Тема 3: Мистецтво Міжріччя (Месопотамії) IV-I тис. До н. Е.

План:

1. Мистецтво Шумеру та Аккаду IV – ІІІ тис. до н.е.

2. Мистецтво Давньовавілонського царства XVIII ст. до н. е.

3. Мистецтво Ассірії IX –VII ст. до н. е.

4. Мисцецтво пізнього Вавілонського царства VII – VI ст. до н.е.

1. Мистецтво Шумеру та Аккаду IV-ііі тис. До н. Е.

Цивілізація Шумеру та Аккаду, що локалізувалась в Міжріччі (Месопотамії) між річками Тигром і Єфратом в Передній Азії, існувала одночасно з єгипетською і не поступалася їй по рівню культурного розвитку. Назву «Шумер» вперше застосував французько-німецький вчений Жюль Опперт. Він взяв її з титулів царів південної частини Міжріччя, які називали себе царями Шумеру та Аккаду. Очевидно люди, що жили на цій території у IV тис. до н.е., називали свої землі Шумером і Аккадом.

Шумери прибули в долину Тигру та Євфрату в 3500-3000 р. до н. е. До них територію Месопотамії заселяли місцеві семітські племена. Перші поселення з’явились в долині Євфрату 4 000 р. до н.е. Найдавніше поселення Міжріччя було розкопано під пагорбом Аль Убайд (або Ель Обейд), біля давнього міста Ура (батьківщині біблійного Авраама; «Ур» означає «заснований») англійським археологом Леонардим Вуллі в 1927-1928 рр. Він пише, що спочатку на місті Ура було болото, яке утворилось дельтою Євфрата. Але поступово Євфрат наносив все більше і більше плодючого мулу, болото висихало, води збирались в один потік і з’явилася суха земля. Тоді жителі верхнього Євфрату спустилися вниз, де були більш родючі райони. Так у 4000 р. до н. е в долині Євфрату утворились поселення з грубими житлами, зробленими з глини та очерету, який на верху житла зв’язували в пучок. В поселенні під пагорбом Аль Убайд знайшли скульптурку Богині-матері (Багдадський музей), а також ліпні посудини. На початоу IV тис. почався перехід від первісного родоплемінного ладу до рабовласницького, рабів вже не вбивали, а використовували в господарстві.

У другій половині IV тис. до н.е. виникає міська культура, розвиваються міста. Цей новий етап в розвитку культури Дворіччя вчені пов’язують з шумерами, які прийшли в долину Євфрату в 3500-3000 р. до н. е. і принесли метали, архітектуру і писемність. Професор Кембрідського університету лорд Ренфре вважає, що шумери прийшли в долину Євфрату з Британських островів, де в той час процвітала культура рифленої кераміки, вже будувались великі міста і велась величезна торгівля кам’яними знаряддями праці по всьому узбережжю Європи. В період розквіту своєї культури населення Британських островів колонізували нові території. У цей час жреці створили нову релігійну культуру, пов’язану з культом сонця. В Англії були збудовані мегалітичні астрономічні споруди: Маес Хоун в Оркні, Ньюграндж в Ірландії, Брин Сел Дері в північному Уелсі. Тур Хейєрдал, який вивчав мистецтво мореплавання, в книзі «Експедиція «Ра» писав, що в табличках шумерів написано, що вони прибули в Месопотамію в човнах на парусах з міста Делмун (в табличках перераховуються товари, якими вони торгували, описуються моряки-навігатори, морські катастрофи). Можливо, шумерів не було багато лише кілька десятків астрономів, жреців і будівників, але їх вплив на культуру Месопотамії був величезним. Тур Хейєрдал довів, що навіть у IV тис. до н. е. люди могли здійснювати величезні подорожі навіть на примітивних плотах. Отож, це ще одне підтвердження того, що на культуру Месопотамії, як і на культуру Єгипту в IV тис. до н. е. великий вплив мали представники найрозвинутішої культури того часу – культури рифленої кераміки, які прибули з Британських островів.

