30. Узагальнення та реалізація результатів аудиту

Договір – є письмовим підтвердженням досягнення згоди між замовником та виконавцем. Структура договору

- предмет договору

- зобов’язання сторін

- права сторін

- відповідальність сторін

- вартість робіт і порядок розрахунків

- порядок здачі – приймання робіт

- термін виконання робіт

- термін дії договору

- особливі умови

- реквізити сторін

Якщо договір не супроводжується листами-зобов’язаннями, то в тексті договору повинний бути відображений детальний опис умов майбутньої співпраці, права та зобов’язання сторін. Практика показує, що клієнт завжди прагне отримати позитивний висновок, а результати проведення аудиту мають не завжди позитивний результат. Виходячи з цього в договорі про проведення аудиторської перевірки доцільно передбачити випадки, за яких умов аудитор може дати клієнту негативний аудиторський висновок або відмовитися від видачі висновку. Необхідно також передбачити строки представлення аудитору документів для перевірки.

Робочі документи аудиторів.Вся документація аудитора, яка складається до початку проведення аудиторської перевірки або під час або після її завершення поділяється на робочу та підсумкову.

Робочі документи аудитора – це записи, за допомогою яких аудитор фіксує застосовані ним прийоми і способи перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки.

В залежності від тривалості взаємовідносин аудитора і клієнта робочі документи поділяють на: постійні; поточні.

Постійні документи містять інформацію, яка стосується аудиту окремих питань. Вони повторюються із року в рік (копії установчих документів, реєстраційних та інші).

Поточні документи містять інформацію, щодо аудиту поточних періодів фінансово-господарської діяльності клієнта. (каса, банк, готова продукція і її реалізація)

Реквізити робочих документів: найменування документа; найменування господарюючого суб’єкта, в якому проводиться аудит; період, за який проводиться перевірка; дата застосування прийому чи способу аудиту або складання документу; зміст документу; особистий підпис особи, яка склала цей документ; дата перевірки документа; особистий підпис особи, яка перевірила документ.

Робочі документи є власністю аудитора або аудиторської фірми. Вони повинні бути складені належним чином, пронумеровані, прошиті, складені в окрему папку (файл).

Аудитор повинен документально оформити інформацію, яка є важливою з погляду формування доказів на підтримку аудиторської думки, а також доказів того, що аудиторську перевірку виконано згідно з МСА.

Також робочі документи можуть складатись у формі таблиць, тексту, графіків.

Робочу документацію слід створювати своєчасно: до початку, в ході та по завершенню аудиторської перевірки. До моменту надання аудиторського висновку замовнику всю робочу документацію необхідно належним чином оформити.

По закінченню перевірки робочі документи передаються для обов’язкового зберігання до архіву, де вона повинна зберігатися не менше 3-ох (п’яти) років. Відповідає за це керівник аудиторської фірми або особа, яка призначена керівником.

Аудиторський висновок: є офіційним документом, засвідченим підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), складений у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Метою складання аудиторського висновку є надання висновку аудитором (аудиторською фірмою) про повноту, достовірність і неупередженість інформації щодо фінансового стану, власного капіталу, руху грошових коштів, результатів діяльності, що розкривається у фінансовій звітності господарюючого суб’єкта.

Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, а також можлива відмова від висловлення думки про фінансову звітність підприємства.

Позитивний висновок представляється клієнту у випадках, коли на думку аудитора виконані наступні умови:

1. аудитор одержав всю інформацію й пояснення, необхідні для досягнення мети аудиту

2. надана інформація достатньою мірою відображає реальний стан справ на підприємстві

3. наявні адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань

4. фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою обліковою політикою, яка відповідає вимогам П(С)БО

5. фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку

6. фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних й не містить суттєвих протиріч.

Будь-яка реальна невпевненість або незгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку.

У випадку невпевненості або незгоди аудитор надає умовно-позитивний висновок:

1. при цьому існують значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв’язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення (наприклад, через незадовільний стан обліку), не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (наприклад, через обмеження у часі перевірки, що встановлюється клієнтом) – фундаментальна невпевненість

2. існує невпевненість у правильності висновків у конкретній ситуації (наприклад, двозначне тлумачення окремих пунктів законодавства, що мають суттєве значення) - фундаментальна невпевненість

3. неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій - фундаментальна незгода

4. розходження в думках стосовно відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку - фундаментальна незгода

5. фундаментальна незгода з повнотою і способами відображення фактів в обліку та звітності - фундаментальна незгода

6. невідповідність порядку оформлення або здійснення операцій діючому законодавству та встановленим нормам - фундаментальна незгода.

Наявність фундаментальної незгоди – основа для негативного висновку, а фундаментальної невпевненості – для відмови від видачі висновку (якщо аудитор не має можливості на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність).

Окрім основних видів аудиторських висновків про перевірену фінансову звітність існують висновки спеціального призначення. Такі висновки складаються за результатами виконання спеціальних аудиторських завдань за ініціативою самого господарюючого суб’єкта або за дорученням правоохоронних органів.

Аудиторська фірма несе відповідальність за виражену в аудиторському висновку свою думку про події, які відбулись до дати на яку складена бухгалтерська звітність і до дати підписання аудиторського висновку.

Аудиторський звіт – це підсумковий документ, адресований керівництву, власнику, загальним зборам акціонерів господарюючого суб’єкта, що містить детальні відомості про хід аудиту, виявлені відхилення від встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, порушення у фінансовій звітності, а також іншу інформацію, отриману в результаті проведеного огляду документів та вивчення операцій і є підставою для складання аудиторського висновку.

Метою підготовки аудиторського звіту є доведення до керівництва господарюючого суб’єкта інформації про недоліки в бухгалтерському обліку, системі внутрішнього контролю, що можуть призвести до суттєвих помилок в бухгалтерській звітності, неефективного використання майна або його втрати, а також внесення пропозицій щодо удосконалення бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю з метою запобігання відхилень, порушень, розкрадання майна тощо.

В аудиторському звіті зазначається де і ким проводився аудит, коли і за який період. У заголовку вказується назва підприємства та період, за який проводився аудит. Потім зазначається місце проведення аудиту і ставиться дата складання звіту, яка одночасно фіксує момент, до якого аудитор несе відповідальність за якість аудиту, і ті висновки, які він зробив на основі отриманої інформації.