10. Організація операційної діяльності банку.

Операційна діяльність банку організується відповідно до Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 p. № 254.

Операційна діяльність банку – це сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку, проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками, що можуть виникати внаслідок як зовнішніх причин, так і помилок працівників банку.

В основу організації операційної діяльності покладений процес надання працівникам прав відповідального виконавця, що означає:

• працівнику банку доручено оформляти та підписувати документи за визначеними операціями;

• або контролювати правильність оформлення документів та відображення їх в обліку;

• або технологічно виконувати визначені операційні процедури.

Організація операційної діяльності має забезпечувати:

• розподіл обов'язків та повноважень щодо здійснення операцій;

• належне документування всіх операцій;

• своєчасне, повне та достовірне відображення операцій у регістрах бухгалтерського обліку;

• накопичення та надання докладної інформації за кожною операцією із зазначенням даних про її учасників, з визначенням балансових і позабалансових вимог та зобов'язань, можливих змін за цими операціями, сум нарахованих, отриманих або сплачених доходів та витрат, а також інших параметрів, що забезпечують складання звітності банку;

• захист активів банку від потенційних збитків та контроль за їх якістю;

• установлення лімітів на здійснення окремих операцій;

• визначення наявних та можливих операційних ризиків і управління ними;

• адекватну систему внутрішнього контролю;

• надання внутрішніх інструкцій щодо здійснення платежів;

• зберігання інформації про всі операції банку;

• конфіденційність інформації про кожну операцію та її контрагентів.

Операції банку здійснюються протягом операційного дня, який складається:

• з операційного часу;

• часу завершення технологічного оброблення облікової інформації з обов'язковим формуванням оборотно-сальдового балансу, регістрів аналітичного обліку та інших регістрів за операціями, що здійснюються з використанням відповідного програмного забезпечення.

Працівники бек-офісу забезпечують дотримання відповідних процедур реєстрації, перевірки, вивіряння, обліку операцій та контроль за їх проведенням, вони взаємодіють із підрозділами фронт-офісу, банківськими установами, іншими контрагентами, з податковими органами та органами статистики.

Важливим елементом операційної діяльності є внутрішній банківський контроль.

Система внутрішнього контролю банку – це сукупність процедур, спрямованих на попередження, виявлення і виправлення суттєвих помилок, а також забезпечення захисту і збереження активів, повноти і точності облікової документації.

Внутрішній банківський контроль поділяється на попередній, первинний (поточний) та подальший контроль.

Первинний (поточний) контроль здійснюється у процесі проведення операцій і передбачає візуальну перевірку правильності складання документів у паперовій формі та наявності підписів на них, а також перевірку наявності цифрового підпису на електронних документах. Подальший контроль здійснюється для забезпечення систематичної перевірки стану організації операційної діяльності банку, правильності реєстрації, належного оформлення виконаних операцій, дотримання порядку звіряння аналітичного обліку із синтетичним та формування первинних документів. Його здійснюють працівники бек-офісу або служби внутрішнього аудиту відповідно до їхніх функціональних обов'язків.

11.звітність банку та її класифікація Звітність — це процес надання комерційним банком інформації про свою діяльність тим, хто її потребує для прийняття відповідних рішень. Метою звітності є забезпечення інформацією про фінансовий стан банку, його діяльність на валютному ринку та участь у виконанні окремих доручень уряду та Національного банку України. З одного боку, звітність є основним джерелом отримання інформації для суб'єктів господарювання, з іншого — каналом зв'язку, через який суб'єкт передає відомості про свою діяльність у ринкове середовище. Необхідність звітності зумовлена відкритістю економіки. Комерційні банки складають звітність, різноманітну за формою та змістом. Звітність, що надається комерційними банками, можна класифікувати за наступними ознаками: — формою; — способом представлення; — терміном надання; — рівнем консолідації;— категорією користувачів; — видом. За формою розрізняють фінансову та нефінансову звітність. Фінансова звітність — це звітність комерційних банків, що відображає результати його фінансової діяльності. Нефінансова звітність — це звітність, що подасться банками для задоволення потреб органів влади, податкових органів, на вимогу Антимонопольного комітету, організацій статистики. В залежності від вимог користувачів звітність можна згрупувати наступним чином: — податкова;— управлінська;— нормативна (статистична).

Інформація про фінансовий стан переважно наводиться в балансовому звіті, а також у звіті про прибутки та збитки. Інформація про зміни фінансового стану міститься у фінансових звітах у відокремленому вигляді. Складові частини фінансових звітів взаємопов'язані, оскільки вони відображають різні аспекти одних і тих же фактів господарської діяльності. Хоча кожен звіт надає інформацію, яка відрізняється від інших звітів, жоден з них не слугує лише для одної мети і не містить усієї інформації, необхідної для задоволення особливих потреб користувачів. За видами звітності виділяють: — основну звітність — балансовий звіт і звіт про прибутки та збитки; — допоміжну звітність — про стан активів, депозитів, кредитів, цінних паперів, економічних нормативів тощо. За рівнем консолідації розрізняють звітність, що надається: — юридичними особами; — філіями комерційних банків; — обласними дирекціями банку. Найважливішою складовою звітності комерційних банків є фінансова звітність, яка дає можливість одержати достатньо повний обсяг інформації, на підставі якої оцінюється реальний фінансовий стан банку, якість управління та рівень ризику. Характеристика фінансової звітності комерційних банків України відображена на схемі (див. с. 421). Основною формою звітності є балансовий звіт, який має власну структуру, відмінну від простої копії залишків на рахунках, але побудовану відповідно до принципів і групувань, зазначених у плані рахунків. Нова форма балансового звіту передбачає групування операцій за економічною сутністю, дає чітке уявлення про їх вартість, рівень ліквідності. Другою основною формою звітності є звіт про прибутки та збитки, також розроблений на основі вимог міжнародних стандартів з урахуванням національних особливостей. Основні форми звітності доповнюються набором додаткових форм, пристосованих до потреб конкретних користувачів. Усі категорії користувачів зацікавлені в наявності звітності, яка б передбачала: — вігорідність та зіставлюваність інформації, що може використовуватись для оцінки ефективності роботи банку та прийняття оптимальних управлінських рішень щодо подальшого розвитку тієї чи іншої фінансової установи; — сприйнятність для широкого кола споживачів інформації; — наявність чітких коментарів та фінансової звітності; — оптимальність подачі інформації, що забезпечить збереження банком комерційної таємниці. 

