3. Мистецтво Ассирії IX-VII cт. До н. Е.

Ассирійці – семітський народ. Їхні мова близька до вавілонської. Свою країну, свою столицю, свого головного бога та свого царя вони називали одним ім’ям – Ашшур. Столиця Ашшур була розташована на західному березі Тигра. На східному березі Тигра згодом виникла нова столиця – Ніневія (навпроти сучасного іракського міста Мосула). Своєю назвою Ніневія завдячує богині родючості Нін. Про Ніненвію згадує ще вавілонський цар Хаммурапі і XVIII ст. до н. е., він пише, що Ніневія виникла навлоко храму богині Іштар. Проте довгий час, коли столицею було м. Ашшур, Ніневія була лише провінційним містом. Столицю місто було лише за часів Сінахериба та Ашшурбанапала з 704 до 612 рр. до н. е. всього 94 роки.

Ассірія була наймогутнішою державою Передньої Азії в 1500-1100 р. до н.е. В 1250 р. ассірійський цар Тукульті-Нінурта І захопив Вавілон і полонив вавілонського царя. Ассірія перейняла у Вавілона його культуру, як Рим перейняв в свій час культуру Давньої Греції – літературу, архітектуру, релігію та міфологію, давши деяким вавілонським богам свої назви, наприклад верховного бога Белла Мардука перейменували на Ашшура.

На рельєфі представлено, як Тікульті-Нінурта І (1244-1208 р. до н. е.) поклоняється символу бога вогню. Подібно до Греції ослаблений Вавілон мовчки спостерігав, як сильна Ассірія на базі вавілонської створює свою власну культуру.

Н а малюнку зображені боги Ассирі, поклоніння яким було запозичмо з Вавілону.. Зліва направо: цар, бог Ашшур, богиня Нінліль (дружина Ашшура), Енліль (їх син, який править землею), Сін (бог місяця), Шамаш (бог сонця), Адад (бог грози з пучком блискавок), Іштар (богиня кохання з кільцем), цар.

У 1100-900 р. до н. е наступає період послаблення Ассирії в зв’язку з тим, що країну захопили арамейські племена. У ІХ ст. втрачені землі були повернуті енергійними царями, Ассирія знову стала наймогутнішою державою Передньої Азії. Країна досягає свого розквіту за правління Ашур-нашір-апала (884-859), Салманасара (858-824),Тиглатпаласара (745-727), Саргона ІІ (722-705), Сінахеріба (705-681), Асархаддона (681-669) та Ашурбанапала (668-633).

В Ассирії культи богів зливався з культом царів, які вважалися верховними жрецями. Збереглися величні статуї царів, наприклад статуя Ашур-нашір-апала – першого великого царя Ассирії (884-859).

В Ассирії будувалися величезні палацові ансамблі, які включати сотні самих різних офіційних, житлових та господарських будівель, згрупованих навколо внутрішніх дворів. Храми і зіккурати включалися до складу палацових ансамблів. Найбільш збереглися та піддаються реконструкції величезні палаци Ашшур-нашір-апала, Саргона ІІ, його сина Сінахеріба та Ашурбанапала.

Палац Ашур-нашір-апала був розкопаний під пагорбом Німруд на березі Ефрату англійським дослідником Остіном Генрі Лейярдом (род. 1817 р.). До 22 років він служив у одній із лондонських контор, був скромним і нікому не відомим клерком. Але начитавшись книги «Тисяча і одна ніч», захопився казковим Сходом, він вирішив залишити кар’єру службовця і піти за своєю юнацькою мрією. На нього чекали відкриття, які перевершили всі його сподівання. Восени 1839 року Лейярд вирушив у свою першу подорож. У своєму щоденнику він писав, що разом із єдиним своїм супутником весною 1840 р. вони дійшли до Ефрату. В долині Єфрату оглянули ряд пагорбів «бесформенні, темні купи землі, що підносяться над випаленою сонцем рівниною» Серед них найбільшу увагу привертав самий великий пагорб. Він знаходився біля селища Німруд. Ця назва вказувала на зв’язок з колискою людства і нагадувала про легендарного Німрода, про якого розповідала Біблія. В 10-й главі Першої книги Мойсея сказано: «Хуш, син Хама, онук Ноя, який разом із трьома своїми синами, їх дружинами і всіма чистими і нечистими тваринами почав після великого потопу знову наповнювати землю і умножатися на ній, родив Німрода. Цей почав бути сильним на землі. Він був сильним звіроловом перед Господом, тому і говориться сильний звіролов, як Нім род. перед Господом. Царство його на початку складали Вавілон, Ерех, Аккад и Холне в землі Сіннар. З цієї землі вийшов Ассур и збудував Ніневію и Реховофир, Калах и Ресен між Ніневією і між Калахом; це місто велике».