Існує також інша точка зору що до походження шумерів Ю. Шилова. На його думку, першою державою на євроазіатському континенті були не шумери, а держава Арата і шумери походять з неї. Арата існувала в VI тис. до н. е. в долині Дунаю, а у V тис. до н. е. її центр змістився у дунайсько-дніпровське Межиріччя, відоме тепер під археологічною назвою «культура Кукутені – Трипілля». Про те, що шумери походять з Арати свідчать глиняні таблички з протошумерськими написами, які знайшли в Румунії, Болгарії, Угорщині, Україні. Арабські мандрівники свідчили про існування держави Арсанії із столицею Арта. Одним з доказів цієї версії є протошумерські написи в святилищі Кам’яна могила, що функціонувало від палеоліту до середніх віків. Крім малюнків на стінах печер у 62-х гротах Кам’яної могили були виявлені написи, які вчені вважають найдавнішою писемністю євроазіатського континенту. В. Даниленко опублікував 1 рядок напису в монографії «Кам’яна могила» в 1986 році. Його учень Б. Михайлов, директор заповідника «Кам’яна могила» в 1994 р. опублікував 30 рядків написів. Видатний шумеролог А.Кіфішин здійснив розшифровку написів в монографії «Давнє святилище Кам’яна могила. Досвід дешифровки протошумерського архіву XII-III тис. до н. е.», том 1. Російськомовне видання 2001р.).

З другої половини IV тис. до н. е. в Міжріччі розвиваються міста. Найдавнішими містами, які розкопали археологи, були Ур, Урук і Джемдет Наср. Як і в інших народів того часу, в шумерійців панувало багатобожжя – язичництво. Шумерійці поклонялися астральним божествам та силам природи. В місті Урук археологи розкопали два храми, які умовно були названі «білий» та «червоний». «Білий храм», стіни якого були пофарбовані в білий колір, очевидно, був присвячений богу неба Ану та богу грому і блискавки Ададу. Білий колір – це колір неба. «Червоний храм», стіни якого пофарбовані в червоний колір був присвячений Богині води та родючості – Ініні. Обидва храми мають характерні особливості культового зодчества Шумеру, обумовлені особливостями географічного положення Шемеру та його історичного розвитку. Це такі риси:

1. Храми зводились на високих земляних платформах, штучних насипах, які захищали їх від болотистого грунту. Головним будівельним матеріалом була глина. Храми в основному будувались з необпаленої цегли, оскільки в Месопотамії мало дерев, що обмежувало випалювання глини. Камінь застосовували лише в самих небезпечних незахищених місцях. Нижні частини стін також укріпляли кам’яними плитами – ортостатами, які утворювали ніби цокольний ярус споруди.

2. Центром архітектурної композиції був двір, навколо якого групувались різні будівлі. Ця особливість храмів, як і інших споруд, була пов’язана з їх оборонними функціями. На порівняно обмеженій території Месопотамії жило чимало різних народів, звідси боротьба і сутички між ними. Це обумовило будівництво споруд, розрахованих на оборону. Храми Месопотамії, на відміну від єгипетських, не мали гіпостильних залів (поділених повздовж опорами на 3 нефа) та перистильних дворів (оточених колонами). Ззовні вони мали глухі стіни, позбавлені вікон і дверей. Приміщення групувались навколо одного або кількох внутрішніх дворі, розташованих несиметрично, що також використовувалось під час оборони. В центрі «білого» та «червоного» храмів – двори, в яких звершувалось богослужіння. Простір між зовнішніми глухими стінами та внутрішніми дворами займали капели та комори для храмового реквізиту. З однієї головної сторони до дворів примикали святилища богів.

3. Гладкі поверхні стін храму декорувались нішами – штрабами, які утворювали чіткий лінійний ритм і в значній мірі маскували тріщини, які неминуче виникали в результаті зсихання глини.

4. Велике значення в архітектурі мав колір. Стіни храмів фарбувались в білий – колір неба, червоний - колір землі, чорний – підземного світу, також стіни прикрашались пофарбованими декоративними шляпками цвяхів – зіггаті.

У «білому храмі» знайшли голову богині Ініни, площинно зрізану ззаду. Очевидно вона була частиною горельєфної постаті. У неї гарне обличчя з правильними рисами. Брови та очі були інкрустовані. На кам’яних ортостатах, розташованих в нижній частині стін, вирізьблювали рельєфи. В Багдадському музеї є рельєф, на якому стадо, що йде до річки.

У передмісті Ура – Аль Убайд розкопали храм поч. ІІІ тис. Богині родючості Нін Хурсаг (нова назва богині Ініни). Він був подібний до «білого» і «червоного» храмів. Але платформа була пофарбована в чорний бітум (низ) та білий (верх) колір. Через платформу до входу йшли сходи. Перед входом обув зроблений навіс, який підтримували колони. Вперше тут з’явилась колона. Перед входом були дерев’яні скульптури левів-охоронців, оббиті міддю, а в нішах були поставлені скульптури – биків. Бик – символ бога родючості і землеробства Наннара.

Н ад входом був розміщений рельєф, що зображував фантастичного орла з головою лева – імдугуда, який поклав лапи на оленів. Імдугуд – символ бога Нін Гірсу. Стіни храму прикрашали зіггаті (шляпки цвяхів), на яких була зображена 5-типелюсткова квітка з червоними і білими пелюстками – символ богині Нін Хурсаг.

