- •1. Історія встановлення та розвитку профільного і професійного навчання школярів в Україні в різні періоди встановлення державності.
- •2.Система провідних і дидактичних принципів профільного та професійного навчання , їх характеристика і шляхи реалізації.
- •3.Мета, завдання, структура і зміст освітньої галузі «Технологія» в старшій школі.
- •5. Системи прфесійного навчання у старшій школі, їх харакреристика та вимоги до них на сучасному етапі розбудови української школи.
- •6. Системи форм організації профільного професійного навчання в старшій школі : Суть, види,характеристика.
- •7. Заняття як основна форма профільного і професійного навчання. Типи заняття та їх структура.
- •8. Практикум як одна із форм організації практичного навчання учнів з технічних профілів та професій.
- •9. Виробничі екскурсії в процесі профільного і професійного навчання. Методика їх організації та проведення.
- •10. Мета, завдання і методика організації та проведення трудової і виробничої практики в процесі профільного і професійного навчання.
- •11. Форми та методи контролю і оцінювання навчальних досягнень учнів у процесі профільного і професійного навчання: класифікація, характеристика та умови застосування.
- •12. Форми організації навчально-трудової діяльності учнів у процесі профільного і професійного навчання, їх класифікація, дидактичні характеристики та умови застосування.
- •13. Методи, прийоми та засоби профільного і професійного навчання старшокласників: суть, класифікації за різними ознаками, х-ка, умови підбору і застосування.
- •14. Поетапність формування в учнів старших класів розумових дій та професійних вмінь і навичок.
- •15. Методика застосування інтерактивних технологій в процесі профільного і професійного навчання. Їх характеристика та умови застосування.
- •16. Використання тренажерів при формуванні професійних вмінь і навичок в учнів старших класів з технологічного напряму.
- •17. Ергономічні, дидактичні та санітарно – гігієнічні вимоги до навчальних приміщень і робочих місць учнів , вчителя та навчального майстра.
- •18.Навчально – матеріальна база з профільного і професійного навчання : види, призначення , організація і обладнання . Вимоги до навчально-матеріальної бази з профільного і професійного навчання.
- •19 Завдання і зміст перспективного планування навчального процесу та підготовки занять з профільного і професійного навчання .
- •20. Завдання і зміст безпосередньої підготовки вчителя та навчального майстра до занять. Послідовність розробки та складання план – конспектів різних видів занять.
- •24. Методика підготовки та проведення теоретичного навчання старшокласників з профільного і професійного навчання з використанням різних форм і методів.
- •25. Методика підготовки та проведення практичного навчання старшокласників з профільного та професійного навчання з використанням різних форм і методів.
- •26. Інструктажі у профільному і професійному навчанні: призначення, суть, види та методика підготовки та проведення.
- •27. Методика застосування проблемних методів навчання на заняттях з профільного і професійного навчання старшокласників.
- •28. Засоби та методи розвитку технічних здібностей учнів на заняттях з профільного та професійного навчання.
- •29. Методика організації і проведення лабораторно-практичних робіт на заняттях з профільного і професійного навчання.
- •30. Особливості змісту та організації і методики вивчення профілю „Кулінарія” у 10-12 класах.
- •31.Призначення міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, їх структура та особливості планування й організація навчальної роботи в них.
- •32. Особливості змісту та організації і методики вивчення профілю „Основи швейного виробництва” у 10-12 класах.
- •33.Особливості змісту та організації і методики вивчення професії “Кухар” у 10-12 класах.
- •34 Особливості змісту та організації і методики навчання учнів 10-12 класів за професією кравець
- •35. Особливості змісту та організації і методики навчання учнів 10-12 класів за професією кондитер.
- •36. Закон України «Про професійно-технічну освіти». Мета та завдання професійно-технічної освіти в Україні.
- •37. Історія встановлення та розвитку професійно - технічної освіти в Україні.
- •38. Загальна характеристика змісту професійно-технічної освіти в Україні згідно державних стандартів.
- •39. Дидактичний аналіз змісту загально технічних і спец. Дисциплін у професійно-техн. Навч. Закладах.
- •40. Процес вивчення зт та с дисциплін у професійно-технічних навчальних закладах.
