- •9. Технології роботи психолога в організаціях малого бізнесу.
- •12. Профілактична робота практичного психолога
- •15. Просвітницько-пропагандистська робота практичного психолога.
- •24. Структура, напрямки та форми діяльності шкільної психологічної служби в Україні.
- •21. Принципи й умови психологічного консультування.
- •27. Види психологічного консультування.
- •39. Інтерв'ю як основний метод психоконсультування.
- •42. Поняття психокорекції, її мета та завдання.
- •45. Способи і прийоми психологічної корекції.
- •51. Поняття психотерапії. Її специфіка, мета та завдання.
- •54. Загальна характеристика технологій психотерапії.
- •57. Групова психотерапія. Поняття психотерапевтичної групи.
- •60. Психодинамічні технології психотерапії.
- •63. Технології психотерапії у біхевіоризмі.
- •66. Технології психотерапії у гуманістичній психології.
- •81.Технології психотерапії у когнітивній психології.
- •84. Етичний кодекс практичного психолога.
- •3.Особливості технології роботи психолога на підприємстві.
- •17. Характеристика проблем особистості у роботах г.С. Костюка.
- •28. Культурно-історична теорія л. С. Виготського.
- •32. Періодизація розвитку особистості е. Еріксона.
- •38. Теорія особистості у психоаналізі.
- •41. Теорія особистості в гуманістичній психології (а. Маслоу).
- •44. Теорія особистості Курта Левіна.
- •50. Індивідуальна психологія а. Адлера.
- •56. Аналітична психологія к. Юнга
- •68. Поняття про особистість, її трактування в радянській психології.
- •1. Поняття про мовлення його психологічні особливості.
- •46. Психологія як наука.
- •64. Поняття про психіку.
- •25. Свідомість і несвідоме у структурі психіки.
- •19. Мозок і психіка.
- •67. Психологічні особливості уваги.
- •70. Відчуття: загальні властивості, класифікація.
- •49. Психологічні особливості сприймання.
- •34. Психологічні особливості пам’яті.
- •73. Поняття про мислення.
- •58. Уява як пізнавальний психічний процес.
- •4. Основні напрямки психології XX ст.:біхевіоризм.
- •10. Основні напрямки психології XX ст.: гештальтпсихологія.
- •7. Основні напрямки психології XX ст.: психоаналіз.
- •14. Психологічні особливості міжособистісних конфліктів.
- •52. Поняття про спілкування, його структура, рівні, засоби.
- •53. Самосвідомість особистості: образ я, самооцінка, я-концепція.
- •74. Структура особистості.
- •8. Поняття про психологічний вплив, їх види, фактори.
- •40. Психологічні особливості волі.
- •43. Діяльність як особлива форма активності людини.
- •61. Поняття про темперамент, його властивості й типи.
- •59. Поняття про характер особистості, його структура.
- •76. Поняття про здібності та обдарованість.
- •55. Поняття про соціальні групи, їх класифікація.
- •65. Колектив як соціальна група вищого рівня.
- •82. Філогенез психіки, та основні його етапи.
- •88. Цілі особистості. Рівень домагань.
- •2. 5. Співвідношення спілкування та спільної діяльності.
- •11. Психологічні особливості педагогічного спілкування.
- •29. Творчий потенціал особистості.
- •20. Вплив соціальних груп на розвиток особистості.
- •80. Властивості творчої особистості.
- •90. Мотиви творчості.
- •16. Поняття про творчу діяльність, її етапи.
- •13. Основні напрямки психології XX ст.: радянська психологія.
1. Поняття про мовлення його психологічні особливості.
Мова – це система знаків, що слугує засобом людського спілкування і діяльності мислення, способом вираження самосвідомості, передачі від покоління до покоління і зберігання інформації.
Мовлення – це форма спілкування за допомогою мови. Ця форма склалась історично в процесі матеріальної перетворюючої діяльності людей. О. Зімняя вважає, що мовлення – це своєрідний спосіб формування і формулювання думки за допомогою мови як системи знаків. Функції мовлення: емотивна(вираження емоцій), волевиявлення, поетична, естетична, магічна (заклинання, заговори), фактична (встановлення контакту), номінативна (найменування предметів), корекційна і доповнення немовленєвої діяльності. Лінгвістика – вивчає закони функціонування і розвитку мовної системи як вселюдського явища. Психолінгвістика – розділ психології, який основну увагу зосереджує на дослідженні мовлення як діяльності з визначенням його цілей, мотивів, дій, результатів. Психологія мовлення – розділ загальної психології, який вивчає співвідношення мовлення із мисленням, сприйманням, пам'яттю, іншими психічними явищами.
Види мовлення: монологічне (усне і писемне) або комунікативно активне, діалогічне або комунікативно реактивне. Ознаки монологічного мовлення: мало використовується інформація не з ситуації мовлення; більша міра довільності; організованість; вимагає спеціального виховання з набуттям мовцем вміння подавати свої думки зрозуміло для інших; вільне використання не мовних засобів. Усне - відбувається в присутності аудиторії слухачів, метою є певний вплив на слухачів. Писемне – відбувається без співбесідника, або слухача, визначається самим мовцем. Діалогічне мовлення характерне для співбесіди, розмови, передбачає чергування ролей мовця і слухача. Ознаки: ситуативність, контекстуальність (кожне чергове висловлювання зумовлене попереднім), зростання значення немовних засобів, мимовільність, реактивність (репліка це безпосередня реакція на ситуацію або висловлювання співбесідника, незначна організованість (наперед весь діалог не планується, а утворюється в ході розмови). Особливий вид мовленнєвої діяльності – внутрішнє мовлення, виникає із зовнішнього, характеризується беззвучністю, максимальною згорненістю, узагальненістю, виконує функцію мислення або підготовки до спілкування.
46. Психологія як наука.
Психологія – це наука про факти, явища, закономірності та механізми психіки, як створюваного у мозку образу дійсності, на основі і за допомогою якого здійснюється регуляція діяльності, що має у людини особистісний характер.
Психічні явища: процеси(пізнавальні: відчуття, сприймання, мислення, пам'ять, уява; емоційно-вольові: емоції, воля.); стани (настрій, самопочуття, бадьорість, втома); властивості(темперамент, характер, здібності). Психічний процес – явище як процес з виділенням початку проміжних стадій, та завершення. Властивість – підкреслює усталеність, фіксованість і повторюваність психічного факту, це якості характеру, темпераменту, здібностей. Стан – психічний факт, існуючий у деякий незначний проміжок часу і обумовлений ситуацією: прояв волі, уваги, мислення.