10. Переказний вексель (тратта) — це документ, що містить найменування "переказний вексель" і безумовну пропозицію векселедавця вказаній у векселі особі сплатити певну суму грошей власникові векселя.

У переказному векселі векселедавець виступає трасантом. Він пропонує здійснити платіж векселетримачеві (ремітенту) третьою особою — трасатом. Трасат (платник) не несе ніякої відповідальності за векселем аж до його прийняття, тобто акцептування. Акцептуючи вексель, акцептант (платник) стає головним боржником за даним векселем. Трасант при цьому стає гарантом забезпечення платежу.

Тратта за своїм змістом наближається до інших видів платіжних наказів і документів. Але на відміну від них класичний переказний вексель має такі ознаки:

• він є комерційним векселем, яким кредитор (трасант) доручає своєму дебіторові (трасату) сплатити певну суму в установлений строк певній особі (бенефіціарові);

• він є документом, за яким, на прохання трасанта, оплату здійснює Не векселедавець, а інша особа;

• він є наказом боржникові сплатити у зазначений термін вказану у ньому суму третій особі (ремітентові). Тобто переказним векселем переказується оплата.

Спільне між простим і переказним векселем:

більшість обов'язкових реквізитів збігаються;

вексельні стосунки в обох випадках випливають переважно з характеру угод, що стали основою виписування векселів;

в обох видах векселів фінансові зобов'зання є абстрактними і безумовними;

предметом обох документів можуть бути тільки гроші;

простий вексель за своїм характером нагадує акцепт тратти, а тратта, в свою чергу, якщо вона як платника вказує векселедавця, виписується подібно до простого векселя.

Відмінності простого векселя від тратти такі:

а) у простому векселі більш чітко і ясно відображається боргове зобов'язання;

• у ньому попередньо зафіксовано лише дві особи — векселедавець (він же платник) та ремітент — перший векселетримач, перед яким платник бере на себе відповідне зобов'язання;

• головним боржником у простому векселі є векселедавець, якому векселетримач може пред'являти прямий позов.

б) Переказний вексель є більш складним фінансовим документом, а саме:

• у ньому фактично відображено два боргових зобов'язання: платника перед трасантом і трасанта перед ремітентом;

• головним боржником у даному випадку є акцептант;

• якщо простий вексель виписує боржник, то переказні векселі переважно, виписують кредитори, використовуючи у такий спосіб дебіторську заборгованість для власних платіжно-розрахункових операцій.

Отже, простий вексель містить особисте зобов'язання сплатити борг, а переказний — наказ боржникові сплатити борг третій особі (ремітенту). Платником у тратті, як правило, виступає третя особа.

11. В залежності від емітента:

- Банківський вексель — це короткострокове боргове зобов‘язання, що надає його власникові право отримати зазначену у векселі суму після збігу терміну платежу. Він засвідчує, що підприємство чи інший клієнт внесли до банку суму, вказану у векселі, а банк зобов'язується погасити його у певний строк. Дохід векселетримача при цьому становить відсоток, що матеріалізується у грошовому вираженні шляхом визначення різниці між ціною номіналу і ціною продажу банківського векселя. Банківський вексель може зберігатися у векселетримача, а також у депозитарії банку. Але при втраті він не поновлюється.

Перевагою банківського векселя є те, що він може бути використаний у будь-який час як засіб платежу. Взагалі він є вигідним поміщенням капіталу: адже процент за банківським векселем дещо вищий, ніж за депозитними внесками або депозитними сертифікатами.

- Податкові векселі є різновидом простих векселів, що видаються платниками податків за їхнім бажанням з метою відстрочення платежів за податковими зобов'язаннями. Вони видаються на суму платежу податку на додану вартість, а також для виконання платежу податкового зобов'язання, що нараховується при ввезенні товарів на митну територію України. Податкові векселі не можуть передаватися індосаментом, обов'язки їх погашення покладені лише на векселедавців, за користування податковими векселями проценти не нараховуються.

У функціонуванні податкових векселів задіяні дві сторони: векселедавець і векселетримач. Векселедавцями можуть бути лише юридичні особи, що зареєстровані платниками податку на додану вартість і мають індивідуальний податковий номер. Векселетримачем цього виду векселів виступає Державна податкова адміністрація за місцем реєстрації векселедавця. Податкові векселі можуть видаватися також у процесі митного оформлення ввезених товарів у період, установлений для оплати ПДВ. Термін відстрочення податкового платежу при цьому не має перевищувати 30 календарних днів із датою видачі векселя включно.