- •9. Технології роботи психолога в організаціях малого бізнесу.
- •12. Профілактична робота практичного психолога
- •15. Просвітницько-пропагандистська робота практичного психолога.
- •24. Структура, напрямки та форми діяльності шкільної психологічної служби в Україні.
- •21. Принципи й умови психологічного консультування.
- •27. Види психологічного консультування.
- •39. Інтерв'ю як основний метод психоконсультування.
- •42. Поняття психокорекції, її мета та завдання.
- •45. Способи і прийоми психологічної корекції.
- •51. Поняття психотерапії. Її специфіка, мета та завдання.
- •54. Загальна характеристика технологій психотерапії.
- •57. Групова психотерапія. Поняття психотерапевтичної групи.
- •60. Психодинамічні технології психотерапії.
- •63. Технології психотерапії у біхевіоризмі.
- •66. Технології психотерапії у гуманістичній психології.
- •81.Технології психотерапії у когнітивній психології.
- •84. Етичний кодекс практичного психолога.
- •3.Особливості технології роботи психолога на підприємстві.
- •17. Характеристика проблем особистості у роботах г.С. Костюка.
- •28. Культурно-історична теорія л. С. Виготського.
- •32. Періодизація розвитку особистості е. Еріксона.
- •38. Теорія особистості у психоаналізі.
- •41. Теорія особистості в гуманістичній психології (а. Маслоу).
- •44. Теорія особистості Курта Левіна.
- •50. Індивідуальна психологія а. Адлера.
- •56. Аналітична психологія к. Юнга
- •68. Поняття про особистість, її трактування в радянській психології.
- •1. Поняття про мовлення його психологічні особливості.
- •46. Психологія як наука.
- •64. Поняття про психіку.
- •25. Свідомість і несвідоме у структурі психіки.
- •19. Мозок і психіка.
- •67. Психологічні особливості уваги.
- •70. Відчуття: загальні властивості, класифікація.
- •49. Психологічні особливості сприймання.
- •34. Психологічні особливості пам’яті.
- •73. Поняття про мислення.
- •58. Уява як пізнавальний психічний процес.
- •4. Основні напрямки психології XX ст.:біхевіоризм.
- •10. Основні напрямки психології XX ст.: гештальтпсихологія.
- •7. Основні напрямки психології XX ст.: психоаналіз.
- •14. Психологічні особливості міжособистісних конфліктів.
- •52. Поняття про спілкування, його структура, рівні, засоби.
- •53. Самосвідомість особистості: образ я, самооцінка, я-концепція.
- •74. Структура особистості.
- •8. Поняття про психологічний вплив, їх види, фактори.
- •40. Психологічні особливості волі.
- •43. Діяльність як особлива форма активності людини.
- •61. Поняття про темперамент, його властивості й типи.
- •59. Поняття про характер особистості, його структура.
- •76. Поняття про здібності та обдарованість.
- •55. Поняття про соціальні групи, їх класифікація.
- •65. Колектив як соціальна група вищого рівня.
- •82. Філогенез психіки, та основні його етапи.
- •88. Цілі особистості. Рівень домагань.
- •2. 5. Співвідношення спілкування та спільної діяльності.
- •11. Психологічні особливості педагогічного спілкування.
- •29. Творчий потенціал особистості.
- •20. Вплив соціальних груп на розвиток особистості.
- •80. Властивості творчої особистості.
- •90. Мотиви творчості.
- •16. Поняття про творчу діяльність, її етапи.
- •13. Основні напрямки психології XX ст.: радянська психологія.
64. Поняття про психіку.
Для вітчизняної психології характерна позиція, при якій психіка розглядається як форма відображення. Форми відображення: механічна, фізична, хімічна, біологічна, психічна, соціальна. Основна властивість психічного відображення – це активність яка виражається у : перетворені фізико-хімічних якостей подразників, що діють на нервові органи, в психічні властивості образів предметів; пошуку та виборі варіантів поведінки; ситуативній незалежності; здатності до саморозвитку; варіабельності образів залежно від суб’єкта.
Психіка – це властивість високоорганізованої матерії, що є особливою формою відображення суб’єктом об’єктивної дійсності.
25. Свідомість і несвідоме у структурі психіки.
Психіка людини характеризується різними рівнями. Виший рівень – свідомість, що виникла як результат суспільно-історичних умов формування її в трудовій діяльності і в спілкування з іншими людьми. Характеристика свідомості: сукупність знань (уявляти майбутнє); відокремлення «я» від «не я» тобто людині притаманна самосвідомість, самовиховання, самовдосконалення; забезпечує цілеспрямовану діяльність шляхом постановки цілі – образу майбутнього результату діяльності; дієве ставлення людини до того, що вона пізнає. Мова важлива умова виникнення і розвитку свідомості.
