15. Основні правові повноваження учасників вексельного обігу в процесі видачі й передання векселів поділяються на права і обов'язки. Отож вони оволодівають такими правами:

ремітент, що отримав вексель, до моменту його індосування іншому набувачеві цілком розпоряджається векселем як власністю;

індосанти у випадках оплати ними опротестованого векселя згідно з правилом регресу можуть відшкодувати свої затрати;

особи з вексельними повноваженнями, якщо вони підтверджені перепоручительськими індосаментами, мають право вимагати належних дій, зазначених у договорі доручення та в перепоручительському індосаменті;

аваліст, якщо він оплатив опротестований вексель, стає повноправним учасником вексельного зобов'язання і задовольняє свої вимоги на основі регресу.

Зобов'язаними особами стають:

векселедавець, якщо він видав вексель;

акцептант, акцептувавши вексельне зобов'язання;

ремітент — при здійсненні індосування;

індосанти — з моменту передання векселя, за винятком звільнення від відповідальності шляхом написання формули "Без обороту на нас";

аваліст, зробивши гарантійний напис на векселі;

посередник, якщо він узяв на себе посередницькі зобов'язання;

особливий платник, якщо він уповноважений виконати вексельне зобов'язання.

16. Основу захисту векселя від підробок становить усвідомлення норм і принципів вексельного права, які вказують, що вексельна вимога випливає із самого векселя і законного володіння цим документом.

У процесі багатовікової еволюції провідними нормами вексельного права, які спрямовані на захист векселя від підробок, стали такі:

• солідарна відповідальність учасників вексельного зобов'язання. Кожний індосант безпосередньо відповідає за якість векселя перед наступною стороною, до якої вексель надійшов;

• повна відповідальність індосанта у процесі прийняття векселя за допущену грубу помилку чи необережність;

• наявність у векселі підроблених написів або вигаданих осіб не усуває солідарної відповідальності добросовісних учасників;

• оформлення кредитних угод векселями має відбуватися переважно між постійними партнерами. Використання векселів випадкових або зовсім невідомих контрагентів збільшує ризик неплатежу;

• необхідність проведення юридичної експертизи, що охоплює перевірку самого вексельного бланку, правильності заповнення реквізитів, безперервності індосаментового ряду, законності володіння векселем;

• пред'явлення векселя до платежу і сам платіж слід належно задокументовувати. Перше оформлюється відповідним актом, який підписується індосатом і платником та скріплюється їхніми печатками. Отримання платежу засвідчується розпискою, яка робиться переважно на лицевому боці векселя, та поверненням погашеного векселя боржникові за актом приймання.

17. Причини випуску кількох примірників тратти пов'язані з характером товарних угод, коли векселедавець (трасант), поставивши свій товар трасату в кредит, у свою чергу має борги перед третьою особою. Тоді перший примірник векселя він надсилає для акцепту трасатові (покупцеві товару, а другий — кредиторові трасанта, котрий стає векселетримачем (ремітентом) з усіма правами отримання вексельної суми. Перший примірник називають прима-вексель і у тексті позначають під № 1, другий — секунда-вексель, третій — терція і т.д.

Якби цього не було зроблено, то кожний з примірників вважався би самостійним векселем. Насправді ж усі примірники в сукупності становлять єдиний вексель. Разом із цим у кожному з них повністю втілюється вексельне зобов'язання. Це означає, що всі примірники мають однакову силу вексельного права, а в разі отримання платежу за одним із них всі решта втрачають силу. Для цього у тексті прима-векселя вміщують застереження: "Платіть за цим векселем, якщо другий примірник не оплачений", а у секунда-векселі відповідно: "Платіть за другим примірником, якщо перший примірник ще не оплачено" і т.д.

Кількість примірників не має значення, тому що основним документом вважається весь комплект. Адже відповідальними перед законним векселетримачем будь-якого примірника однаково залишаються дві особи: трасат, що здійснив акцепт на кількох примірниках векселя; індосант, який передав кілька примірників різним наступним індосатам.

У трьох примірниках вексель виписується тоді, коли ремітент отримує його не для себе, а для когось іншого. Виписування векселя чотирма примірниками практикується лише в угодах з віддаленими країнами і в умовах недосконалих шляхів сполучення.

Той векселетримач, що надіслав один із примірників для акцепту, зобов'язаний в іншому примірнику вказати найменування особи, на руках у якої перебуває даний примірник. У свою чергу особа, яка отримала цей примірник для акцепту, зобов'язана передати його законному тримачеві іншого примірника. Якщо цього не зроблено, то векселетримач може реалізувати своє право регресу лише після засвідчення даного факту протестом.