У верхній частині стіни розміщений фриз. У нижній смузі – горельєфні зображення биків, у середньому фризі в техніці інкрустації перламутром по чорному бітумі була зображена сцена, як жреці доять корів. У верхній смузі в техніці інкрустації були зображення білих голубів та корів. Культ тварин у шумерів (залишки тотемізму) пов’язаний з тим, що символами багатьох богів були тварини або рослини, які зображувались в храмі. Бик – символ бога родючості та землеробства Наннара, квітка – символ богині води, землі та родючості Нін Хурсаг, орел з головою лева (імдугуд) символ бога неба Нін Гірсу і т. д.

Серед багатьох прикрас храму Леонард Вуллі знайшов золоту прикрасу. На якій було написано ім’я будівничого храму – А-анні-падда. Також Вуллі знайшов плиту з вапняку, на якій клинописом було висічено, що цей храм збудував А-анні-падда – цар Ура, син Мес-анні-падда, цара Ура. Ім’я Мес-анні-падда написано у так званих «царських списках» – переліках шумерських царів, складених жрецями після потопу, приблизно в ХХ ст. до н. е.

У храмах шумерів не була поширена монументальна скульптура; знаходять лише невеликі скульптурки божеств, або адорантів (молячихся). Приклад – статуетка Ебіх Іля з м.Марі. Зображений жрець у короткій спідниці з довгої шерсті. Руки складені на грудях в знак покори та чистоти намірів. На обличчі замилування. Молитва приносить йому щастя і радість.

В Урі були розкопані царські гробниці 28-27 ст. до н. е. правителів Ура: царя Абаргі та цариці Шубад. Гробниці були розміщені в землі і являли собою декілька кімнат. До них вів коридор, якій закінчувався сходами, біля входу до кімнат стояли воїни в повному бойовому обладунку. У кімнатах було багато людських жертвоприношень слуг, музикантів, знайдено багато коштовних речей (мечів, шоломів, музичних інструментів, посуду – творів декоративно-ужиткового мистецтва. З надзвичайною майстерністю виконана золота скульптурка кози, що об’їдає дерево, або золота голова бика, яка прикрашала деку арфи (Філадельфійський музей). Очі бика були інкрустовані лазуритом, білки зроблені з перламутру раковин. На скелеті цариці знайшли багато прикрас із золота і срібла. На голові цариці була золота діадема, з якої звисали золоті листочки та скляні квіточки. Біля людських жертвоприношень археологи знайшли чаші, а посеред кімнати стояв великий казан. Очевидно, під час похоронного обряду, коли до гробниці заносили саркофаг з тілом померлого, за ним довгими сходами спускались слуги, які несли посуд та різні речі. Арфістки та співачки сідали вздовж стін гробниці. Воїни ставали на варті біля входу. Линула тиха музика і по наказу жреця всі підходили до казана, в якому було сонне зілля, зачерпували цей напій, випивали його і міцно засинали. Тоді до гробниці спускались воїни, вбивали людей і засипали вхід до гробниці. Величезні людські жертвоприношення, коли померлим царям приносили в жертву сотні людей, ще раз свідчить про величезну давність шумерської культури. В історичні часи ні одному навіть самому великому божеству, крім індіанських богів Давньої Америки, подібних жертв не приносили.

На початку ІІІ тис. до н. е. у шумерійців виникло багато міст, які постійно воювали між собою. У 2330 р. до н. е. цар м. Лаваша Саргон І підкорив всі міста Шумеру та вперше об’єднав всю країну під своєю владою. Справу Саргона продовжив його син – Нарам Сін.У цей час із всіх міст Шумеру найбільше розвинулось м. Аккад. Аккадське царство проіснувало 24-23 ст. до н. е.

У 23 ст до н. е. Шумер захопило плем’я гутіїв і панувало ціле століття. У 2132 р. ст. до н. е. гутії були вигнані з Шумеру. У цей час виділилось м. Ур. Його правитель Ур Намму видав збірник законів. Збудував багато храмів, зокрема великий храмовий комплекс в Урі. Він складається з двох храмів та башти-зіккурату,

Зіккурат – ще один вид культової споруди, який виник у ІІІ тис. до н. е. в шумерських містах крім храмів. Він нагадував собою ступінчасту піраміду, але на відміну від піраміди зіккурати мали суцільну кладку, в них не було внутрішніх приміщень. Як і храми зіккурати будувались з битої землі та необпаленої цегли. В нижній частині зовнішні стіни укріплялись каменем та випаленою цеглою. На вершині зіккурату розміщувався невеликий храм – житло бога, який використовувався жрецями для молитви і для спостереження за зоряним небом. Зіккурати використовувались також воїнами для огляду місцевості. Існує думка, що зіккурати будувались поступово: спочатку жреців задовольняла одноярусна башта, але через деякий час над нею надбудовували другий і третій яруси.

