7) Пкерекази коштів фізичних осіб у національній та іноземній валюті.

До операцій неторгового характеру також слід віднести операції з переказу коштів фізичних осіб за кордон. Ці перекази проводяться на такі цілі:

допомога родичам, що проживають за межами України;

сплата аліментів на утримання дітей і непрацездатних батьків;

здійснення платежів, пов’язаних зі смертю (транспортні витрати та витрати на поховання);

здійснення платежів з відшкодування витрат судовим, слідчим, арбітражним, нотаріальним та іншим правоохоронним органам іноземних держав, а також витрат за державне мито за справами, що розслідуються цими органами;

отримання спадкоємних коштів і коштів від реалізації спадщини та майна, належного нерезиденту в Україні;

сплата в іноземній валюті на ім’я юридичної особи-нерезидента за лікування, навчання, участь у конференціях та сплати страхових і членських внесків, придбання науково-методичної літератури і передплатних видань;

сплата іноземної валюти за оформлення документів на працевлаштування за наявності міжурядових угод;

оплата фізичною особою-резидентом товару іноземній фірмі за імпортним контрактом (договором, інвойсом) для власного споживання;

перерахування власником рахунку коштів в іноземній валюті з цього рахунку при виїзді за кордон на постійне місце проживання;

перерахування нерезидентом прибутків, одержаних від здійснення інвестицій в Україні.

Слід відзначити, що в Україні на перерахування коштів фізичних осіб за межі України існує ряд законодавчих обмежень щодо сум переказу, наявності підтверджуючих документів тощо.

Банки, залучені до системи міжнародних переказів, пов’язані між собою за допомогою комунікаційних мереж, по яких розпорядження про перекази проходять через відповідні національні платіжні системи. Ці мережі можуть експлуатуватися службами пошти, телеграфу, самими банками (банківські мережі) тощо. Існує ряд спеціалізованих організацій, що діють у цій сфері (наприклад, мережа Western Union, MoneyGram).

8. Поняття інвестиційного кредиту та його роль у розширеному відтворенні.

Інвестиційний кредит є важливою категорією ринкової економіки, що відображає реальні зв'язки і відносини економічного життя суспільства.

Інвестиційний кредит – це економічні відносини між кредитором і позичальником з приводу фінансування інвестиційних заходів на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка.

Інвестиційне кредитування – це кредитний процес, що включає сукупність механізмів реалізації кредитних відносин в інвестиційній сфері. Об'єктом кредитних відносин є вартість, яка надається в позичку з метою отримання прибутку.

Специфічною особливістю інвестиційного кредитування є те, що воно має інвестиційний характер, а саме:

• а) при кредитуванні об'єктом оцінки, насамперед, виступає не позичальник, а його інвестиційні наміри (інвестиційний проект), отже у кредитора виникає необхідність у детальному аналізі техніко-економічного обґрунтування інвестиційних заходів, що кредитуються;

• б) відсоток з інвестиційного кредиту не повинен перевищувати рівень дохідності за інвестиціями;

• в) строк інвестиційного кредиту залежить від строку окупності інвестицій;

• г) інвестиційна позичка може бути видана з пільговим терміном відшкодування (на строк реалізації інвестицій), впродовж якого сплачуються лише відсотки за кредит, а основна сума відшкодовується у наступні періоди часу.

Принципами інвестиційного кредитування є поверненість, платність, строковість, забезпеченість, цільове використання

Інвестиційне кредитування – це кредитування прямих інвестиційних заходів або реальних інвестицій (вкладень в основний капітал і на приріст матеріально-виробничих запасів). Тому об'єктами інвестиційного кредитування є:

• об'єкти виробничого призначення

• об'єкти невиробничого призначення – об'єкти житлового та комунального господарства, заклади охорони

• нове будівництво

• будівництво, реконструкція, модернізація підприємств

Усі суб'єкти інвестиційного кредитування поділяються на прямих та непрямих. Прямі суб'єкти безпосередньо беруть участь у процесі інвестиційного кредитування, і від них залежить можливість сплачення позички кредитору своєчасно та з відсотками. Прямими суб'єктами є:

• кредитори

• інвестори

• замовники

• страхові компанії

• гарантійні фонди (компанії)

• інжиніринго - консалтингові фірми

• забудовники

Непрямі учасники беруть участь в інвестиційному кредитуванні опосередковано, тобто вони створюють сприятливі умови для залучення, використання та погашення позичок, які йдуть на фінансування інвестиційної діяльності.

До непрямих учасників відносять державні органи управління, зокрема:

• Кабінет міністрів України

• Національний банк України

• Державний комітет України з регуляторної політики та підприємництва

Кредитування на відміну від інших джерел фінансування інвестиційних проектів найкраще відповідає новим умовам управління та господарювання, за яких широко використовуються заходи економічного впливу, зокрема: поверненість, платність та диференціація умов кредитування, а необхідність погашення кредиту сприяє посиленню режиму економії в процесі реалізації проекту та є засобом контролю за окупністю інвестицій.

В процесі формування джерел фінансування інвестиційних проектів інвестор повинен завжди використовувати "золоте правило" інвестування: чим більший ризик інвестування, тим більша прибутковість.