1.Особливості порівняльної потітології як напрямку полюнауки Сучасна порівняльна політологія складається з 3-х основних елементів:

1. елемент, що передбачає вивчення зарубіжних країн та відповідних політичних систем, причому доволі часто у відриві одна від одної;

2. систематичне порівняння країн з метою виявлення та пояснення спільних та особливих рис, які конкретизуються у функціонуванні політичних систем і політичних інститутів;

3. методологічна складова в межах якої здійснюється стандартизація правил і можливостей порівняння, визначити обмеження використання порівняльного методу та обґрунтовується можливості верифікації понять.

- Осмислення, розробка та розвиток методів порівняльного дослідження. Не існує у відірваності від перших двох. Вони встановили параметри і норми порівняння. Раніше порівнювали все, що тільки можна, без різниці.

Порівняння – метод пізнання за допомогою якого з’ясовують загальне і особливе в політичних явищах, що порівнюються.

Використання порівняльного методу передбачає:

1. Концептуалізацію – визначення або формування концепції в межах якої буде здійснюватися порівняння;

2. відбір гіпотез;

3. визначення перемінних, які використовимуться для для збору кількісних і якісних даних.

За допомогою порівняльного методу можна здійснювати:

1. дослідження які припускають відмову від стереотипної уяви про політику;

2. Можна визначити характер інтерпретацій політичних явищ та процесів за межами універсальних чи етноцентричних позицій (США – ідеальна модель, з якою порівнюють все);

3. Вийти за межі традиційної лексики та теорій;

4. Забезпечити процес уточнення та виправлення існуючих концепцій і парадигм в політичній науці;

5. Точно визначити розбіжності в політиці;

6. Забезпечити верифікацію та інтерпретація емпіричних даних;

7. Будь-яке порівняння починається з визначенням компонентів які в сукупності є абстрагованими.

Порівняльний метод та результати не можуть сприйматися як абсолютне знання;

3 Етап встановлення порівняльної політології (1850 – 1900 – 1914 рр.):

- інтенсивний розвиток порівняльної політології в США на основі досліджень німецького дослідника Ф.Лебера (перший професор політики в Колумбійському університеті). На його зусилля були об’єднані всі політичні дослідники (Інституціоналізація науки, визначення предмету).

- Лебер:

- можна і потрібно порівняти всі функціональні уряди і системи права;

- всю політичну літературу від Аристотеля (першим почав розділити сферу політичного від сферу правового);

- моделі держав що зображуються філософами як утопічні.

-У 1973 р. У Кембриджі в Королівському Інституті, Оксфордський професор Едвард Фрімен прочитав першу лекцію в Європі з „Порівняльної політики”:

- порівняння політичних інститутів і порівняння форм правління;

- подібно в технологічних науках порівнюються все, що збудовано, так і в політиці, механічно можна порівнювати існуючі інститути. Але він обмежив можливості порівняльного методу лишав лише механічне порівняння. Не брав до уваги елементи які відсутні в функціонуванні інституту (процесуальні елементи);

- Вебер та Дюркгейм вперше стандартизували порівняльний метод і брали до уваги процесуальні елементи (як функціонує політичний інститут).

Формування порівняльної політології було відповіддю на політичні процеси, що відбувається в суспільстві.