- •1.Особливості порівняльної потітології як напрямку полюнауки Сучасна порівняльна політологія складається з 3-х основних елементів:
- •3 Етап встановлення порівняльної політології (1850 – 1900 – 1914 рр.):
- •4 Традиційний етап порівняння (1900-1945 (1914-1956):
- •5 Біхевіоральний етап (1950-1970 рр.) „Класична компаративістика”
- •6 Плюралістичний етап:
- •2. Види та маштаби порівняльних методів:
- •9. Якісне та кількісне порівняння
- •8. Основні принципи використання порівняльного методу. Основні вимоги і принципи порівняння
- •10. Значення перемінних в процесі використання порівняльного методу. Види та рівні.
- •11. Методологічні проблеми порівняння. Проблеми порівняння
- •12. Значення типологічного аналізу. Типологізація
- •13. Поняття та види типологій політичих систем.
- •14. Лінійні типології пс
- •4.Поліархія (Ідеальний тип):
- •27. Порівняння типів переходу
- •28. Порівняння типів перехідних урядів
- •29. Значення порівняння початку переходів для прогнозування процесів кончолідації
- •30. Методика вимірювання президентської влади Методика м. С. Шугарт і Дж.Кері.
- •34. Методика вимірювання президентської влади а.Сіарофф
- •35. Методика вимірювання президентської влади о. Норгаард і л.Йоханнсен3
- •37. Індекси форми правління
- •39. Методологічні проблеми порівняння політичних партій:
- •40. Класичні типології політичних партій
- •V Ступінь причетності
- •41. Класифікація політичних партій Гантера та Даймонда
- •V Партії-Рухи:
- •42. Типологія поліичних партій Строма та Ст.В.Волинця
1.Особливості порівняльної потітології як напрямку полюнауки Сучасна порівняльна політологія складається з 3-х основних елементів:
-
елемент, що передбачає вивчення зарубіжних країн та відповідних політичних систем, причому доволі часто у відриві одна від одної;
-
систематичне порівняння країн з метою виявлення та пояснення спільних та особливих рис, які конкретизуються у функціонуванні політичних систем і політичних інститутів;
-
методологічна складова в межах якої здійснюється стандартизація правил і можливостей порівняння, визначити обмеження використання порівняльного методу та обґрунтовується можливості верифікації понять.
- Осмислення, розробка та розвиток методів порівняльного дослідження. Не існує у відірваності від перших двох. Вони встановили параметри і норми порівняння. Раніше порівнювали все, що тільки можна, без різниці.
Порівняння – метод пізнання за допомогою якого з’ясовують загальне і особливе в політичних явищах, що порівнюються.
Використання порівняльного методу передбачає:
-
Концептуалізацію – визначення або формування концепції в межах якої буде здійснюватися порівняння;
-
відбір гіпотез;
-
визначення перемінних, які використовимуться для для збору кількісних і якісних даних.
За допомогою порівняльного методу можна здійснювати:
-
дослідження які припускають відмову від стереотипної уяви про політику;
-
Можна визначити характер інтерпретацій політичних явищ та процесів за межами універсальних чи етноцентричних позицій (США – ідеальна модель, з якою порівнюють все);
-
Вийти за межі традиційної лексики та теорій;
-
Забезпечити процес уточнення та виправлення існуючих концепцій і парадигм в політичній науці;
-
Точно визначити розбіжності в політиці;
-
Забезпечити верифікацію та інтерпретація емпіричних даних;
-
Будь-яке порівняння починається з визначенням компонентів які в сукупності є абстрагованими.
Порівняльний метод та результати не можуть сприйматися як абсолютне знання;
3 Етап встановлення порівняльної політології (1850 – 1900 – 1914 рр.):
- інтенсивний розвиток порівняльної політології в США на основі досліджень німецького дослідника Ф.Лебера (перший професор політики в Колумбійському університеті). На його зусилля були об’єднані всі політичні дослідники (Інституціоналізація науки, визначення предмету).
- Лебер:
- можна і потрібно порівняти всі функціональні уряди і системи права;
- всю політичну літературу від Аристотеля (першим почав розділити сферу політичного від сферу правового);
- моделі держав що зображуються філософами як утопічні.
-У 1973 р. У Кембриджі в Королівському Інституті, Оксфордський професор Едвард Фрімен прочитав першу лекцію в Європі з „Порівняльної політики”:
- порівняння політичних інститутів і порівняння форм правління;
- подібно в технологічних науках порівнюються все, що збудовано, так і в політиці, механічно можна порівнювати існуючі інститути. Але він обмежив можливості порівняльного методу лишав лише механічне порівняння. Не брав до уваги елементи які відсутні в функціонуванні інституту (процесуальні елементи);
- Вебер та Дюркгейм вперше стандартизували порівняльний метод і брали до уваги процесуальні елементи (як функціонує політичний інститут).
Формування порівняльної політології було відповіддю на політичні процеси, що відбувається в суспільстві.