26. Виходячи із змісту індосамент має два види:

• власне передавальний напис, що забезпечує передання титула власності іншій особі, легко і просто оформлюючи зміну власності на вексель. Ось чому він так широко використовується у розрахунках суб'єктів підприємницької діяльності, в інкасуванні платіжних документів, охоплюючи як внутрішньонаціональні, так і міжнародні економічні стосунки;

• перепоручительський напис, що замінює довіреність на виконання певних дій. За його допомогою передаються різного роду доручення власника. Від його імені інша особа, зокрема, може вчинити пред'явлення до акцепту і платежу, здійснити опротестуйння і стягнення вексельної суми, виконати інші доручені дії, щоб гарантувати захист прав власника. В усіх цих випадках вексель залишається власністю перепоручителя.

У зв'язку з цим індосамент може мати такі словесні форми:

• напис "сплануйте наказу..." "сплануйте тільки..." або "замість мене (нас) сплатіть..*. При цьому термін "наказу" не є обов'язковим. І за його відсутності вексель зберігає силу оборотності і здатність передаватися наступним індосатам.

Використання ж такого нетрадиційного напису, як "Отримувачем за даним векселем є такий-то", призводить до того, що право власності закріплюється за даною особою і одночасно порушуються права наступного векселетримача, який стає лише особою з вексельними повноваженнями;

• напис "не наказу" або інший рівнозначний вираз. Він означає заборону подальшого передання векселя у власність наступних набувачів. Причини нанесення поручительського індосаменту можуть бути такими ж, як і при складанні векселя.

Проте на відміну від векселедавця індосант не може заборонити наступне індосування. Тобто вексель і після нанесення індосаменту у формі "не наказу" може і далі передаватися за індосаментом. Але тоді індосант, який помістив заборону, не несе відповідальності перед тими наступними особами, до котрих цей вексель надійшов без його згоди. Іншими словами, такий індосант стає відповідальним лише перед своїми індосантами.

27. Особа, що отримала вексель з індосаментом "не наказу", не є власником векселя. Вона виконує лише визначені власником дії і не несе відповідальності перед тими, кому цей вексель передається. Але якщо векселедавець ставить позначку "не наказу", то такий вексель стає власністю ремітента, а його передавання можливе лише у формі і з наслідками загальноцивільного договору про пере-уступлення вимоги (цесії). Цим самим право власності передавати заборонено.

Якщо після цього вексель буде передаватися, то надписувачі не несуть відповідальності перед наступним векселетримачем. За договором цесії боржник може висувати проти вимоги нового кредитора усі ті заперечення, які він мав проти першого кредитора на момент уступки вимоги. У свою чергу перший кредитор несе відповідальність перед новим кредитором лише за дійсність переданої вимоги, але не за виконання зобов'язань з боку боржника.

В індосуванні векселів існують й інші обмеження, зокрема:

• векселедавець не може ввести до тексту векселя застереження "Без обороту", тому що цим він хотів би зняти з себе відповідальність за платіж; водночас індосанти таким правом володіють. Такий напис суттєво обмежує обіговість векселя, а якщо він стоїть останнім на векселі, то такий вексель до дисконту чи застави у банках не приймається;

• аваліст, здійснивши платіж вексельної суми, вже не може і нд осу вати вексель іншій особі;

• заставотримач та інкасат можуть індосувати вексель лише за формою і змістом передоручення, тобто запропонувати якійсь третій особі виконати їхню функцію (скажімо, отримати платіж за ремітента).

28. Цесія — це уступлення вимог за зобов'язаннями іншій особі. Вона означає передання комусь своїх прав на щось. У вексельному праві цесія використовується для передання векселів, у яких є застереження "не наказу", для прострочених для здійснення протесту векселів, для вже опротестованих векселів, для векселів, у яких індосатом є аваліст, та у деяких інших випадках.

У договірних відносинах цесії особа, що уступає свої права, називається цедентом, а той, хто набуває їх, — цесіонарієм. Цесія, як і індосамент, е інструментом передання прав. Але її слід відрізняти від індосаменту, якому властиві більші за обсягом правові дії.

Найважливіші відмінності індосаменту і цесії такі: По-перше, індосаментом передаються ордерні цінні папери, а цесією — іменні. В індосаменті індосат виступає спадкоємцем усіх прав попереднього індосанта, в тому числі прав щодо вексельного боржника, отримуючи змогу вимагати задоволення усіх зобов'язань за векселем.

Цесія здатна передавати право вимоги за векселем не як самостійного права векселетримача, а лише як права того, хто виписав дану цесію. До того ж цесія може обмежуватися наданням права вимоги лише проти однієї з векселезобов'язаних осіб — платника або іншого прямого боржника, вона може передавати й частину суми.

Цесія може здійснюватися і у вигляді окремого договору. Якщо за індосаментом вексель із передавальним написом просто передається індосатові, то за договором цесії зобов'язана за векселем особа має право вимагати засвідчення дійсності цесії.

Цесіонарій, набуваючи прав вимоги за векселем, зобов'язаний у договорі цесії обгрунтувати розмір і обсяг цесії, оскільки вона може охоплювати не всю сукупність векселе зобов'язаних осіб. Зі свого боку цедент відповідає тільки за дійсність уступленого йому права, але не за результати. Тобто він несе відповідальність за законність підстав, які дозволяють отримувачеві цесії пред'явити вимогу, позов та інше до дійсного вексельного боржника. Водночас цедент не відповідає за те, чи здатний цей боржник своєчасно оплатити вексельну суму, якщо тільки він окремо не взяв на себе відповідно поза вексельної відповідальності.

Цесія завжди буває іменною і може виникати не тільки на основі передання вказаних у ній прав, а й наслідування майнових прав векселетримача і за рішенням суду.