33. Кримінальна відповідальність як вид юридичної відповідальності.

Кримінальна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, особливим елементом у механізмі кримінально-правового реагування держави стосовно особи, котра вчинила злочин. Поняття "кримінальна відповідальність" законодавчо не визначено, тож у теорії кримінального та кримінально-процесуального права трактується по-різному.

Кримінальна відповідальність це: 1)урегульований нормами права обов'язок особи, що вчинила злочин, підлягати певним заходам негативного впливу та перетерплювати передбачені законом обмеження; 2)врегульовані кримінально-правовими нормами суспільні відносини; реальне застосування кримінально-правової норми та реалізація санкції; 3)передбачені Кримінальним кодексом вид і міра обмеження прав та свобод злочинця, що індивідуалізується судом і здійснюється спеціальними органами держави.

Відповідальність поділяється на негативну (ретроспективну, реальну) та позитивну (перспективну, потенційну).

Позитивна кримінальна відповідальність - це обов'язок особи не вчиняти злочинів.

Негативна кримінальна відповідальність - це обов'язок особи піддатися кримінально-правовим обмеженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину та не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку й установлено обвинувальним вироком суду, а згідно зі ст. З КК, кримінальній відповідальності підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто та, що умисно чи з необережності вчинила передбачене законом суспільно небезпечне діяння.

Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше, як за вироком суду та відповідно до закону. Ці положення дають підстави розглядати кримінальну відповідальність як особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється реагування держави на вчинений злочин. Кримінальна відповідальність передбачає офіційну оцінку відповідними державними органами поведінки особи як злочинної.

Підставою кримінальної відповідальності є наявність у діяннях особи складу злочину, передбаченого кримінальним законом. Це форма реалізації державою правоохоронних норм, яка, зрештою, полягає в застосуванні до особи, що вчинила злочин, конкретних кримінально-правових заходів примусового характеру через обвинувальний вирок суду.

Форми реалізації кримінальної відповідальності: 1) призначення покарання; 2) звільнення від покарання (ст. 74 КК); 3) звільнення від відбування покарання (статті 75, 84 КК).

39. Обставини, які пом’якшують покарання

1. При призначенні покарання обставинами, які його пом’якшують, визнаються:

1) з’явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення

злочину;

3) вчинення злочину неповнолітнім;

4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності;

5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;

6) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи

іншу залежність;

7) вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного

неправомірними або аморальними діями потерпілого;

8) вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;

9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності

організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках,

передбачених цим Кодексом.

2. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом’якшують, і інші

обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

3. Якщо будь-яка з обставин, що пом’якшує покарання, передбачена в статті Особливої

частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз

враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом’якшує.