- •41. Основні організаційні форми навчання у професійно-технічних навчальних закладах, їх класифікація та характеристика.
- •42.Урок – основна форма вивчення загально-технічних і спеціальних дисциплін у професійно-технічному навчальному закладі, його структура та дидактичні вимоги.
- •43. Методи та прийоми навчання у професійно-технічних навч. Закладах, їх к-ція та х-ка. Вимоги щодо відбору методів і прийомів вивчення зт і с дисциплін.
- •44. Методика підготовки учнів до сприйняття нових знань із загально-технічних та спеціальних дисциплін.
- •45.Методика усного викладання та конспектування навчального матеріалу із загально-технічних і спеціальних дисциплін. Вимоги до мови викладача.
- •46. Характеристика методу бесіди при повідомленні учням нового матеріалу з загально-технічних і спеціальних дисциплін.
- •47. Наочні методи викладання загально-технічних і спеціальних і спеціальних дисциплін у професійно-технічних навчальних закладах.
- •48. Прийоми роботи учнів з книгою та інтерактивними джерелами інформації при вивченні зт і с дисциплін.
- •49. Характеристика сучасних засобів навчання, які використовуються при вивченні зт і с дисциплін.
- •50. Проблемний виклад навчального матеріалу із загально-технічних і спеціальних дисциплін у птнз: суть та х-ка.
- •51. Характеристика та шляхи реалізації між предметних зв’язків при вивченні зт та с дисциплін.
- •52.Характеристика системи закріплення і вдосконалення зун учнів із зтд іС дисциплін.
- •53.Критерії та рівні засвоєння зун із зтд і сд у птнз.
- •54.Вправи при вивченні зт і сд у птнз : види , вимоги, методика керівництва.
- •55. Повторення вивченого матеріалу з зТі сд у птнз :види, вимоги, методика проведення.
- •56. Характеристика різних видів лабораторно-практичних робіт із загально-технічних і спеціальних дисциплін.
- •57. Методика підготовки лабораторно-практичних робіт із загально-технічних і спеціальних дисциплін.
- •58. Методика підготовки та проведення вступних інструктажів до лабораторно-практичних робіт із загально-технічних і спеціальних дисциплін.
- •59. Методика підготовки та проведення біжучих інструктажів до лабораторно-практичних робіт із загально-технічних і спеціальних дисциплін.
- •60. Методика підготовки та проведення заключних інструктажів по завершенню лабораторно-практичних робіт із загально-технічних і спеціальних дисциплін.
- •62. Форми діагностики знань, вмінь і навичок учнів із загально-технічних і спеціальних дисциплін.
- •63. Методи діагностики знань, вмінь і навичок учнів із загально-технічних і спеціальних дисциплін.
- •64. Перевірка знань, умінь та навичок учнів із загально-технічних і спеціальних дисциплін: суть, види та форми проведення.
- •67. Завдання та зміст перспективної підготовки викладача до занять із загально-технічних і спеціальних дисциплін: до навчального року і до чергової теми.
- •68. Послідовність процесу складання перспективно-тематичного плану із загально-технічних і спеціальних дисциплін.
- •69.Завдання та зміст безпосередньої підготовки викладача до заняття із загально- технічних і спеціальних дисциплін та складання плану – конспекту уроку.
- •70. Методика проведення та аналіз уроків із загально-техніяних дисциплвн у професійно-технічних навчальних закладах.
10. Мета, завдання і методика організації та проведення трудової і виробничої практики в процесі профільного і професійного навчання.
Мета трудової практики—закріпити в процесі трудового навчання знання і вміння, набуті учнями в процесі виконання комплексних робіт.
Час, відведений на трудову практику, може бути використаний однаковою мірою для всіх трьох видів трудового навчання (технічної праці, обслуговуючої праці, праці на пришкільній дослідній ділянці). Усе залежить від умов школи, від її матеріальної бази. У міських школах звичайно більша частина часу трудової практики використовується для роботи в майстернях і обслуговуючої праці, бо багато шкіл мають непогані столярні, слюсарні і швейні майстерні. У сільських школах перевагу віддають праці на пришкільній дослідній ділянці.
