6 Плюралістичний етап:

1. Змінилося тематичне коло порівняльних досліджень:

• Порівн.. дослідження, коли до уваги однакові моделі урядів і намагалися визначити чому ці уряди розробляли різні моделі політичного курсу;

2. Радикальні методологічні зрушення:

1. Радикальний напрямок: а) Методологія постмодерна; б) Методологія другого модерну (Європа); в) Методологія гендеру.

Методологія постмодерну – Е.Гіденс (радник Т.Блера) із посилення процесів глобалізації політичні системи не включаються в класичні моделі модерну.

Зміни провокують:

1. Інформація; 2Глобалізація; 3НТР.

2) Теорія інформаційного суспільства. Почали порівнювати публічну політику. Публічна політика порівнювалась з крос-темпорального підходу - це найперспективніший напрямок в сучасній порівняльній політології.

3)Переосмислення ідей М.Вебера і К.Маркса – Дарендорф (порівняння військово-політичних конфліктів).

3.Оновлююча тенденція – пов’язана із намаганням поєднати між собою кількісні та якісні методи дослідження.

У концептуальному плані М. Ільїн виділив у цьому етапі три основні тенденції: перша – можна назвати радикальною і пов’язана з постмодерною та феміністичною політико-теоретичною орієнтацією; друга – асоціюється з відновленням значення історико-порівняльної методології, що пов’язано з сучасним розумінням праць К. Маркса та М. Вебера; третя – трактується як оновлювальна, тобто розширено інструментарій наукового порівняльного аналізу, що досягається за рахунок звернення до нових концептуальних підходів, які можна застосувати та розвивати нагромаджений комплекс засобів статистичного аналізу, водночас вирішувати проблему єдності кількісних та якісних досліджень.

Поряд із зазначеними напрямами варто виділити активне застосування в порівняльних дослідженнях теорії залежності, неокорпоративізму та неоінституціоналізму. Водночас, на нашу думку, варто виділити домінуючу в методологічному плані тенденцію поступового становлення і наступного широкого використання у порівняльному аналізі теорій раціонального вибору та певною мірою похідного продукту застосування цих теорій – зростання економічної складової в порівняльних дослідженнях. Останній напрям передбачав, що дослідники будуть активно поєднувати формальні та дедуктивні методи з кількісними методами емпіричного аналізу.

Четвертий етап бере початок з середини 70–х років і характеризується плюралізмом методологічних підходів, теорій та концепцій, які використовують для проведення порівняльних досліджень.

2. Види та маштаби порівняльних методів:

І Case-Study; Основними типами „case-study”, на думку А. Лейпхарта, є:

1) теоретичні – традиційно аналіз однієї країни або випадку здебільш є описовим; 2) інтерпретативні – пояснення існуючої теорії для опису окремих випадків;

3) генерування гіпотез – аналіз випадків для формулювання гіпотез;

4) випадки, які підтверджують теорію;

5) випадки, які спростовують теорію;

6) девіантні – дослідження окремих випадків, які є відхиленнями від норм .

ІІ Бінарне порівняння; представляє собою стратегію дослідження двох країн, обраних згідно з об’єктом дослідження, та дозволяє виявити спільне й індивідуальне в їх політичному розвитку. 1.Непрямий, 2.Прямий бінарний аналіз

ІІІ Регіональні порівняння; використовується для порівняння регіонів, зокрема – груп країн, обраних через схожість їх географічного, історичного, економічного, політичного, соціального чи культурного розвитку, тобто критеріїв, які можуть використовуватися, як елементи контролю.

ІV Глобальне порівняння;

V Кросс-темпоральне порівняння; надають особливого значення часу як оперативній змінній, включеній у дослідження для подолання статичного характеру порівняння.

VI Кросс-національне порівняння; можна визначити як порівняння держав, специфіка якого, на думку А. Пршеворські та Г. Тьюні, полягає в тому, що дослідницька стратегія реалізується на двох основних рівнях:

1.Макросоціальному (змінні характеризують суспільство в цілому);

2.Системному (змінні фіксують конкретну ознаку суспільства). Мета „cross-national comparison” – визначення зв’язків між змінними другого рівня. Як основний інструмент тут використовуються макросоціальні змінні.

VII Тематичне порівняння. так само, як і „area studies”, зорієнтоване на аналіз предмета або теми дослідження у порівняльній перспективі.

Масштаби порівняння

1. Глобальне порівняння (може бути обраним лише один інститут для порівняння);

2. Масштаб політичного інституту; 3. поза інституційні форми політики, політична участь, політика культура та публічні політики.