12. Відповідальність аудиторів та аудиторських фірм.

Цивільна відповідальність. До цивільної відповідальності аудиторські фірми (аудитори) притягуються за рішенням арбітражного суду. Такі судові справи стосуються тих перекручень звітності, які аудитор не зміг виявити, в результаті чого клієнт зазнав збитків у вигляді сплати штрафів, пені тощо. Клієнт у цьому випадку стверджує, що аудитор зміг би знайти ці перекручення, якби не його недбалість. Тобто головне звинувачення, як правило, стосується рівня ретельності виконання зобов'язань аудитором.

За звичайними цивільно-правовими угодами сторони несуть відповідальність тільки одна перед іншою, а аудитор несе відповідальність перед клієнтом і перед третіми особами, які є користувачами фінансової звітності клієнта, засвідченої висновком аудитора. Ця специфіка відповідальності аудитора закладена в меті аудиту: засвідчити достовірність, повноту і законність представленої інформації щодо дій і подій господарюючого суб'єкта з метою зменшення до найменшого ризик користувачів інформації.

Аудиторська фірма (аудитор) може нести відповідальність перед третьою особою, якщо позивач зазнав збитків в результаті того, що він поклався на фінансову звітність, яка ввела його в оману. До таких осіб належать існуючі та потенційні акціонери, торговці, банкіри та інші кредитори, службовці і клієнти. Типовий випадок такого роду може мати місце тоді, коли банк не може повернути позику з причини неплатоспроможності клієнта. Банк може вимагати, щоб аудиторська фірма відшкодувала завдані збитки, посилаючись на те, що аудит проведено з неналежною ретельністю.

Кримінальна відповідальність. Аудитор (фізична особа) може бути притягнутим і до кримінальної відповідальності і визнаний винним у кримінальних злочинах. Особливо це стосується випадків, коли порушуються вимоги законодавства щодо цінних паперів. Кримінальна відповідальність загрожує в разі навмисного приховування істини у власних інтересах.

Професійна відповідальність аудитора визначається в наступному:

1) попередження;

2) припинення дії сертифіката на строк до одного року;

3) анулювання сертифіката.

Відповідальність за нормами трудового права. Аудитор, який працює в аудиторській фірмі і зв'язаний з нею трудовими правовідносинами, у випадку неналежного виконання своїх обов'язків може бути притягнений до відповідальності за нормами трудового права (догана, звільнення, обмежене відшкодування завданої дійсної шкоди).

13. Види аудиторських висновків, їх структура, порядок затвердження та використання.

Аудиторський висновок: є офіційним документом, засвідченим підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), складений у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Метою складання аудиторського висновку є надання висновку аудитором (аудиторською фірмою) про повноту, достовірність і неупередженість інформації щодо фінансового стану, власного капіталу, руху грошових коштів, результатів діяльності, що розкривається у фінансовій звітності господарюючого суб’єкта.

Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, а також можлива відмова від висловлення думки про фінансову звітність підприємства.

Позитивний висновок представляється клієнту у випадках, коли на думку аудитора виконані наступні умови:

1. аудитор одержав всю інформацію й пояснення, необхідні для досягнення мети аудиту

2. надана інформація достатньою мірою відображає реальний стан справ на підприємстві

3. наявні адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань

4. фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою обліковою політикою, яка відповідає вимогам П(С)БО

5. фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку

6. фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних й не містить суттєвих протиріч.

Будь-яка реальна невпевненість або незгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку.

У випадку невпевненості або незгоди аудитор надає умовно-позитивний висновок:

1. при цьому існують значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв’язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення (наприклад, через незадовільний стан обліку), не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (наприклад, через обмеження у часі перевірки, що встановлюється клієнтом) – фундаментальна невпевненість

2. існує невпевненість у правильності висновків у конкретній ситуації (наприклад, двозначне тлумачення окремих пунктів законодавства, що мають суттєве значення) - фундаментальна невпевненість

3. неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій - фундаментальна незгода

4. розходження в думках стосовно відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку - фундаментальна незгода

5. фундаментальна незгода з повнотою і способами відображення фактів в обліку та звітності - фундаментальна незгода

6. невідповідність порядку оформлення або здійснення операцій діючому законодавству та встановленим нормам - фундаментальна незгода.

Наявність фундаментальної незгоди – основа для негативного висновку, а фундаментальної невпевненості – для відмови від видачі висновку (якщо аудитор не має можливості на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність).

Окрім основних видів аудиторських висновків про перевірену фінансову звітність існують висновки спеціального призначення. Такі висновки складаються за результатами виконання спеціальних аудиторських завдань за ініціативою самого господарюючого суб’єкта або за дорученням правоохоронних органів.

Аудиторська фірма несе відповідальність за виражену в аудиторському висновку свою думку про події, які відбулись до дати на яку складена бухгалтерська звітність і до дати підписання аудиторського висновку.