5. Загалом векселі у процесі свого обігу виконують три найважливіші функції:

- оформлення короткострокового кредиту;

- платіжно-облікову функцію;

- контролю за станом господарсько-збутової діяльності учасників економічного життя.

Оскільки вексель складається і видається з метою розрахунків у товарних угодах, то провідною його функцією є оформлення короткострокового кредиту. Необхідність оформлення короткострокового кредиту виникає тоді, коли постачальник заінтересований у реалізації своєї продукції, але на час укладання угоди покупець не володіє належною сумою коштів, тому він у рахунок свого майбутнього платежу виписує вексель, сума якого з урахуванням строку платежу і процентів за кредит, як правило, перевищує величину суми товарної угоди. При цьому у вексельному зобов'язанні органічно поєднуються закономірності відтворення та кредиту, що суттєво прискорює кругообіг фондів учасників господарського життя, а головне — забезпечує безперервність виробничого процесу і збуту.

Другою функцією векселів є їхня здатність бути засобом платежу. В економічній літературі цю функцію ще називають платіжно-дисконтною. Виконуючи її, вексель стає об'єктом урахування в банках, і під нього до настання терміну вексельного зобов'язання здійснюється платіж векселетримачеві. При цьому якщо товарний кредит здебільшого обмежується наданням переваг лише постійним і надійним клієнтам, то вексель є гарантованим платіжним засобом у численних операціях купівлі-продажу.

Третя функція векселів полягає у здійсненні надійного контролю за виконанням зобов 'язань. Цим вексель активно впливає на економіку, забезпечує подолання її диспропорцій та усуває труднощі відтворювальних процесів у товаровиробників, їхні взаєморозрахунки підносяться на якісно виший рівень, стають прозорими та передбачуваними, гарантованими і виваженими.

6. Вексельне право — це сукупність законодавчих і звичаєвих норм, які регулюють відносини між векселезобов'язаними особами.

Права і обов'язки учасників вексельного обігу в Україні, його норми та правила визначені у Положенні "Про переказний і простий вексель", що є Додатком № 1 до Уніфікованого закону, прийнятого Женевською конференцією як Конвенція № 358, у низці законодавчо-нормативних актів і передусім у Законі України "Про обіг векселів в Україні".

Загалом економічно-правові особливості вексельних зобов’язань відображаються у таких принципах:

безумовність: необмеженість і простота вексельного зобов'язання чи наказу, неможливість заперечень;

формальність: утрата вексельної сили документом через недотримання форми, відсутність якогось із реквізитів, установлення інших, ніж визначені законом, термінів платежу;

абстрактність: відокремленість вексельних зобов'язань від основоположних угод;

оборотність: спрощена і мобільна форма уступки вексельних прав;

односторонність: неможливість одночасних зустрічних вимог, прав і обов'язків чи зобов'язань;

регресивність: право зворотної вимоги;

солідарна відповідальність: право позовної вимоги як від усіх зобов'язаних за векселем осіб, так і від кожного з них окремо.

Всі учасники вексельного обігу підпорядковуються особливим, дещо відмінним від цивільних, нормам права.

До таких норм належать:

• солідарна відповідальність. Кожен, хто поставив свій підпис на векселі, цим самим гарантує платіж за векселем у визначений термін.

• право зворотної вимоги. Не отримавши вексельного платежу, кредитор має право на прямий позов до особи, зобов'язаної платити за векселем у переказному векселі, або до особи, що видала простий вексель;

• неможливість заперечень боржника кредиторові. Винятком може стати лише випадок, коли кредитор, одержуючи вексель, свідомо прагне завдати шкоди боржникові.

• право векселетримача і будь-кого з надписувачів, що сплатив вексельну суму, пред 'явити регресивну вимогу до попередніх векселетримачів, векселедавця та їхніх авалістів, незалежно від черговості їхніх зобов'язань за векселем.

• швидкість І суворість стягнення боргу. Тому боржникові не можна не враховувати того, що за векселем обов'язково і своєчасно доведеться розраховуватися.

7. Особливості Женевської системи вексельного права:

1. За Женевським Уніфікованим законом відсутність будь-якого з восьми обов'язкових реквізитів є підставою для визнання документа недієздатним як переказний вексель.

2. Оборотність визнається за будь-яким векселем.

3. Прийнято, що трасант, виставляючи вексель, може скласти з себе відповідальність за акцепт, але будь-які застереження з метою складання з себе відповідальності за платіж уважаються недієздатними.

4. Фальшиві підписи або підписи недієздатних чи вигаданих осіб не позбавляють дієздатності підписів інших векселезобов'язаних, тому добросовісна оплата боржником такого векселя законному кредиторові є правильною.