При організації трудової практики на базі шкільних майстерень виникають труднощі, пов'язані з тим, що в майстерні, як правило, не можуть працювати одночасно більш як 25 - 30 осіб. Тим часом практику повинна проходити значно більша кількість учнів. Вихід з такого становища школи знаходять у тому, що домовляються з сусідніми підприємствами і проводять практику в їх цехах. Коли це неможливо, практику виконують за графіком, починаючи з третьої чверті, причому учні, які в першому півріччі займалися обробкою тканини, під час трудової практики закріплюють свої знання і навички, виготовляючи вироби. Ті учні, які в першому півріччі освоювали і обробку тканин, удосконалюють свої навички в цій галузі. Другий варіант має і істотну хибу, бо призводить до перевантаження учнів, яким доводиться проходити практику одночасно з основними заняттями.
Зміст трудової практики повинен повністю відповідати знанням і вмінням і учнів. У зв'язку з цим об'єкти роботи підбирають так, щоб виготовлення їх включало використання трудових операцій, засвоєних учнями на заняттях у і майстернях. Крім того, об'єкти роботи повинні бути суспільно корисними виробами.
У багатьох школах трудова практика використовується частково для підготовки майстерень до нового навчального року. Учні виготовляють нескладні вироби для кабінетів. Вчителі приймають також замовлення шкільних кабінетів на виготовлення приладів, наочних посібників та ін.
Бажано, щоб у процесі трудової практики учні виконували виробничі замовлення. Добитися цього важко, але треба докласти всіх зусиль, щоб включити учнів у продуктивну працю. Тоді досягається найбільший педагогічний ефект. Досвід показує, що учні 10-11 класів можуть виготовляти нескладні вироби на замовлення підприємств. Так, багато шкіл виконують різні замовлення, виготовляють нескладні вироби. Виконуючи замовлення підприємства, дуже важливо використати виховні можливості, які при цьому створюються. Досвід показує, що коли на початку практики перед школярами виступає представник підприємства з проханням виконати замовлення високоякісно і своєчасно, мотивуючи свої прохання важливістю роботи, діти працюють з великим ентузіазмом і ставляться до своїх обов'язків із відповідальністю. При цьому виникає змагання між окремими учнями, бригадами, класами. Завдання вчителя — дати конкретні, посильні виробничі завдання, які стимулювали б продуктивність праці учнів.
При виконанні виробничих завдань учні повинні чітко уявляти собі призначення тих деталей, які вони виготовляють. Якщо з деталей складатимуть на підприємстві вузли або машини, то слід провести екскурсію, щоб учні могли побачити, яке місце займають деталі у вузлі (машині) і яке вони мають призначення. Тоді їм будуть зрозумілі технічні вимоги, які ставлять до деталей. Учні зрозуміють, що при виготовленні виробів недопустимі відхилення від того, що зазначено на рисунках, у технологічній картці, бо це призводить до браку. Звичайно, у них не повинно створюватися уявлення, що зміст технічної документації досконалий і поліпшити його не можна. Навпаки, учням показують, які конструктивні зміни було внесено в певні вироби, як змінювався зміст технології. Проте одночасно підкреслюють, що внести зміни можна лише тоді, коли маєш глибокі знання і творчо ставишся до праці.
Трудову практику будують як самостійну роботу учнів, у процесі якої закріплюються знання і вдосконалюються вміння, набуті раніше.
Організувати заняття можна по-різному. Якщо виготовляється партія однакових виробів, то це дає можливість проводити роботу фронтально. Проте часто буває доцільним розподілити працю з тим, щоб на практиці створити в учнів уявлення про метод поточного виробництва. Учні пересвідчуються, що, «спеціалізуючись», вони швидко набувають умінь у виготовленні певної деталі, завдяки чому зростає продуктивність праці.
Об'єкти роботи можуть бути різноманітними. В такому разі учні виконують індивідуальні завдання. Очевидно, при цьому вчителеві складніше забезпечувати методичне керівництво роботою учнів, бо доводиться вдаватися до індивідуального інструктування, продумувати, після яких технологічних операцій слід перевіряти якість роботи кожного з них.