Виписування тієї чи іншої кількості примірників переказного векселя залежить не лише від векселедавця. Якщо у векселі немає застереження, що він виписаний в одному примірнику, то будь-який векселетримач може вимагати, ' щоб у разі потреби йому за його кошти видали кілька примірників. Для цього він має звернутися до свого попереднього індосанта, котрий у свою чергу повинен сприяти йому стосовно свого індосанта, і так далі, аж до самого векселедавця. Всі індосанти зобов'язані сповна відтворити свої індосаменти на нових примірниках. Отож щоб не виникало подібного роду додаткових проблем, векселедавець повинен у тексті векселя вказати, що він виданий одним примірником.

18. Копія векселя — це повний список усіх його елементів. За певних умов копія здатна відігравати значно більшу роль, ніж сам вексель. Це трапляється тоді, коли на оригіналі векселя після останнього індосаменту, нанесеного до виготовлення копії, зроблено застереження: "Починаючи звідси індосування дійсне лише на копії". У даному випадку індосамент, написаний після цього застереження на оригіналі, стає недійсним, а копія перетворюється на справжній вексель.

Виготовлення копій зумовлене потребами полегшення обігу векселів; також воно вкрай необхідне за втрати оригіналу, коли треба відновити зобов'язання. Кожний векселетримач має право виготовити будь-яку кількість копій та дублювати їх. При цьому кожна копія повинна точно відтворювати оригінал з індосаментами та всіма іншими позначками, які є на ньому.

Копія — це, як правило, аркуш формату векселя. На лицевому боці вмішується текст векселя і зазначається особа, яка отримала оригінал і виготовила копію. Зворотна сторона копії складається з двох частин: списку індосаментів, поданих на оригіналі; та вільного місця для наступних індосаментів. Після виготовлення копії векселетримач, який це робить, за індосаментом на своє ім'я або бланковим індосаментом дописує формулу "Копія до цього місця", яка з обох боків відкреслюється. Це називається розподільчою формулою і означає, що з даного моменту копія виконує функцію справжнього векселя.

Копія може індосуватися і авалюватися так само і з такими ж наслідками, як і оригінал. При цьому перша копія називається прима-вексель, друга — секунда-вексель і т. д. У кожному примірнику копії має зазначатися особа, в якої знаходиться оригінал.

Власник оригіналу зобов'язаний вручити його законному тримачеві копії. Якщо він відмовляється це зробити, векселетримач має право позову проти пов'язаних з даним векселем осіб лише після засвідчення протесту того факту, що оригінал йому не передано, незважаючи на його вимогу. При цьому протест копії рівнозначний протестові оригіналу. Водночас векселетримач — індосат, що виготовив копію, може надіслати свій оригінал для акцепту, а копію продати, передати своєму кореспонденту в рахунок погашення боргу тощо. Створений у такий спосіб дублікат називається копією для індосаменту (такого-то), тобто вказується особа, яка створила копію. Ця формула відтворюється і у заголовку або ж збоку лицевої сторони копії. Індосант копії, що виготовлена двома примірниками, несе відповідальність тільки один раз, але лише тоді, якщо він не індосував двох і більше копій різним особам.

19. Вексельними реквізитами називаються головні складові тексту векселя. В сукупності вони становлять зміст документа, роблять вексель суттєво відмінним від простого боргового зобов'язання і не ставлять під сумнів бажання векселедавця. Відсутність будь-якого з реквізитів робить документ недійсним.

1. Вексельна мітка. Завдяки їй векселем визнається фінансовий документ, що містить у своєму тексті найменування "Вексель", написане тією ж мовою, якою складено вексель. Позначка "Простий вексель" або "Переказний вексель" обов'язково повторюється у тексті зобов'язання.

2. Вексельна сума. Виправлення вексельної суми, навіть обумовлені векселедавцем, не допускаються. В Україні вексельна сума вказується цифрами, котрі для зручності виносяться у заголовок документа, а далі у тексті — з великої літери прописом.

4. Найменування платника (трасата). У простому векселі платником є сам векселедавець, тому окремо вказувати найменування платника немає потреби. Але зазначення платника у переказному векселі є обов'язковим його елементом і передбачає написання у векселі повного юридичного найменування і адреси боржника. Назва платника у переказному векселі має відображати також ідентифікаційний код юридичної особи згідно з чинним державним реєстром. Якщо платником виступає юридична особа, яка має філії або представництва, то у векселі може вказуватися місце їхнього розташування.

5. Термін платежу. Цим терміном є дата виконання вексельного зобов'язання. Зазначення дати платежу здійснюється за загальноприйнятим календарним обчисленням, тобто цифрами — день, прописом — місяць і цифрами — рік. Указана у векселі дата платежу означає, що в даний день вексель може бути пред'явлений до платежу і має здійснитися платіж за векселем. Строк платежу має бути лише один для всієї вексельної суми, а виписуватися може одним із чотирьох способів:

На конкретну дату,

Через певний період після видачі В,

За пред’явленням,

Через певний період після пред’явлення.

