Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Уголовное право.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
12.09.2019
Размер:
55.69 Кб
Скачать

2.Види та методи покарання неповнолітніх.

12. Злочини проти безпеки руху.

14.Злочини в сфері господарської діяльності.

13.Загальна характеристика злочинів проти життя та здоров’я особи.

15.Загальна характеристика злочинів у сфері охорони державної таємниці.

20. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі.

21.здійснення захисту у справах про зберігання і збут наркотичних речовин

22.Здійснення захисту по крим справах про зловживання владою або службовим положенням

23.здійснення захисту у справах про крадіжки

24.здійснення захисту у справах про умисні вбивства

25. Злочини проти життя та здоров’я особи скоєні по необережності. Методика захисту по цих справах.

26.Злочини проти здоров’я.

27.Злочини проти навколишнього середовища.

33.Кримінальна відповідальність як вид юридичної відповідальності.

39.Обставини, які пом’якшують покарання

48. Підстави виникнення кримінальної відповідальності

50. Підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності.

54.Поняття покарання

59.Поняття судимості та умови її погашення

63.Поняття та види об’єктів злочину

70.Поняття та елементи складу злочину, його ознаки.

77. Поняття та ознаки злочину

105. назначение наказания по совокупности преступлений

117 Система покарань.

2. Види та методи покарання неповнолітніх.

Види покарань, що застосовуються до неповнолітнього: штраф, суспільні роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк (ст.. 98 КК Укр..), додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

В самому змісті, умовах застосування цих видів покарань мають місце певні особливості, порівняно з аналогічними покараннями при їх застосовуванні до повнолітнього. Ці особливості в цілому відбивають тенденцію пом'якшення покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітнього.

Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу: він може бути призначений у межах до п'ятисот встановлених законом неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з обов'язковим урахуванням судом майнового стану неповнолітніх.

Значно пом'якшені щодо неповнолітніх і такі види покарань, як громадські та виправні роботи. Відповідно до ст. 100 ці види покарання можуть бути призначені тільки неповнолітнім від 16 до 18 років.

Арешт полягає у триманні неповнолітнього в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах і може бути призначений тільки неповнолітнім, які досягай на момент постановлення вироку шістнадцяти років і на строк від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб.

Позбавлення волі не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості. Крім того, КК визначає більш низькі (ніж повнолітнім) межі максимальних строків позбавлення волі. Частина 1 ст. 102 передбачає, що покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, а у випадках, передбачених в п.5 ч. 3 ст. 102 - не більше п'ятнадцяти років.

Неповнолітні, засуджені до позбавлення волі, відбувають його в спеціальних виховних установах, максимально пристосованих для цих осіб.

Суд при призначенні покарання неповнолітньому повинен враховувати умови його життя і виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Практика йде по шляху виключення кримінальної відповідальності і покарання відносно тих неповнолітніх, які хоча і досягай віку, з якого встановлена відповідальність, проте відстають (не в зв'язку з психічним захворюванням) у розумовому розвитку від рівня, типового для цього віку, який визначає можливість усвідомлювати фактичні ознаки і суспільну небезпечність вчиненого. Загальні засади призначення покарання відносно неповнолітніх застосовуються з урахуванням специфіки їх вікового психофізичного розвитку. Загальний напрямок у призначенні їм покарання - його пом'якшення. Вчинення злочину неповнолітнім є обставиною, що пом'якшує покарання.

Практика однозначно йде по шляху найбільш частого застосування до неповнолітніх пільгових інститутів кримінального права

12. Злочини проти безпеки руху.

Під транспортними злочинами слід розуміти передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, що посягають на безпеку руху та експлуатації усіх видів механічного транспорту, а також магістрального трубопровідного транспорту.

Боротьба з транспортними злочинами в сучасних умовах набуває важливого значення, про що свідчить виділення цих злочинів у самостійний XI розділ Особливої частини КК України. Ці злочини розміщені в певній системі. При цьому враховується тяжкість злочину, а також види транспорту, на яких вони вчиняються. На першому місці є злочини, які вчиняються на залізничному, водному і повітряному транспорті (статті 276-285 КК України), на другому - на автомобільному і міському електротранспорті (статті 286-290 КК України). Завершують главу злочини, що виражаються в порушенні чинних на транспорті правил та в пошкодженні магістральних трубопроводів (статті 291, 292 КК України).

Розміщення транспортних злочинів у певній системі дає можливість більш правильно конструювати санкції цих статей, що, зокрема, підвищить ефективність кримінально-правових заходів боротьби з цими посяганнями, поліпшить статистичний облік цих злочинів.

Головною ознакою, за якою транспортні злочини об'єднано в одну групу, є їх єдиний родовий об'єкт. Таким об'єктом є відносини, які забезпечують безпеку руху та експлуатації усіх видів механічного транспорту.

Безпосереднім об'єктом першої групи посягань є відносини, що забезпечують безпеку руху та експлуатації залізничного, водного і повітряного транспорту; другої групи - безпеку руху та експлуатації автомобільного і міського електротранспорту; третьої групи - безпечне функціонування всіх видів механічного та магістрального трубопровідного транспорту.

Предметом цих злочинів є транспортні засоби, шляхи сполучення, споруди на них, транспортні комунікації, вокзали, засоби зв'язку, сигналізації, автоматизації, які забезпечують безпеку руху транспортних засобів.

З об'єктивної сторони ці злочини сконструйовано по-різному. Більшу частину цих посягань описано в законі як злочини з матеріальним складом, меншу частину - з формальним.

Відповідальність за транспортні злочини диференційовано залежно від тяжкості наслідків, що настали. Тому тяжкі тілесні ушкодження, загибель однієї або кількох осіб вказано в деяких статтях як кваліфікуючі обставини.

Суб'єктивна сторона транспортних злочинів визначається залежно від складності її об'єктивної сторони. Злочини з формальним складом вчинюються з прямим умислом. У злочинах із матеріальним складом необхідно встановлювати психічне ставлення особи до діяння і його наслідків, що має важливе значення для кваліфікації та призначення покарань.

Суб'єктом транспортних злочинів є особа, яка досягла 16-ти років. Лише за пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277 КК України), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст. 278 КК України), а також незаконне заволодіння транспортними засобами (частини 2 і 3 ст. 289 КК України) відповідальність настає з 14-літнього віку. Деякі транспортні злочини може здійснювати лише працівник транспорту, тобто спеціальний суб'єкт.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.