- •1.Особливості порівняльної потітології як напрямку полюнауки Сучасна порівняльна політологія складається з 3-х основних елементів:
- •3 Етап встановлення порівняльної політології (1850 – 1900 – 1914 рр.):
- •4 Традиційний етап порівняння (1900-1945 (1914-1956):
- •5 Біхевіоральний етап (1950-1970 рр.) „Класична компаративістика”
- •6 Плюралістичний етап:
- •2. Види та маштаби порівняльних методів:
- •9. Якісне та кількісне порівняння
- •8. Основні принципи використання порівняльного методу. Основні вимоги і принципи порівняння
- •10. Значення перемінних в процесі використання порівняльного методу. Види та рівні.
- •11. Методологічні проблеми порівняння. Проблеми порівняння
- •12. Значення типологічного аналізу. Типологізація
- •13. Поняття та види типологій політичих систем.
- •14. Лінійні типології пс
- •4.Поліархія (Ідеальний тип):
- •27. Порівняння типів переходу
- •28. Порівняння типів перехідних урядів
- •29. Значення порівняння початку переходів для прогнозування процесів кончолідації
- •30. Методика вимірювання президентської влади Методика м. С. Шугарт і Дж.Кері.
- •34. Методика вимірювання президентської влади а.Сіарофф
- •35. Методика вимірювання президентської влади о. Норгаард і л.Йоханнсен3
- •37. Індекси форми правління
- •39. Методологічні проблеми порівняння політичних партій:
- •40. Класичні типології політичних партій
- •V Ступінь причетності
- •41. Класифікація політичних партій Гантера та Даймонда
- •V Партії-Рухи:
- •42. Типологія поліичних партій Строма та Ст.В.Волинця
37. Індекси форми правління
По-перше, критерій «призначення кабінету» слід розбити на два критерії: «призначення прем'єр-міністра» і «призначення членів пра ¬ вітельства». Якщо парламент (нижня палата) бере участь у процесі призначення і голови кабінету, і всіх членів уряду, то це, без сумніву, додає парламенту більшої сили на відміну від ситуації, коли він впливає лише на призначення прем'єра.
По-друге, критерій А. Кроувела «вотум довіри парламенту новому складу кабінету міністрів» потрібно виключити, оскільки такий вираз довіри має суто формальний характер і не відображає реальної влади парламенту над кабінетом. Більш важливий критерій «вотум недовіри».
По-третє, критерій «право законодавчої ініціативи і право вето президента», на мою думку, необхідно розбити на два кри ¬ терія - «право законодавчої ініціативи» і «право вето президента», оскільки вони не пов'язані один з одним: скажімо , президент може мати право вето, але при цьому не має можливості вносити за конопроект на розгляд парламенту (як у США).
По-четверте, перелік критеріїв потрібно доповнити двома критеріямі - «сумісність депутатського мандата з урядовою посадою» і «формування нового кабінету після президентських або (і) парламентських виборів». Як добре відомо, президентської республіці член конгресу не може входити до складу правитель ¬ ства, а в парламентській системі, навпаки, існує поєднання урядової посади з депутатським мандатом. Поділ влади виявляється у поділі посад. Тому критерій сомісткості / несумісності депутатського мандата з міністерським портфелем - показник рівня парламентаризму і президенціалізму.
Що стосується іншого додаткового критерію ( «формування нового кабінету після президентських або (і) парламентських вибо ¬ рів»), то, на мій погляд, необхідність його включення пов'язана з тим, що він показує, які сили (парламент чи президент) роблять безпосередній вплив на склад кабінету.
Отже, з урахуванням цих змін отримуємо десять критеріїв виміруня президентської і парламентської влади. Максимальне значення показника по кожному критерію - «1», мінімальна - «0». Як і в А. Кроувела, є проміжний варіант - «0,5». Неважко подсчі ¬ тать, таким чином, що максимальне значення для президентського індексу (при) і для парламентського індексу (пари) складає «10» (у А. Кроувела, нагадаю, «7»), а мінімальне - «0».
Шляхом віднімання парламентського індексу з президентського інДекс можна отримати Індекс форми правління (ІФН):
ІФП = При-Парі
39. Методологічні проблеми порівняння політичних партій:
1. Проблема відокремлення типологій від класифікацій.
Під класифікацією мається на увазі розподіл політичних партій залежно від наявності спільних ознак;
Класифікується завжди реально існуючі моделі політичних партій.
Типологія політичних партій полягає втому, що реально існуючі політичні партії відносяться до типів залежно від того наскільки політична партія є наближеною до абстрактної моделі.
2. З якою метою слід здійснювати порівняння політичних партій.
Порівняння політичних партій слід здійснювати для того, щоб:
1.щоб розмежувати політичні партії в межах політичних партій;
2.для того, щоб гіпотетично визначати партійні сім’ї;
3.щоб знаходити аналогії в зарубіжному досвіді;
4.щоб можна було розробити нові теорії партій;
3. До початку ХХ ст.. емпіричні порівняння політичних партій здійснювались переважно в системі: Ліві-Праві;
4. Приділяючи увагу змін політичних партій дослідники приділяли уваги до змін лише однієї політичної партії
Вони не помічали змін політичних партій, що були у взаємодії з партійною та політичною системами.