МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

Методичні вказівки,

завдання і плани

практичних занять з

КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА (ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА)

(розділ ІІІ)

Для студентів IІI курсу денного навчання Інституту прокуратури та слідства

Одеса 2007

Укладачі:

В.О. Туляков, доктор юрид. наук, професор

Н.А. Мирошниченко, канд.юрид.наук, професор

Н.О. Бондаренко, канд.юрид.наук, доцент

І.І. Чугуников, канд.юрид.наук, доцент

Д.О. Балобанова, ст.викладач

Н.М. Мирошниченко, асистент

С.О. Кузембаєв, асистент

Відповідальний редактор: В.О. Туляков, доктор юрид. наук, професор

Робота виконана на кафедрі кримінального права

Одеської національної юридичної академії

Публікується згідно рішення кафедри кримінального права ОНЮА

від «___» ____________ 2006р. (прот. №_____)

Тема 16. Покарання та його види – 8 годин.

При підготовці до практичних занять студенти повинні ознайомитись з розділом Х Загальної частини Кримінального кодексу України. Слід вивчити критерії класифікації покарання та їх види, а також особливості призначення кожного виду покарання.

Заняття 1.

1. Класифікація покарання за чинним законодавством.

2. Поняття та зміст штрафу.

3. Принципи призначення штрафу.

4. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Завдання:

• випишіть у конспект основні та додаткові покарання.

Задача 1. Заступника начальника райвідділу внутрішніх справ П. засуджено за перевищення влади, що супроводжувалось насильством, за ч.2 ст.365 КК до позбавлення волі на строк 5 років. Крім того, суд позбавив П. спеціального звання «майор міліції», а також вніс подання про позбавлення його державних нагород.

Варіант. П. засуджено за заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження колишній дружині за ч.2 ст.122 КК.

Яка юридична природа позбавлення спеціального звання і державних нагород? Чи можна вважати, що суд правильно призначив П. додаткове покарання?

Задача 2. К., що працював заступником декана одного з факультетів медичного інституту, визнано винним в одержанні хабара, вчиненому повторно. За ч.2 ст.368 КК його засуджено до позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виховними функціями, на строк 3 роки. Одночасно за вироком суду його позбавлено звання капітана медичної служби запасу, вченого звання доцента та наукового ступеня кандидата медичних наук.

Дайте оцінку рішенню суду щодо позбавлення К. військового звання, вченого звання та наукового ступеня.

Заняття 2.

1. Підстави та порядок призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

2. Підстави та порядок призначення громадських робіт.

3. Підстави та порядок призначення виправних робіт.

Завдання:

- випишіть до конспекту до якої категорії засуджених не можливо застосовувати громадські та виправні роботи.

Задача 1. К. була засуджена за крадіжку без обтяжуючих обставин до виправних робіт на строк 1 рік 6 місяців з відрахуванням в доход держави 20 відсотків заробітку. Через 2 місяці після початку відбування цього покарання вона самовільно залишила місце роботи, виїхала за межі України і повернулась назад через півроку.

Як має бути вирішене питання про відповідальність К.?

Задача 2. Інваліда 3-й групи Д. було засуджено за ч.1 ст.122 КК до виправних робіт на строк 1 рік 6 місяців. В апеляції він просив замінити виправні роботи на штраф, посилаючись на інвалідність. Потерпіла Г. у запереченні на апеляцію просила залишити вирок без змін, зазначивши, що Д. фактично працює і його інвалідність не може перешкодити відбуванню покарання даного виду.

Варіант. Д. став інвалідом 2-ї групи через місяць після постановлення вироку.

Як має бути вирішена справа?

Задача 3. Ф. засуджена за ч.1 ст.140 КК до обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права займатись медичною практикою на строк 3 роки. У своїй апеляції адвокат засудженої просив виключити з вироку покарання у виді позбавлення права займатись певною діяльністю (медичною практикою), оскільки поряд із обмеженням волі воно передбачене в санкції ч.1 ст.140 КК як альтернативне основне покарання і суд не мав права призначати за один злочин обидва покарання одночасно.

Чи підлягає задоволенню апеляційна скарга?

Заняття 3.

