІЇВ

Октавіан Август — 1ий рим. імп. — засновник 1ої дин. Імп- Юліїв-Клавдіїв. Спадкоємцем -прийомного сина Тіберія (14-37 pp. н.е.). Перші роки - утворив дві нові провінції на землях, відвойованих у германців. Для покращання стос. з сенатом перестав скликати народні збори, а всі їх повноваження передав сенату. Але після розкриття змови Сеяна у 31 p. н.е. він різко змінив свою політику. - переїхав на острів Капрі і звідти розсилав криваві розпорядження або запрошував до себе підозрілих йому осіб.

Наступник - Гай Калігула (37—41 pp. н.е.) перевершив за розмахом репресій батька. Примушував заможних людей складати заповіти на його користь, а потім їх страчував. – поповнював скарбницю .Не дбав про армію. -офіцери організ. заколот і вбили імп.

Племінник Тіберія Клавдій (41—54 pp. н.е.). -не проводив масових репресій, завойовник Британії, Фракії (суч. пд. Болгарія) та Мавретанії.

Нерон (54-68 pp. н.е.) - «імператор-поет». Він, боячись заколоту, вбив власну матір, дружину, сина Клавдія Британка, примусив свого вчителя філософа Сенеку по-кінчити життя самогубством, організував у Греції Олімпійські ігри, щоб перемогти на них у змаганнях колісниць, писав поеми та примушу-вав всіх слухати їх. Одного разу Нерон навіть наказав підпалити Рим для того, щоб помилуватися пожежею. -визрів заколот, і Нерон наказав рабу вбити його.

Громадянська війна – за престол. Переміг Тіт Флавій Веспасіан- засновник дин. Флавіїв. - придушив повстання місцевого нас. в Іудеї та Галлії, здійснив деякі перетворення в системі управління. Побоюючись заколотів і змов у провінціях, Веспасіан переселив до Риму частину про-вінційної знаті з Галлії і Іспанії, навів порядок у фінансах держави. Податок на вбиральні- «Гроші не пахнуть!» Щоб підтримати міську бідноту, - наказ про спорудження у Римі нових громадських споруд. – змогу збіднілим римлянам заробити на життя. Саме так було споруджено Колізей — стадіон на 50 тис. місць для гладіаторських боїв. Старший син Веспасіана Тіт продовжив політику батька. А ось молодший син, Доміціан спився. У 96 р. н.е. –заколот, ост з дин Флавіїв вбитий.

ПРАВЛІННЯ ДИНАСТІЇ АНТОНІНІВ – «золоте століття рим держ»

Умовну назва дин, оскільки 7 імп. цієї дин. не були родичами, за винятком 2ох останніх. Встан. новий принцип успадкування влади. –імп. за погодженням із сенатом повинен обрати здібного держ. діяча і усиновити його, щоб влада перейшла у надійні руки.

1им імп. став юрист Нерва (96-98 pp. н.е.). - закон про надання землеробам позик під низький %. Доходи від та-ких позик йшли на допомогу сиротам та дітям жебраків.

Марк Ульпій Траян (98-117 pp. н.е.) жив у злагоді з сенатом і поповнював його представниками провінцій. Приєднав до Риму нову провінцію Дакію(суч.Румунія.) Названо «оптимус принцепс» - кращий серед принцепсів.

Публій Елій Адріан (117-138 pp. н.е,). - об'їздив майже всю імперію. Ці інспекційні поїздки при-мушували працювати чиновників на місцях. Держ. служба добре оплачувалась -дозволило відмовитись від аукціонів, на яких продавалось право збирати податки з провінцій. Створ. держ. пошту.

Антоніна Пія (138-161 pp. н.е.), - встан. повна згода між імп. і сенатом. - сенату було повернено право управля-ти італійськими землями.

При владі - два імп. Марк Аврелій (161—180 pp. н.е.) та Луцій Вер (161-169 pp. н.е.). Боротьби за владу не було.З цього часу практика поділу влади між двома правителями стала звичайним явищем.

В роки правління Марка Аврелія - Маркоманська війна (166-180 pp. н.е.) проти германських та сарматських племен -вийшов на тер. суч. Словаччини і планував установити кордон Римської імперії по Карпатах, утворивши дві нові провінції — Наркоманію та Сарматію. Помер і не встиг.

В порушення традицій династії Антонінів Аврелій - синові Коммоду (180—192 pp. н.е.) - вважав себе кращим гладіатором і виступав на арені Колізею. Для плебсу влаштовувались свята та вел. грошові роздачі. –вбили.