Найкраще зберігся зіккурат в Урі. Збудований правителем Ур Намму після вигнання з країни племен гутіїв в 2132 р. до н. е. Він складався з трьох ярусів (платформ), з’єднаних сходами, основа зіккурату 65 х 48 м, висота 21 м. (п’ятиповерховий будинок). Нижній ярус був пофарбований чорним бітумом (колір підземного царства), середній – був червоного кольору цегли (символ земного світу), а верхній – був білого кольору неба.

Приблизно в ХХ ст. до н. е. в Месопотамії сталася екологічна катастрофа, що згадується в Біблії як потоп. Є твердження, що під час потопу не всі шумери загинули, тому що на відміну від місцевого семітського населення, яке жило в селах, шумери жили в містах, які стояли на платформах і були обнесені стінами. Те, що в Месопотамії дійсно був потоп довели розкопки Леонарда Вуллі. Розкопуючи пагорб Аль Убайд біля Ура, над шаром, де були розміщені царські гробниці, Вуллі виявив на глибині 20 м шар чистої глини товщиною 2,5 метри, що міг бути нанесений, коли «відкрились хлябі земні і небесні». Про потоп розповідається в Поемі про Гільгамеша – найдавнішій поемі людства, виявленій в бібліотеці ассірійського царя Ашурбанапала (668-633 р. до н. е.). Прародитель Утнапіштім розповідає Гільгамешу про потоп і про те, що бог Еа попередив його про це. Утнапіштім збудував корабель і врятувався. Коли закінчилась буря, він випустив голуба, ластівку і ворона і взнав, що вода впала.

Утих ураган, успокоилось море, потоп прекратился.

Я взглянул на море – тишь настала

И все человечество стало глиной,

Подобно крыше стала равнина.

Я пал на колени, сел и плачу

По лицу моему побежали слезы.

Потім Утнапіштім розповідає про те, що з’явився бог Енліль.

Появился Энлиль, взошел на корабль,

Взял меня за руку, вывел внаружу, на колени поставил жену мою рядом,

К нашим лбам прикоснулся, встал между нами

Благословляя:

«Доселе Утнапиштим был человеком,

Отныне же Утнапиштим и жена его нам, Богам, подобны:

Пусть живет Утнапиштим у устья рек в отдаленьи.

Вже після потопу халдейські вчені склали історичні хроніки (царські списки). У них сказано: «Потім був потоп, а після потопу царі знову спустилися з небес». В царські списки халдейські вчені внесли і допотопних царів. Післяпотопні царі першої династії Ура, як сказано в списках правили 24 510 років 3 місяці і 3 з половиною дні. Вчені відносились до цих свідчень з великою недовірою. До розкопок Вуллі не було знайдено ні одного матеріального доказу існування хоч якогось царя, що згадувався в списках. Проте знайдення Вуллі вапнякової плити з ім’ям Мес-анні-падда довело, що в списках є історичні особи.

Шумерська культура мала величезний вплив на наступні культури – Вавилону, Ассирії та інші аж до наших днів. Збірка законів вавілонського царя Хаммурапі була компіляцією шумерських законів та звичаїв. В ній вперше була заборонена кривава помста, замість індивідуальної помсти існувало державне покарання. У шумерів процвітала медицина, тісно пов’язана з магією. Лікареві, якщо він робив неправильний надріз, знімаючи катаракту, відрубали руку. Великих успіхів досягла астрономія. Халдейські жреці, спостерігаючи із зіккуратів за небом, склали карти зоряного неба, поділили рік на 365 днів, день на 12 годин, вичислили рух Меркурія більш точно, ніж Птоломей; вираховуючи рух місяця навколо землі, вони помилилися на 0,4 секунди відносно розрахунків сучасних вчених. Була розвинута математика. Якщо в Західній Європі мільйон з’явився в ХІХ ст., то в клинописних табличках був математичний ряд з результатом 195 955 800 000 000. Великий вплив мала шумерська релігія, поклоніння астральним бога (небесним світилам) перейшло в Вавілон, Ассірію, Грецію, Рим. У шумерській архітектурі арка поширилась в VI ст. до н. е., а в Європі – за часів Олександра Македонського. Оцінюючи культуру шумеру, Леонард Вуллі писав: «Їхній цивілізації, яка як смолоскип вночі освітила ще занурений у варварство світ, випала велика честь стати однією з перших провідних сил в історії людства».