5. За Женевською системою зазначення у векселі процентної ставки допускається тільки у векселях із терміном платежу після пред'явлення і у визначений строк після пред'явлення, а в будь-якому іншому векселі вважається недійсним.

6. Фактично визнаються загальні вимоги до точного визначення терміну платежу.

За Женевською Конвенцією переказний вексель, що підлягає оплаті у визначений час від пред'явлення, має бути презентований до акцепту протягом року від дня видачі.

7. Женевська система вимагає оплату векселя у тій же валюті, якою виражена вексельна сума, а у випадку, коли дана валюта не має обігу, борг може сплачуватися місцевою валютою за курсом на день настання терміну платежу або на день платежу, якщо прострочено вексель.

8. Женевська Конвенція не допускає існування пред’явницьких векселів, тому в кожному дієздатному векселі слід указувати найменування особи чи наказу того, кому потрібно здійснити платіж.

9. За Уніфікованим законом протест здійснюється у наступний день після ненадходження платежу або впродовж двох наступних робочих днів.

8. Термін "колізії" у даному випадку означає розбіжність або суперечність положень вексельних законів, що регулюють однакові суспільні відносини в різних країнах. Виникнення таких колізій об'єктивно пов'язане з національною специфікою і традиціями.

Колізії вексельного права виникають через те, що з моменту видачі й до погашення векселі вільно переходять від однієї особи до іншої не лише в межах окремої країни, а й на території різних держав, стаючи міжнародними фінансовими документами, що обслуговують потреби міжнародних економічних відносин і культурних зв'язків. Неоднакове тлумачення зобов'язань і прав учасників вексельного процесу породжує непорозуміння, які покликана усувати Женевська Конвенція № 359.

З метою врегулювання проблем правового забезпечення вексельного обігу ця Конвенція містить комплекс норм колізійного права, котрі вказують, який вексельний закон і якої держави має застосовуватися у вирішенні кожного міжнародного казусу. При цьому положення про переказні та прості векселі однозначно тлумачаться в країнах, що визнали Женевську систему вексельного права, і в тих, що не приєдналися до неї. Таким чином, дана конвенція уніфікує правила та принципи повсюдного застосування низки основоположних колізійних норм.

По-перше, конвенція забезпечує однакове розуміння векселездатності — активної та пасивної. Активна векселе-здатність означає можливість набувати права за векселем, в тому числі володіти функцією кредитора — набувача векселя.

По-друге, важливою є проблема узгодження форми вексельного зобов'язання. За Женевською Конвенцією перевага у дієздатності вексельного зобов'язання надається законодавству місця складання й видачі векселя, місцям здійснення індосування, акцепту, посередництва та інших вексельних дій, що письмово засвідчені на векселі. Тобто перевага надається законодавству тієї країни, під дією якого боржник бере на себе вексельне зобов'язання.

По-третє, врегульовано сам зміст тексту вексельного зобов'язання. Його дієздатність визначається законодавством місця виконання даного вексельного зобов'язання.

По-четверте, уточнено дії, пов'язані з охороною прав вексельного зобов'язання. І у цьому випадку пріоритет надається законам тієї країни, в якій дане зобов'язання має виконуватися.

По-п’яте, встановлено термін давності векселя. Він залежить від законодавства місця прийняття вексельного зобов'язання.

По-шосте, врегульовано вексельний процес. Проблеми підсудності, порядку процесуальних дій, виконання рішень та інші суд вирішує виключно на основі національного закону.

9. Простий вексель — це вексель, що містить просте і нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити після збігу встановленого терміну певну суму грошей векселетримачеві (кредиторові) або його наказові.

Таке зобов'язання надає векселетримачеві (власникові чи пред'явникові) безумовне право вимагати з особи, яка видала вексель, оплати вказаної у тексті векселя грошової суми. Простий вексель є безумовним письмовим борговим зобов'язанням, складеним на спеціальному бланку з дотриманням затвердженої законом форми та переданим векселедавцем векселетримачеві. Такий вексель являє собою документоване вкладення кредитора в обігові кошти свого контрагента, який зобов'язується відшкодувати їх інвесторові на оговорених у векселі умовах і у визначений термін.

У розвинутих країнах простий вексель використовується переважно обмежено, оскільки у розрахунках з партнерами суб'єкти господарського життя завжди або мають боржників, або самі здатні надавати ресурси у борг. Але в Україні, зважаючи на чітко виражену форму зобов'язання боржника, значно частіше використовуються прості векселі. Чинними правилами вексельного обігу передбачено, що:

• простий вексель — це боргова розписка векселедавця, яка підлягає дії вексельного права з Його матеріальними і процесуальними особливостями і визнається дієздатною лише за умов дотримання норм і вимог та законодавчо закріпленої форми;

• за простим векселем сам боржник розраховується з кредитором грошовою сумою;

• векселедавців одного і того ж векселя не може бути кілька.