6. Місце платежу. Цей реквізит має відображати докладну і точну адресу місця, в якому даний вексель буде оплачений боржником або іншою особою. Тобто не боржник з'являється з платежем до кредитора, а останній представляє вексель у вказане в документі місце платежу.

7. Найменування першого векселетримача (ремітента). Без цього реквізиту вексель втрачає свою законну силу і перетворюється на звичайний пред'явницький документ. На відміну від інших векселетримачів найменування ремітента пишеться на лицевому боці векселя. Ремітент — особа, якій або за наказом якої потрібно здійснити платіж.

8. Дата і місце складання векселя. Цей реквізит дає змогу у певних випадках точно встановлювати вексельні правовідносини і час здійснення вексельних операцій.

20. До несуттєвих атрибутів векселя, які часто ще називають додатковими реквізитами, належать такі.

1. Термін платежу. Якщо він не вказаний у тексті векселя, то такий вексель оплачується за пред'явленням.

2. Обмеження у строках предявлення до платежу у не-визначено-строкових векселях.

3. Застереження про пред'явлення тратти у вказаний строк до акцепту. Якщо векселетримач проігнорував його, він позбавляється своїх прав, які виникають унаслідок неакцепту векселя до всіх векселезобов'язаних осіб за винятком векселедавця.

4. Зазначення особи, в якої знаходиться акцептований примірник тратти.

5. Вказівка на особливе місце платежу, що не збігається з місцем знаходження трасата чи місцем складання простого векселя.

6. Зазначення особливого пункту в місці платежу, що є відмінним від місця проживання платника, для отримання платежу.

7. Зазначення особи, крім платника, в якої потрібно отримати платіж (доміциліата).

8. Зазначення посередника в акцепті чи платежі. Посередник є особою, до котрої можна звернутися для отримання акцепту чи після опротестування — платежу. Але він не виступає векселе зобов'язаною стороною, тому відносини між посередником і особою, яка його призначила, регулюються нормами цивільного права.

9. Застереження про ефективний платіж. Ефективність платежу означає збереження еквівалентності вексельної суми від виписування до дати виконання.

10. Застереження "Без протесту". Воно означає, що векселетримач, діставши відмову після пред'явлення векселя до акцепту чи платежу, може, не здійснюючи протесту, звернутися за платежем до будь-кого із векселе зобов'язаних осіб, хто написав цю формулу. Цей атрибут захищає вексель від підриву його репутації. У разі ігнорування такого застереження витрати, пов'язані з опротестуванням, покладаються на векселетримача.

11. Процентне застереження.

21. Вексель, що містить застереження про його оплату третьою особою у місці проживання платника або іншому місці, називається доміцильованим векселем.

Він має такі головні особливості: незбіг місця проживання платника і місця платежу за векселем; зазначення третьої особи.

Особа, яка, підмінюючи акцептанта чи векселедавця, платить за векселем, називається доміциліатом, а та, що уповноважила Його це зробити, — доміциліантом. Для переказування обов'язку платежу іншій особі доміциляція є надзвичайно важливою дією. Вона звільняє платника від турбот про платіж, особливо тоді, коли він проживає там, де немає банківських установ. Доміцильований вексель є привабливішим для всіх бажаючих його придбати, він легко може дисконтуватися у банку, а в інкасових операціях за таким векселем відсутні накладні затрати.

Практика доміцилювання векселів виробила такі традиції:

• трасант у переказних і перший векселетримач у простих векселях доручають доміцилювати вексель у трасата (в першому випадку) і векселедавця у простому векселі;

• трасат (векселедавець простого векселя) звертається до особи, що перебуває у бажаному для ломіциляції місці з проханням дозволити доміциляцію і вказати умови покриття, які слід надати доміциліатові, в тому числі розмір комісійних, розмір процентів з рахунку на залишки сум тощо;

• комісіонер дозволяє призначити себе доміциліатом, як правило, за умови попереднього покриття своїх затрат. Але за наявності кредиту з боку доміциліанта відносно доміциліата проблема покриття не виникає. Сторони лише узгоджують конкретні умови доміциляції;

• платник у переказному векселі і векселедавець у простому доміцилюють вексель і письмово повідомляють векселедавця переказного векселя (першого тримача простого), надсилаючи йому доміцильований вексель. Останній попередньо акцептується платником, що знімає можливу недовіру щодо своєчасності платежу іншою особою чи в іншому місці.

Наступність операцій з доміцильованими векселями