38. Правила складання і верстання елементів видання (авантитул, контртитул, фронтиспис, титул. Аркуш, зворот титула, шмуцтитул)

Авантитул (від французького аvапt — перед і латинського tіtиs — напис, заголовок) — це перша сторінка книжкового блока, один з композиційно-декора­тивних елементів книги. Авантитул розміщується у виданні при наявності в ньому контртитула чи фронтисписа. На авантитулі поміщають прізвище автора, назву видання або видавничу марку, інколи назву видавництва чи декоративний малюнок або надзаголовкові дані однієї чи декількох органі­зацій, які видають книгу, а також дані про серію.

Контртитул (від латинських сопtrа — проти і titulis— напис, заголовок) — додатковий титул, як правило, в багатотомних чи перекладних виданнях. Розмі­щується на лівій стороні титульного розвороту. В багатотом­них виданнях на контртитулі поміщають дані, які належать до всього видання, а на титулі — дані, які відносяться лише до окремого тому. В перекладних творах на контртитулі дають ті ж дані, що й на титулі, мовою оригіналу. В розкішних та подарункових виданнях контртитул роблять «дзеркальним», тобто він повторює титульний аркуш. Верстають контртитул згідно з композиційним задумом видання, узгоджуючи з титулом. Колонцифру на контртитулі не ставлять.

Фронтиспис (від французького frontisрісе) — як правило, ілюстрація в книзі на лівій стороні розвороту титульного аркуша. На фронтисписі розміщують відтворений в різних техніках портрет автора або особи, про яку йде мова в творі. Інколи на фронтисписі поміщають ілюстрацію, яка відображає головну ідею твору або вузловий епізод. В наукових виданнях на фронтисписі можуть бути поміщені фотографії, карти, схеми.

Титульний аркуш (від латинського titulis— напис, заголовок) — заголовний лист видання, основний титульний елемент книги, на якому даються головні відомості про неї — прізвище автора, назву, жанр, місце і час видання, видавництво, марку видавництва, марку серії, номер тому і т. п. Як правило, титул розміщують на першій сторінці видання і він займає всю сторінку.

Титул за своєю структурою може бути одинар­ним, тобто перша сторінка книжкового блока зі зворотом; розворотним, коли частина відомостей чи зображення по­дається на другій сторінці блока, а частина — на третій без переходу з сторінки на сторінку; двійчастим, коли текст чи зображення починаються на лівій сторінці розвороту, а закінчуються на правій.

При верстці титульного аркуша особливу увагу слід звернути на: Надзаголовкові дані, в які можуть входити назва організації чи декількох організацій, від імені яких видається видання, або заголовок серії, ініціали і прізвище редактора всієї серії, номер випуску серії, заголовок підсерії, порядко­вий номер випуску підсерії. Відомості про авторів, тобто ім'я і прізвище подаються в тій формі і повноті, які встановлені автором. Підзаголовкові дані — відомості, які пояснюють заголо­вок, літературний жанр, вказують читацьке призначення книги, на вікові особливості читача, про перевидання і пе­реробку. Прізвище та їм 'я упорядника, повнота і форма якого встановлюється упорядником. Ініціали чи ім'я упорядника повинні передувати його прізвищу. Вихідні дані, які включають місце випуску видання, назву видавництва чи видавничої організації і рік випуску видання, потрібно розташовувати у вказаній послідовності.

Зворот титульного аркуша — це місце розміщення цілого ряду вихідних даних. Розташовується на парній сторінці. На звороті титульного аркуша розміщують: 1. бібліотечний шифр (в лівому верхньому куті); 2. відомості про передрук, якщо такі є; 3. імена авторів передмови, вступної статті, післямови, приміток і коментарів та інших елементів апарату видання. Рекомендовано всі прізвища та імена подавати в називному відмінку; 4. макет анотованої каталожної картки, який при необ­хідності може бути перенесений на останню сторінку видання; 5. реферат чи анотацію. Анотацію набирають шрифтом заниженого кегля на зменшений формат і верстають на оптичній середині з двосторонньою втяжкою; 6. комплексний книготорговельний індекс — шифр в лівому нижньому кутку сторінки складання; 7. ISВN (в лівому нижньому кутку сторінки складання під комплексним книготорговим індексом-шифром); 8. копірайт — знак охорони авторського права — в правому нижньому кутку сторінки складання.

Шмуцтитул (від н імецького Schmutztitel, де Schmutz — брудний і Titel — заголовок) — окрема сторінка, де поміщають заголовок частини, розділу чи глави книги, а деколи окремих творів, які входять у збірник. В стародруках — це додатковий титульний аркуш, який розта­шовували перед основним титулом для охорони останнього від забруднення. Відділяючи частини чи твори один від одного, вони полегшу­ють пошук і підкреслюють їх відносну самостійність, Художник, завдяки шмуцтитулові, може зробити оформ­лення книги виразнішим, багатшим. Шмуцтитул може бути складеним, мальованим, комбіно­ваним, декоративним і сюжетно-ілюстрованим — залежно від виду видання. Текст шмуцтитулів оформляють аналогічно до оформлення титульного аркуша, шрифтом тієї ж гарнітури, але зменшеного кегля. Композиція рядків шрифту на шмуц­титулі повинна відповідати титульному аркушеві та системі рубрикації всієї книги.

Порядок розташування елементів видань при верстанні 1. Авантитул — на першій сторінці. 2. Контртитул чи фронтиспис — на другій сторінці. 3. Титул — на третій сторінці (при відсутності авантитула і колонтитула чи фронтисписа — на першій сторінці). 4. Анотація, випускні дані, індекси УДК, ББК, ISВN — на четвертій сторінці (зворот титула). 5. Посвята чи епіграф до книги — на п'ятій сторінці. 6. На наступній, непарній, сторінці може бути розміще­ний зміст. 7. На наступній, знову непарній, сторінці — вступна стаття. 8. На непарній сторінці, після вступної статті, — передмова. 9. Після всіх передмов з непарної сторінки починається основний текст. 10. Після закінчення тексту, в кінці видання, як правило, заверстують післямову або заключну статтю, які бажано починати з непарної сторінки. 11. Затекстові примітки і коментарі розміщують після післямови з непарної сторінки зі спуском, іноді з шмуцтитулом. 12. Додатки завжди з непарної сторінки зі спуском, а при наявності шмуцтитула — без спуску. 13. Списки літератури — на окремій сторінці зі спуском. 14. Покажчики — з нової сторінки зі спуском. 15. Зміст — з нової сторінки зі спуском. 16. Випускні дані — на окремій сторінці на оптичній середині, інколи внизу сторінки змісту на повний формат. 17. На окремих вільних сторінках, що залишаються при неможливості приведення верстки, поміщають рекламу, но­татки, книжкові оголошення. Цим переліком користуються тоді, коли нема інших вказівок від видавництва, видавничої організації чи особи, яка має дозвіл на видання.