1. Підстави та порядок призначення службових обмежень для військовослужбовців.

2. Підстави та порядок призначення конфіскації майна.

3. Підстави та порядок призначення арешту.

Завдання:

- складіть та запишіть до конспекту схему майна, яке не підлягає конфіскації.

Задача 1. Б., керуючи власним автомобілем, перевищив дозволену швидкість і вчинив наїзд на пішохода. Внаслідок наїзду пішохід отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. За ч.1 ст.286 КК Б. засуджено до арешту на строк 6 місяців. В апеляції Б. просив врахувати його особу і призначити замість арешту виправні роботи, оскільки, хоча йому виповнилось 62 роки, він продовжує працювати слюсарем, позитивно характеризується за місцем роботи і за місцем проживання.

Яке рішення має прийняти апеляційний суд?

Задача 2. Військовим судом гарнізону старшого лейтенанта Г. засуджено за ч.1 ст.424 КК до обмеження волі на строк 3 роки. В своїй апеляції він просив військовий суд регіону врахувати конкретні обставини, за яких він допустив перевищення влади, позитивні дані про його особу і призначити замість обмеження волі службові обмеження для військовослужбовців.

Чи може військовий суд регіону задовольнити апеляцію Г. без застосування ст. 69 КК?

Задача 3. За привласнення чужого майна в особливо великих розмірах Г. засуджено до позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Серед майна був жилий будинок у сільській місцевості, в якому Г. та його сім`я постійно проживали.

Чи підлягає конфіскації такий будинок?

Заняття 4.

1. Підстави та порядок призначення обмеження волі.

2. Підстави та порядок призначення тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.

3. Підстави та порядок призначення позбавлення волі на певний строк.

4. Підстави та порядок призначення довічного позбавлення волі.

Задача 1. Після святкування свого дня народження К., якому в цей день виповнилось 18 років, взяв участь у груповій хуліганській бійці. Під час бійки К. завдав двох ударів ножем у груди Ф. і одного удару в живіт Ш. Ф. помер у лікарні наступного дня, а Ш. – через п’ять днів. К. пред’явлено звинувачення за пунктами 1 і 7 ч.2 ст.115 КК.

Чи може суд у разі визнання К. винним за пред’явленим звинуваченням призначити йому покарання у виді довічного позбавлення волі?

Питання для самоперевірки:

1. Додаткові покарання це:

А) арешт;

Б) конфіскація майна;

В) штраф;

Г) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

Д) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

Є) звільнення з постійного місця роботи.

Література:

1. Впровадження альтернативних видів кримінальних покарань в Україні: Посібник / за ред. Беци О.В. – К., 2003.

2. Гаджиев Х. Имущественные наказания в системе мер уголовно-правового воздействия // Советская юстиция. – 1988. – №16.

3. Галиакбаров Р.Р. Система и виды наказаний. – Горький, 1986.

4. Детков А. Сверхдлинные сроки лишения свободы: уголовные и уголовно-исполнительные аспекты // Уголовное право. – 2004. - №2.

5. Дрьомін В.М. Соціальні та правові підстави застосування в Україні покарань, альтернативних позбавленню волі // Право України. – 2000. - №6.

6. Махоткин В.П. Наказания, не связанные с лишением свободы, по советскому уголовному праву и уголовному праву других социалистических стран. – М., 1978.

7. Мостепанюк Л. Відбування довічного позбавлення волі в Україні та за кордоном: проблеми і перспективи // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - №5.

8. Мостепанюк Л. Довічне позбавлення волі: історія і сучасність // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - №8.

9. Павленко В. Громадські роботи в системі покарань, не пов’язаних з позбавленням волі: загальна характеристика та шляхи вдосконалення // Право України. – 2003. - №11.

10. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003р.

11. Свида Т.О. Смертна кара як вид кримінального покарання в контексті захисту прав людини: історія та сучасність. – Ужгород, 2000.

12. Скобликов П. Конфискация имущества как наказание: доводы за и против // Уголовное право. – 2004. - №2.

13. Фролова О.Г. Злочинність та система кримінальних покарань – К., 1997.

14. Хавронюк М. Види кримінальних покарань: досвід європейських держав // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. - №3.