11. Методологічні проблеми порівняння. Проблеми порівняння

Використання порівняльного методу в порівняльній політичній науці породжує значну кількість методичних проблем, пов’язаних з:

1. об’єктом дослідженн;

2. можливістю використання статистичного аналізу;

3. вибором контекстуальних ознак тощо.

Відтак, варто звернути увагу на проблеми, що можна поділити на:

1. якісні:

• проблеми „порівняльності”;одиниць аналізу – держав, інститутів, політичних феноменів тощо. Умовою можливості порівняння є подібність або відмінність політичних явищ, країн, регіонів. Можна досліджувати й більш відмінні країни, якщо вони в певному розумінні схожі й цікаві для науковця. Втім, слід враховувати, що в суспільствах існують різні каузальні зв’язки, тобто – подібні наслідки можуть викликатися зовсім різними причинами.

• „недостатньо випадків, багато змінних”; що дослідник під час аналізу обмежений невеликою кількістю країн, тобто, випадків, які можна почати вивчати, а кількість змінних, що характеризують країни, є значною. Тому перед ним постають дві проблеми: по-перше, для того, щоб порівняння було грунтовним, необхідно максимально збільшити кількість випадків; по-друге, доцільно зменшити кількість змінних у дослідженні. Перша частина проблеми обмежує використання статистичного методу в порівнянні, друга ускладнює вибір оперативних змінних і контроль над ними.

„Дослідник, – зазначає А. Лейпхарт, – повинен прагнути збільшити кількість випадків наскільки можливо, тим самим розширюючи межі порівняння для підтвердження гіпотези. Щодо великої кількості змінних, то:

По-перше, необхідно зосереджуватись на порівняльних випадках, в яких більшість змінних – незалежні, їх можна контролювати, та вони відрізняються від залежних, що містяться в центрі аналізу. Отже, вибір випадків діє як частковий замінник статистичного або експериментального контролю;

По-друге, зменшити кількість змінних можна шляхом їх об’єднання”.

• „проблема Гелтона”. по імені ученого, президента Королівського антропологічного інституту Великої Британії, який вперше її описав. Ця проблема полягає в тому, що ми, трапляється, убачаємо сильний причинний зв'язок між двома змінними (наприклад, між досягненням країною певного рівня розвитку і змінами, що відбуваються в ній, в керівництві і політичному курсі) там, де насправді її не існує, – виключно тому, що деякі країни з нашої вибірки знаходяться під загальним для них впливом якийсь іншої країни. В цьому випадку збільшення об'єму вибірки не має сенсу, бо будь-які додаткові спостереження реально не дають ніякої нової інформації.

кількісні:

- виміру; По-перше, вимір якісних об’єктів порушує питання щодо можливості використання метричного шкалювання, яке дозволяє виконати статистичний аналіз матеріалу. В компаративістиці досить часто застосовується як метричне, так і неметричне шкалювання, що значно ускладнює процес опрацювання даних;

По-друге, необхідно якомога рідше використовувати однакові критерії порівняння в різних випадках, окрім подібних. По-третє, пошук індикаторів не повинен залежати від процесу компаративного дослідження у зв’язку з ціннісними уявленнями науковця.

- інтерпретації;існує кілька змістів (або контекстів) політичного феномена. Необхідно зважати на те, що вона проявляється вже при виборі концептів і змінних у вигляді ціннісної схильності науковця в якісних дослідженнях, саме в них проблема інтерпретації стає центральною.

- еквівалентності політичних явищ, що вивчаються; зіставність мерів в різних культурах (у порівняльному дослідженні). як й інтерпретації, належить до кількісних порівнянь, які здійснюються за допомогою методів інтерв’ювання, анкетування та експертного аналізу Інакше кажучи, порівняльне дослідження має вимірювати одне поняття в різних культурах. Цього можна досягти двома способами: використовуючи одну й ту ж змінну та обираючи змінні, специфічні для кожної країни:

- Проблема мультиколініарності;

- Проблема визначення тем-