27. Методика застосування проблемних методів навчання на заняттях з профільного і професійного навчання старшокласників.

Технології проблемного навчання базуються на організації навчальної діяльності зі створення проблемних ситуацій, унаслідок чого учень оволодіває ЗУНами та розвиває мислительні здібності. В основі цієї технології лежить поняття проблеми, а структура навчальної діяльності в основних рисах нагадує дослідницьку діяльність ученого.

Відмінність полягає в тому, що вчений відкриває об'єктивно нове знання, а результатом розв'язання проблем для учня є знання, нове тільки для нього, тобто суб'єктивно нове знання.

Удало ця технологія втілювалася саме у старших класах завдяки віковим особливостям мислення старшокласника. Технології творчого розвитку особистості базуються на уявленні про людину як творчу особистість, якій наставник допомагає розвивати творчі здібності на основі вільного вибору позаурочної діяльності. Для старших учнів особливо ефективними мають бути технологія творчих справ, колективної творчої діяльності та методика ТРВЗ - теорія рішення винахідницьких задач.

Розвиток особистості старшокласників ефективно відбувається за допомогою колективних і групових ігор (за І. Івановим), методів евристики, «мозкового штурму», тренінгів (за Г. Альтшуллером), творчих книжок, вистав, концертів (за І. Волковим). У закладах нових типів ці засоби творчої діяльності є досить вагомими.

Метод проблемного викладу є перехідним від виконавської до творчої діяльності. Він застосовується переважно з метою розвитку навичок творчої навчально-пізнавальної діяльності, осмисленого і самостійного оволодіння знаннями. Метод проблемного викладу має такі характерні ознаки:

1) знання учням у “готовому” вигляді не пропонуються;

2) учитель показує шлях дослідження проблеми, розв’язує її від початку до кінця;

3) учні спостерігають за процесом роздумів учителя, навчаються розв’язувати проблемні завдання.

Проблемний виклад навчального матеріалу може здійснюватися в процесі проблемної розповіді, проблемно-пошукової бесіди, лекції, під час використання наочних методів проблемно-пошукового типу і проблемно-пошукових вправ. Названий метод навчання застосовується у тих випадках, коли зміст навчального матеріалу спрямований на формування понять, законів чи теорій, а не на повідомлення фактичної інформації; коли зміст не є принципово новим, а логічно продовжує раніше вивчене, і учні можуть зробити самостійні кроки в пошуку нових елементів знань. Водночас використання проблемного методу вимагає великих витрат часу, не розв’язує завдань формування практичних умінь і навичок. Спостерігається слабка ефективність цього методу при засвоєнні учнями принципово нових розділів чи тем навчальної програми, коли немає можливості застосувати принцип аперцепції (опори на попередній досвід) і надто важливим є пояснення вчителя.

Стосовно характеристики позитивних і негативних сторін інших проблемно-пошукових методів можна зазначити, що ці якості є подібними.

28. Засоби та методи розвитку технічних здібностей учнів на заняттях з профільного та професійного навчання.

Над проблемою розвитку творчих здібностей працювали багато науковців. Психологічні аспекти цього питання розглядалися у працях Л.Виготського, Г.Костюка, Т.Кудрявцева, Л.Леонтьева, А.Пономарьова, П.Якобсона та інших. Педагогічні та дидактичні аспекти розвитку творчих здібностей висвітлено в працях Г.Альштулера, П.Аутова, М.Левітова, В.Сидоренка, М.Сказіна, Ю.Столярова, Д.О.Тхоржевського та інших. Методичні підходи до розвитку творчих здібностей і технічної творчості досліджені у наукових працях В.Алексеєва, Г.Буша, В.Качнева, В.Моляко, А.Осборна та інших.

Процес трудового навчання у школі має бути спрямований не тільки на набуття учнями певних знань та вмінь, а й на формування в них інтересу і здібностей до певної діяльності, зокрема творчо-технічної. На уроках і практичних заняттях з трудового навчання до того ж здійснюєть підготовка школярів до вибору професії, трудової діяльності взагалі.

Трудове навчання згідно зі шкільними програмами минулих років передусім мало технологічний напрямок. Об’єкти праці, що виготовлялися учнями на заняттях у майстернях, розглядалися лише з позицій: як виготовити деталі, як їх з’єднати між собою в цілий предмет, які слід виконати оздоблюючі роботи.