22. Організація і методика проведення аудиту грошових коштів.

При аудиті касових операцій слід керуватися “Положенням про ведення касових операцій в національній валюті України”, затвердженим Національним банком України від 15 грудня 2004 року N 637 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 .

Джерелом аудиторської перевірки є: прибуткові та видаткові касові ордери; виписки банку і додані до них первинні документи; касова книга; касові звіти; журнали-ордери; журнали-реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів; чекові книжки, а також Головна книга і баланси за відповідний період.

У першу чергу слід перевірити повноту оприбуткування грошей, одержаних у банку. Для цього звіряють записи по дебету рахунка 30 “Каса”, в журналі-ордері № 1 с.-г. і в касовій книзі з даними виписок з розрахункового рахунка та даними чекової книжки. Для цього можна використати робочу відомість (додаток).

Повнота оприбуткування грошей від реалізації продукції, робіт та послуг за готівку перевіряється методом зіставлення записів по дебету рахунка 30 із записом по відомостях і реєстрах, а також документів, які підтверджують факт реалізації: накладних, звітів про продаж продукції на колгоспному ринку, дорожніх листів та ін.

Далі перевіряють записи у касовій книзі, зіставляють їх з первинними документами, відображеними у касовому звіті, установлюють вірність переносу касових сум з однієї сторінки касової книги на другу і обов’язково підраховують (вибірково) підсумки оборотів і залишків в касовій книзі.

Важливим моментом аудиту касових операцій є перевірка касової дисципліни і виявлення можливих порушень: видачі касової виручки понад встановлені норми; несвоєчасна здача виручки в банк; перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі; витрачання одержаних в банку коштів не за призначенням; несвоєчасна здача в банк невикористаних коштів, одержаних на заробітну плату; порушення правил про розрахунки готівкою; видача готівкою з каси підприємства позички іншим організаціям. У разі виявлення нецільового використання коштів потрібно встановити його причини і винних осіб.

При перевірці списання по касі коштів, зданих у банк, потрібно кожну суму, списану в видаток по касовій книзі, звірити з квитанцією банку про надходження її на відповідний рахунок. Особливу увагу треба приділяти вивченню документів на виплату заробітної плати. Обов’язковою є перевірка не тільки зовнішнього оформлення розрахунково-платіжних відомостей, але і їх зміст. Підсумки в розрахункових відомостях доцільно перераховувати як по горизонталі, так і вертикалі, а кінцеві підсумки порівняти із сумою, відображеною на бухгалтерських рахунках у відповідній кореспонденції; суми нарахованої робітникам та службовцям заробітної плати мають бути звірені з первинними документами, на підставі яких нараховувалася заробітна плата (вибірково).

При перевірці витрат по касі вибірково звіряють нараховані суми по платіжних відомостях із сумами в розрахункових відомостях, перевіряють правильність підрахування підсумків у розрахункових та платіжних відомостях.

Вибірково слід також встановити, чи не записані до платіжних відомостей підставні особи. Для цього слід зіставити прізвища осіб, внесених до відомості, з даними обліку особового складу підприємства, звірити підписи у відомостях за будь-який місяць з підписами на заявах про прийом на роботу, які є у відділі кадрів, або звірити підписи у цій відомості з підписами у розрахунково-платіжних відомостях за останні 4-5 місяців. У випадку невідповідності підписів слід встановити місце проживання встановлених осіб та взяти у них пояснення. Так можна виявити вигаданих осіб, які не живуть за адресами, зазначеними у відділі кадрів, осіб, що дійсно проживають за вказаними адресами, але ніякої роботи на підприємстві не виконували. Як підтверджує аудиторська практика, в окремих випадках з одержаних грошей вони відповідну частку віддають посадовим особам, які включали до платіжних відомостей їх прізвища.

Аудит банківських операцій починають із того, що з’ясовують, які і де відкрито рахунки в банках, які форми безготівкових рахунків застосовуються на підприємстві. Потім перевірку здійснюють у такій послідовності. Установлюють наявність усіх виписок банку і доданих до них документів. Для цього зіставляють дати на виписках у хронологічному порядку та залишки коштів на кінець дня і початок наступного дня. Якщо деякі виписки відсутні, необхідно одержати в банку завірені дублікати і порівняти їх з документами та бухгалтерськими записами в облікових регістрах. Одночасно перевіряють правильність оформлення і достовірність виписок: наявність на них штампів, підписів операціоністів банку, необумовлених виправлень, підчищень; якщо є виписки, оформлені з порушенням правил, то роблять запити в банк, досліджують відображення розрахункових операцій по взаємопов’язаних документах і бухгалтерських рахунках. Потім залишки і обороти по виписках звіряють із даними бухгалтерських регістрів (журнал-ордер № 1 с.-г. та регістри аналітичного обліку., машинограми, меморіальні ордери) по рахунку 31. Кожну суму, відображену у виписці банку, порівнюють із доданими документами за датами і номерами.

Документальна перевірка записів за рахунками в банку повинна проводитися в трьох напрямках: а). Перевірити, чи повністю виправдані операції документами; б). Чи правильно складені за ними бухгалтерські проводки; в). Провести систематизовану перевірку документів, згрупованих за однорідністю операцій.

Найбільш відповідальною роботою аудиторів є вивчення реальності, законності та економічної доцільності здійснених операцій. Для цього вивчають їх суть по кожному документу, відображення суми на бухгалтерських рахунках відповідно до економічного змісту, тобто правильність кореспонденції рахунків та відображення операцій на певних аналітичних рахунках. При цьому слід мати на увазі, що іноді кошти, перераховані для сплати кредиторської заборгованості організації, вказаної в документі, відносять на рахунок іншої організації, якій ці кошти не належать, або неіснуючої організації з метою привласнення коштів та приховування незаконних дій.