27. Методи контролю композиції. Недоліки композиції і способи їх усунення у роботі над текстом

Коли повідомлення невелике і складається, н-д, із 10-20 рядків тексту, то для його перевірки навряд потрібно складати композиційну модель-рубрикацію. Перевірити композицію такого повідомлення можна безпосередньо за його текстом, виділяючи окремі слова чи словосполучення. Для якісного контролю повідомлень більшого обсягу слід обов’язково використовувати рубрикацію, і чим більше за обсягом повідомлення, тим детальнішою повинна бути рубрикація. На практиці деякі повідомлення іноді або не мають рубрикації, або вона не достатньо детальна. В цьому випадку для контролю композиції редактор повинен укласти робочу рубрикацію самостійно. Для контролю композиції редактор повинен використовувати такі методи: положеннєві, шаблонні (існують композиційні шаблони: три блочний, шаблон інтерв’ю, дипломатичний шаблон, шаблон наказу, алфавітний шаблон, реферативний шаблон, дисертаційний шаблон тощо), структурні (базуються на граматиках тексту). Комплексне застосування усіх цих методів гарантує потрібну ефективність редагування повідомлення.

Недоліки композиції, які редагуються найчастіше: відхилення від теми; невиправдане порушення послідовності викладу; велика відмінність у розмірі частин; застосування невдалих композиційних прийомів; неміцні зв’язки між частинами; нечіткі композиційні межі; висновки, які випливають не з усього тексту, а лише з його частини. Для виправлення кількості рівнів композиційних одиниць використовують загальноприйняті методи та щоб скоротити кількість рівнів – знімають певні рубрики.

28. Норми без макетного і макетного верстання.

У видавничій справі розрізняють два види верстання: макетне та безмакетне. Таке розмежування виникло через те, що існує дві групи видань, які суттєво відрізняються методами верстання: газетно-журнальні та книжкові. Газети і деякі журнали (переважно журнали великого формату з багатостовпцевим набором, великою кількістю рубрик та ілюстрацій) верстають на основі заздалегідь створеного макету сторінки. Для верстання книг заздалегідь підготовані макети сторінок не потрібні, оскільки немає значення, на яких сторінках будуть розташовані певні повідомлення чи їх частини. Сюди ж належить і частина журналів, які опрацьовують за такою ж технологією (як правило, це журнали з одностовпцевим набором, малою кількістю ілюстрацій; н-д, наукові журнали). Враховуючи це, норми верстання можна об’єднати в три групи: загальні (тобто такі, що не залежать від виду видання), для безмакетного та макетного видання.

Норми безмакетного верстання: - розмір тексту на першій сторінці розділу повинен дорівнювати 3/4-м її висоти. Розмір тексту на останній сторінці повинен дорівнювати як мінімум ¼-й її висоти, але як максимум бути на три рядки меншим за повну висоту; - колонцифри набирають шрифтом тієї ж гарнітури, що й основний текст, але кеглем меншим на 2 пункти. Колонцифри не ставлять на титульних сторінках, перших та останніх сторінках розділів, а також на повністю зайнятих ілюстраціями; - рубрики-ліхтарики заверстують на парних сторінках зліва, а на непарних – справа; - коли на сторінці після заверстування нетекстових елементів залишається ще місце для трьох чи менше рядків тексту, то в такому випадку ці рядки переносять на наступну сторінку; - нетекстові компоненти, які через великий горизонтальний розмір подають вертикально (таблиці, рисунки), розташовують: на парній сторінці – верхньою частиною до зовнішнього поля сторінки, а на непарній – верхньою частиною до внутрішнього поля (корінця); - колонтитули не ставлять на титульних, початкових, кінцевих та вихідних сторінках; - стовпці повинні бути відділені між собою пробілами, а при потребі ще й вертикальними лінійками; - лінії шрифту рядків тексту в суміжних стовпцях повинні бути на одному рівні, тобто одні навпроти одних; - таблиці та ілюстрації можна заверстувати на формат одного чи кількох стовпців, а формули – на формат лише одного стовпця.

Норми макетного верстання: Норми верстання газетно-журнальних видань ті самі, що й для книжково-журнальних, але трохи послаблені: рядки можуть бути вирівняні лише стосовно першого та останнього у стовпцях; стовпець може закінчуватися переносом; над і під рубрикою в стовпці може бути менше, ніж три рядки тощо. Крім того, для газетно-журнальних видань існують і свої власні норми: - нерекламні повідомлення повинні бути розташовані на сторінках видання залежно від ступеня їх новизни, цінності, майстерності, а також залежно від місця розташування постійних рубрик; - рекламні повідомлення повинні бути розташовані на сторінках видання залежно від розміру оплати за їх публікування; - кожне повідомлення повинно мати чіткі виділені границі (лінійками, пробілами тощо); - коли на сторінці є кілька повідомлень, то рубрики, що стосуються повідомлення із кількох стовпців, можна набирати на сумарну ширину цих стовпців (винятком є той випадок, коли повідомлення чітко відділені іншими засобами); - у сусідніх стовпцях ілюстрації чи врізні рубрики повинні бути на різні рівнях, це може призвести до виникнення нісенітниці, пов’язаної з послідовним читанням; - тексти, набрані в рамці, повинні бути відділені пробілом від рамки як із середини (по всьому периметру), так і ззовні від оточуючого тексту чи інших нетекстових елементів; - знаком примітки в газетно-журнальних виданнях повинна служити зірочка; - коли продовження повідомлення йде на іншу, але не наступну сторінку, тоді в кінці сторінки (стовпця) вказують: Продовження на с.хх – і виділяють цей текст накресленням.