4. Висвітліть основні принципи наукової організації праці.

В основі наукової організації управлінської праці полягають певні принципи : 1. Комплексність: заходи щодо НОП повинні впроваджуватися за всіма напрямками діяльності підприємства, поряд із удосконаленням операційних процесів. 2. Масовість: залучення широкого активу працівників і громадських організацій до розробки та впровадження НОП. 3. Плановість: заходи щодо наукової організації праці мають бути розроблені і впроваджені планомірно, на підставі відповідного плану. 4. Науковість: заходи щодо наукової організації праці повинні мати наукове обґрунтування. 5. Нормативність: наукова організація праці повинна враховувати та застосовувати міжгалузеві і галузеві нормативи, типові проекти, стандарти. 6. Ефективність: забезпечення максимальної економічної та соціальної ефективності при мінімальних витратах. 7. Загальна охопленість: заходи повинні охоплювати всі структурні підрозділи та категорії працівників підприємства. 8. Конкретність: встановлення конкретних осіб, відповідальних за розробку заходів НОП. 9. Зацікавленість: застосування морального та матеріального заохочення працівників та окремих категорій в розробці та впровадженні заходів НОП.

5. Охарактеризуйте типи комунальної поведінки керівника.

Стиль спілкування як загальний підхід до побудови стосунків із людьми залежить від багатьох чинників, зокрема від особливостей психології комуніканта (емоційності, стриманості, відкритості, відчуження тощо), його життєвого досвіду, моральної культури суспільства. Комунікативна майстерність людини виявляється у культурі її мовлення, умінні унеможливлювати конфлікт завдяки вибору адекватної певній ситуації, обставинам форми комунікативної поведінки.

Стиль комунікативної поведінки чи поєднання різних стилів у спілкуванні свідчать про рівень соціальної адаптації, моральної культури людини. Відповідно до стилів поведінки виокремлюють авторитарний, демократичний, піддатливий, агресивний, драматичний, відчужений, альтруїстичний, спокійний, екзальтований, точний, відкритий, маніпулятивний, актуалізаторський та ін. стилі спілкування.

Авторитарний стиль спілкування характеризується диктатом, негативним ставленням до позиції партнера, неприйняттям ініціативності, дискусійних обговорень проблем. Авторитарні люди надають перевагу безапеляційним судженням ("Я до кого звертаюсь!", "Замовкніть!", "Запам'ятай раз і назавжди" та ін.). Демократичний стиль спілкування передбачає обопільну активність, взаємоповагу учасників комунікативного процесу. За піддатливого стилю спілкування людина постійно потребує підтримки, виявляє невпевненість у собі. Агресивному стилю спілкування притаманні прагнення досягти успіху за допомогою жорсткого контролю над учасниками комунікативного процесу, нехтування моральними нормами.

Драматичний (афективний) стиль орієнтований на пристосування до почуттів і потреб співрозмовника, досягнення міжособистісної гармонії, характеризується перебільшеним емоційним забарвленням повідомлення. Про відчужений стиль спілкування свідчать намагання зберегти емоційну дистанцію, особистісну незалежність. Альтруїстичний стиль ґрунтується на безкорисливій допомозі іншим людям, прагненні заохочувати співрозмовника до спілкування. Спокійний стиль спілкування спрямований на зниження тривожності у комунікантів. Екзальтований стиль притаманний надто емоційним натурам, схильним до частого використання невербальних засобів спілкування. Точний стиль ґрунтується на прагненні логічної послідовності, максимальної коректності у повідомленні. Відкритий стиль спілкування характеризується безпосереднім вираженням позицій, думок, емоцій тощо.