Несвідоме – нижчий рівень психіки, форма відображення, при якій людина не контролює свою поведінку, неповно орієнтується в часі просторі, порушується мовлення. Фізіологічною основою двох рівнів є різна міра активації КГМ. В момент сну активація знижується, нічний сон включає 4 фази, що змінюються через 90 хвилин. 1 – перехід від бадьорості до сну; 2 – глибокий сон; 3 – слабо відгукується на зовнішній вплив; 4- виникає в першу половину ночі. В момент переходу від 4 до 1 фази людина бачить сновидіння. Теорії сновидіння: Фрейд вважав, що сон дозволяє виявити, побачити підсвідоме; теорія повторення (Крік)уві сні людина оглядає і впорядковує інформацію; теорія виживання, сновидіння дозволяють переосмислити за день досвід, особливо складні ситуації (Павлідес); активно – синтетична теорія Дж.Аллана Хобсона сон – побічний продукт біологічної активності мозку. Класифікація: нормальні – сновидіння, реакція на невідчутні, але реально діючі подразники, автоматизовані дії, мотиви, установки, потяги. Патологічні – марення, галюцинації.
19. Мозок і психіка.
Мозок – це головний орган психіки. Ще в давнину люди спостерігали випадки, коли при пошкодженні головного мозку, спостерігались різні захворювання психіки. При пошкодженні лобної частини руйнувалось вміння планувати, при пошкодженні скроневих частин порушувалось мовлення. Тому виникло питання: як пов’язані окремі ділянки мозку із різними психічними явищами (проблема локалізації психічних функцій). Деякий час вважалось, що існує пряма відповідність між певними ділянками мозку і конкретними психічними функціями. Розробляли спеціальні карти (Клейст), одначе спостереження людей з пошкодженням мозку, показали, що порушення одного й того ж психічного процесу виникає при ураженні різних ділянок мозку і навпаки: при уражені однієї ділянки мозку виникали порушення різних психічних функцій. Наприклад: порушення письма виникає при травмах лобної, скроневої, потиличної ділянок мозку. Немає прямої відповідності між окремими психічними процесами і певною ділянкою головного мозку. Складна психічна діяльність здійснюється не окремим відділом головного мозку, а системою органів, кожен з яких відіграє певну роль у забезпеченні цієї діяльності. Така система була названа П. К. Анохіним – функціональною.Конкретний приклад: Щоб написати необхідно почути (скронева), вимовити (моторна зона), перейти від звуків до букв (потилична і тім’яна), відтворити послідовність (лобна).
О.Р.Лурія – основоположник нейропсихології – науки про мозкову локалізацію психічних функцій – виділив три блоки за їх роллю у забезпеченні психічної діяльності. I блок – енергетичний (верхні відділи стовбуру мозку, ретикулярна формація і утворення давньої кори). Забезпечує напругу, необхідну для роботи вищих відділів головного мозку. Порушення цих ділянок приводить до нестійкої уваги, втомлюваності, сонливості, байдужості. II блок – прийому, зберігання і переробки інформації (задні відділи півкуль, тім’яні, скроневі, потиличні відділи головного мозку). Забезпечує надходження, обдумування та фіксацію інформації з зовнішнього світу. Порушення: тім’яні відділи – людина не впізнає на дотик предмет, не відчуває положення тіла і рук; скронева доля – розклади слуху; потилична – зору. III блок – блок програм, регуляції та контролю діяльності (лобні долі великих півкуль). Свідома діяльність починається з отримання і переробки інформації (ІІ блок), а закінчується виникненням намірів, виробкою програм та їх здійсненням у діяльності. Порушення: важко помітні, немає розладів рухів або мовлення, паралічів. Але при спостереженні за поведінкою людини ми помітимо порушення. Зокрема, людина не може довести роботу до кінця, забуває про свій намір в процесі його здійснення, не виправляє елементарних помилок, навіть в написанні власного імені. Блоки є залежними один від одного. Нормальна їх робота забезпечує цілісну діяльність головного мозку. Так, джерелом підтримки тонусу I біоком є надходження інформації з зовнішнього світу, що здійснюється другим блоком, (без інформації людина нудьгує, засинає). Третій блок активізує перший блок, підвищує тонус, якщо цього вимагає досягнення цілі, або знижує його, коли ціль досягнута.Людина може свідомо регулювати рівень своєї активності. Робота головного мозку тісно пов’язана із всім організмом людини, забезпечуючи його зв’язок із зовнішнім світом і орієнтування в ньому. Перший блок безпосередньо отримує імпульси від внутрішніх органів, що утворює основу біологічних потреб (голод, тепло, спрага), які потім обдумуються і задовільняються другим і третім блоком.
Основні принципи роботи головного мозку: 1) Півкулі виконують різні психічні функції – функціональна асиметрія; 2) Латералізація – нерівноцінність півкуль, існує тільки у людини і пов’язана з виділенням ведучої правої руки. Найбільш важливі у суспільстві функції (мовлення, читання, логічне мислення) виконуються лівою півкулею, яку називають провідною. Права півкуля підпорядкована, виконує функції орієнтації в просторі, виникнення сновидінь, розчленування мелодій та звуків.