Лейярд відразу хотів розпочати розкопки, але не мав на це грошей. Тоді він поїхав до Тегерану і звернувся по допомогу до англійського консула, який дав Лейярду 600 фунтів стерлінгів. 8 листопада 1845 р. Лейярд вдруге пливе на плоту по Тигру до пагорба Німруд, і хоча край був охоплений повстанням проти турецького губернатора-деспота, Лейярду вдалось домовитись з повсталими бедуїнами і вони взялись йому допомагати. Відразу в перший день розкопок Лейярд наштовхнувся на стіни двох ассирійських палаців. Коли палацовий комплекс був повністю розкопаний, Лейярд докладно описав його – величезні тронні зали, анфілади кімнат, прикрашені сотнями рельєфів, які відображали війни, полювання, бенкети, а також культові сцени поклоніння царів. В кінці тронної зали була поставлена виключно гарна скульптура: два царя в супроводі крилатих богів-охоронців перед постаттю вищого божества, а між царями – священне дерево. Попереду цього барельєфу — кам’яна платформа, в давні часи на ній стояв трон ассірійських монархів: тут сідали вони під час прийомів, або коли перед ним проходили полонені вороги.

Проходи з одного приміщення до другого були створені монументальними статуями людино-биків та людино-левів, яких вважили богами-охоронцями – «шеду». Лейярд відкопав 13 пар монументальних людино-биків та людино-левів. Вони були символами астральних божеств. В Ассірії було 4 головних астральних крилатих бога:

1.Мардук – зображувався як крилатий бик.

2.Нергал – зображувався як крилатий лев.

3.Набу – зображувався як крилата людина.

4.Нінурта – зображувався як орел.

У цих зображеннях ассірійці хотіли втілити свої уявлення про мудрість. Силу та всюди сутність божества. Розум і знання втілювала голова людини, силу – тулуб лева та бика, всюди сутність – крила пташки. Бики мають по 5 ніг: вони і ідуть і стоять одночасно. Також перед дверима ставили зроблені з металу (міді, бронзи, золота) дерева життя.

З великими труднощами Лейярду вдалось вивезти крилатих биків та левів до Лондона. Щоб витягнути з розкопу одного бика, треба було зробити траншею довжиною 30 м, широною – 5 м і висотою 7 м. Їх везли в Мосул, потім – у Багдад, потім – у Басру, а звідти – в Лондон навколо Африки. Лейярд згадує, що араби дуже раділи, коли вивозили скульптури, тому що вважали, що від них забирають ідолів, яких руйнував ще праотець Ной. Вивезені Лейярдом скульптури та рельєфи попали до Британського музею. Крім того в 1854 р. під музей був переобладнаний так званий «Кришталевий палац», в якому до того розміщувалась міжнародна виставка. Там зробили два величезних приміщення у давньоассірійському стилі, а також реконструкцію фасаду палацу, збудували церемоніальний зал і царські покої, тут поставили богів-охоронців — шеду, розмістили сотні рельєфів.

Після Ашшур-нашір-апала правив Салманасар (858-824), далі Семіраміда (Шаммурамат) (814-810 р. до н. е.). Після неї її син Ададнерарі (810-782).Вперше в Біблії Ассірія згадується за часів Тиглатпаласара (745 –727), коли в Ізраїля пророчеське служіння несли Амос та Осія, а в Іудеї – пророк Ісайа. