22. Женевська система вексельного права розрізняє два аспекти недійсності векселя. Перший зумовлює недійсність векселя у випадку дефекту вексельної форми, а другий — дефекту реквізитів.

Ці пункти можна деталізувати. Отож вексель визнається недійсним, якщо:

• платіж за векселем не є безумовним, а ставиться у залежність від якихось обставин;

• вексельне зобов'язання або пропозиція сплатити не є простими, а ускладнюються посиланням на інші обставини;

• предметом векселя виступає не вказана сума грошей, а майно або право;

• відсутній якийсь з обов'язкових реквізитів;

• дата складання векселя або платежу за ним не є реальною;

• строки платежу вказані інакше, ніж того вимагає законодавство, або зазначені як кілька послідовних строків платежу;

• вексельна сума вказана не одним числом, а якимось іншим способом, наприклад, у вигляді послідовного ряду цифр або вилки типу "від 5000 до 7000 гривень";

• у тексті міститься умова про право кожного з векселетримачів на проценти з векселя пропорційно термінові перебування векселя в розпорядженні даного тримача;

• у тексті міститься умова про право векселетримача одержати нараховану суму процентів валютою, що відрізняється від валюти основної суми векселя.

В основі другого аспекту дефектності векселя можуть лежати різні чинники. Насамперед це неправоздатність особи, яка зробила напис на векселі. При цьому, як зазначалося, недійсність підпису неправоздатної особи стосується лише даної особи, а всі інші підписи дієздатних осіб не втрачають силу вексельного права. За таких умов вексель може функціонувати як частково дійсний і виконувати належні операції.

Розвиваючи далі проблему дієздатності векселя, слід зазначити, що недійсність векселя можуть спричинити ще такі обставини:

• якщо вексель визнано підробленим.

• якщо вексель визнано фіктивним.

• якщо у векселі зроблені необумовлені виправлення, підчистки чи перекреслення, що спотворюють форму реквізитів.

23. 24. Вексель здатний багаторазово передаватися від власника до наступної особи шляхом індосування. Особливістю індосування е те, що, з одного боку, за допомогою індосаменту права за векселем передаються від попереднього векселетримача до наступного, а з іншого — той, хто переуступив свої права наступникові, бере на себе слідом за векселедавцем вексельне зобов'язання.

Індосамент виконує три основні функції: індосаменту передавальну, гарантійну і легітимаційну.

Передавальна функція виражається у перенесенні всіх прав переказного векселя від однієї особи до іншої (від індосанта до індосата).

Гарантійна функція полягає в тому, що за допомогою індосаменту індосант переуступає вексель іншій особі.

Легітимаційна функція виражається у встановленні законного тримача векселя, який несе повну солідарну відповідальність разом із векселедавцем (боржником) і платником.

Індосамент передає вексельні права лише при його здійсненні у письмовій формі.

Це означає, що індосант чи уповноважена ним особа може зробити передавальний напис будь-яким способом, але підписатися має власноручно. До того ж індосамент обов'язково повинен бути простим, беззастережним і нічим не обумовленим. Будь-яке обмеження його передавальних умов не має сили. Частковий індосамент, тобто спроба передати лише частину вексельної суми, також вважається недійсним.

Світова практика вексельного обігу напрацювала три форми індосаменту:

• простий іменний Індосамент, який вказує того, на кого переходить право за даним векселем. Він містить найменування нового набувача векселя і складається за такими ж правилами, як і вексель, і має такі ж наслідки;

• індосамент, котрий виключає відповідальність індосанта за платіж вексельно! суми;

• індосамент, що виключає необхідність опротестування векселя щодо даного індосанта.

Індосуватися можуть прості векселі й переказні, як оригінали і примірники останніх, так і їхні копії. Право переказу належить будь-кому, хто законно придбав вексель. У процесі індосування беруть участь дві особи: векселетримач і набувач векселя. Першого з них ще називають цедентом векселя, а другого — цесіонарієм.

Індосантом у широкому розумінні може бути будь-яка особа, що поставила свій підпис на векселі. Тому індосантами вважаються всі, хто видав, передав, акцептував вексель або ж приєднав свій підпис до підпису іншої особи. Тим самим індосанти гарантують платіж за векселем у разі неплатежу з боку боржника, а у разі неналежного виконання ним своїх зобов'язань беруть на себе солідарну відповідальність за платіж шляхом регресу.

Ця відповідальність зберігає законну силу навіть тоді, коли врешті-решт вексель виявиться недійсним. Індосант також може заборонити новий індосамент. Тоді він не відповідає перед тими наступними за ним особами, на користь яких вексель було передано.

Факт вручення векселя з передавальним написом означає, що індосат реально набув право власності на вексель і може відповідно розпоряджатися ним, а саме:

• утримувати до терміну настання платежу;

• зробити новий Індосамент задля розрахунку з іншим учасником вексельного обігу, передати у заставу, на інкасо чи за іншим дорученням. При цьому передавальний напис до вручення векселя тримачеві вважається відзивним і може бути анульованим.

Як правило, перший індосамент ставиться у крайній лівій частині зворотного боку векселя. Всі наступні індосаменти векселетримачі розмішують під ним і мають приблизно таку форму: "Платіть наказові такого-то". В індосаменті можна вмістити застереження про наказ, але воно не обов'язкове, оскільки можливість подальшого передавання векселя є самозрозумілою.

Якщо на звороті векселя вже не вистачає вільного місця, то до векселя приклеюється додатковий аркуш — алонж. Індосамент, що першим розміщується на алонжі, має починатися на векселі і закінчуватися на поєднанні векселя та алонжу.

У разі використання копії на оригіналі векселя після останнього індосаменту, зробленого до виготовлення копії, слід умістити застереження: "Починаючи звідси індосування дійсне тільки на копії". Після цього індосаменти на оригіналі стають недійсними.

25. Передання векселів за індосаментом оформлюється відповідним актом. Як і будь-який приймально-передавальний акт, він переважно складається у двох примірниках для вручення кожній стороні. В акті вказуються основні характеристики векселя, називаються уповноважені особи, зазначаються дата, а також мета передачі векселя (для погашення кредиторської або дебіторської заборгованості). Обов'язковими є також печатки й підписи сторін.

Індосант, який оплатив вексель, може закреслити свій індосамент та індосаменти наступних за ним векселетримачів, тому що у разі регресу відповідальність перед ним несуть лише попередники. Закреслений індосамент вважається недійсним. Це стосується також випадків, коли в тексті індосаменту закреслено одне чи кілька слів, що не ставлять під сумнів характер і факт угоди. Але якщо виникають такі сумніви, потенційний векселетримач скоріше за все від такого векселя відмовиться. Разом із тим наявність закреслень і навіть недійсність індосаменту не робить недійсним вексель загалом.

Індосамент може ставитися на векселі й після збігу терміну платежу. Він має такі ж наслідки, що й зроблений до настання цього терміну. Винятком є лише індосаменти, поставлені на векселі, опротестованому, в неплатежі, або на тому, за яким вже минув термін здійснення протесту. Це означає припинення вексельних відносин, а такі індосаменти мають наслідки звичайної цесії.