77. Поняття та ознаки злочину

Злочином за КК України (ст. 7) визнається суспільне небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну та економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше, передбачене кримінальним законом суспільна небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок. Ознаками злочину є суспільна небезпека, кримінальна протиправність, винність і караність діяння.

Суспільна небезпека - оцінна категорія, що характеризується певними діями чи бездіяльністю, завдає шкоди чи створює загрозу спричинення такої шкоди об'єктам, що охороняються кримінальним законом.

Ступінь суспільної небезпеки визначається всією сукупністю ознак злочину:

а) цінністю того блага, на яке посягає злочин;

б) шкідливістю наслідків, що настають через учинення злочину;

в) способом діяння;

г) мотивами діяння, формою та ступенем вини. Згідно з КК України (ст. 7) не є злочином дія чи бездіяльність, що формально має ознаки будь-якого злочину, передбаченого кримінальним законом, але не є суспільно небезпечною.

Друга ознака злочину - кримінальна протиправність - означає, що лише діяння, прямо передбачене кримінальним законом як злочин, може вважатися злочином.

Третя ознака - винність - означає, що діяння вважається злочинним, якщо воно здійснене умисно чи з необережності. Там, де нема вини, нема злочину. Діяння може бути суспільне небезпечним, але якщо нема вини - це не є злочин.

Караність, як ознака злочину, означає, що за будь-які злочини в законі існують певний вид і термін покарання.

Є різні позиції щодо відмежування злочинів від інших правопорушень. Одна з них базується на визначенні ступеня суспільної небезпеки. Злочином вважають найбільш суспільне небезпечні правопорушення. Щодо конкретних складів злочину, то вони утворюють систему Особливої частини Кримінального кодексу. Конкретний склад злочину-це юридичне поняття та юридичне визначення окремого злочину, всіх кого суттєвих ознак, що міститься в конкретній статті особливої частини Кримінального кодексу.

Родовий склад злочину - це сукупність визначених кримінальний законом загальних юридичних ознак, які характеризують однорідну групу злочинів.Так наявність загальних ознак об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта і суб'єктивної сторони кожного особливого небезпечного злочину проти держави дозволяє розглядати їх поза конкретними складами злочинів, аналогічно щодо військових, посадових, господарських і ряду інших злочинів. Поняття родового складу злочину (як і загального складу злочину) не відоме законодавству оскільки він як і загальний складі носить тільки теоретичний характер.

Склад злочину-це сукупність встановлених законом об'єктивних та суб'єктивних ознак що характеризують відповідне суспільне небезпечне діяння (дію або без дію), як злочин.

105. Назначение наказания по совокупности преступлений

При совокупности преступлений суд, назначив наказание (основное и дополнительное) за каждое преступление отдельно, определяет окончательное наказание путем поглощения менее строгого наказания более строгим или путем полного либо частичного сложения назначенных наказаний. При сложении наказаний окончательное наказание по совокупности преступлений определяется в пределах, установленных санкцией, предусматривающей более строгое наказание. Если хотя бы одно из преступлений является умышленным тяжким или особо тяжким, суд может назначить окончательное наказание по совокупности преступлений в пределах максимального срока, установленного для данного вида наказания. Если хотя бы за одно из совершенных преступлений назначено пожизненное лишение свободы, то окончательное наказание по совокупности преступлений определяется путем поглощения любых менее строгих наказаний пожизненным лишением свободы. К основному наказанию, назначенному по совокупности преступлений, могут быть присоединены дополнительные наказания, назначенные судом за преступления, в совершении которых лицо было признано виновным.

Если после постановления приговора по делу будет установлено, что осужденный виновен еще и в другом преступлении, совершенном им до вынесения предыдущего приговора. В этом случае в срок наказания, окончательно назначенного по совокупности преступлений, засчитывается наказание, отбытое полностью или частично по предыдущему приговору.