Фінансова звітність — це звітність, в якій міститься інформація саме про операційну діяльність банку. Фінансова звітність є більш уніфікованою за нефінансову, оскільки остання пристосована безпосередньо до певної категорії користувачів. Фінансова звітність цікавить широке коло користувачів і задовольняє їх потреби в інформації як загальній, так і специфічній. У зв'язку з цим фінансова звітність банку поділяється на основну та допоміжну. Основна фінансова звітність — це звітність, що використовується більшістю користувачів для отримання інформації про фінансовий стан і діяльність банку, яка необхідна при прийнятті економічних рішень. До фінансової звітності належать звіти: балансовий, про прибутки та збитки, примітки та інші звіти, що розшифровують окремі статті основних форм, а також пояснювальні матеріали. Форми основної фінансової звітності мають відповідати: — загальновизнаним моделям, які використовуються в міжнародній банківській практиці, що пов'язано з розширенням економічних зв'язків країни за кордоном; — специфічним вимогам національних користувачів. На міжнародному рівні зміст та принципи формування основних форм фінансової звітності комерційних банків визначають: — схема підготовки та надання фінансових звітів (що є першою частиною Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку); — стандарт 1 «Розкриття політики бухгалтерського обліку»; — стандарт 5 «Інформація, що підлягає розкриттю у фінансових звітах»; — стандарт 30 «Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ»; — директива Ради Європейського Союзу «Про річну та консолідовану звітність банків та інших фінансових установ» № 86/635/ЕЕС від 08.12.86р. Облік операцій з цінними паперами в торговому портфелі банку.

Цінні папери, що придбані в торговий портфель, обліковуються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки і відображаються за балансовими рахунками груп 140, 300 та 301 Плану рахунків.На дату операції вартість придбаних у торговий портфель цінних паперів:

Дебет Кредит Примітки

9350 990 облік вартості цінних паперів до

отримання

990 9360 облік грошових коштів до відсилання

Зміна справедливої вартості цінних паперів між датою операції і датою розрахунку відображається такими бухгалтерськими проводками: у разі дооцінки цінних паперів:

Дебет рахунку 3811 Кредит рахунку 6203;

у разі уцінки цінних паперів:

Дебет рахунку 6203 Кредит рахунку 3811.

На дату розрахунку за цінні папери, які придбані в торговий портфель, здійснюються зворотні бухгалтерські проводки.Придбані акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком на дату розрахунку відображаються за балансовими рахунками такими бухгалтерськими проводками:

Дебет рахунків 3002, 3003, 3005

Кредит рахунків Кореспондентський рахунок, поточний рахунок - на суму договору.

Придбані боргові цінні папери на дату розрахунку відображаються за балансовими рахунками такими бухгалтерськими проводками:

Дебет рахунків

1400, 1401, 1402, 1403, 1404, 3010, 3011, 3012, 3013, 3014 - на суму номіналу;

Дебет/Кредит рахунків 1407, 3017/1406, 3016 - на суму премії/дисконту;

Кредит рахунків Кореспондентський рахунок, поточний рахунок - на суму договору.На суму переоцінки, яка була визнана між датою операції та датою розрахунку, на дату розрахунку здійснюються такі бухгалтерські проводки:

на суму дооцінки цінних паперів:

Дебет рахунків 3007, 1405, 3015

Кредит рахунку 6203;

на суму уцінки цінних паперів:

Дебет рахунку 6203 Кредит рахунків 3007, 1405, 3015.

Нарахування процентів за купонними цінними паперами здійснюється за процентною ставкою купона, починаючи з дати їх придбання до дати погашення або продажу, і відображається такою бухгалтерською проводкою:

Дебет рахунків 1408, 3018 Кредит рахунків 6056, 6057.

Нарахування доходу у вигляді дивідендів за акціями в торговому портфелі здійснюється в разі визнання права на отримання платежу і відображається такою бухгалтерською проводкою:

Дебет рахунку 3008 Кредит рахунку 6300.

На дату операції на суму договору про продаж цінних паперів за позабалансовими рахунками здійснюються такі бухгалтерські проводки:

Дебет Кредит Примітки

9350 990 облік грошових коштів до отримання

990 9360 облік вартості цінних паперів до відсилання

На дату розрахунку за позабалансовими рахунками здійснюються зворотні бухгалтерські проводки

Комісійні витрати, здійснені під час продажу акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком або боргових цінних паперів, відображаються такою бухгалтерською проводкою:

Дебет рахунку 7103 Кредит рахунків Кореспондентський рахунок, поточний рахунок.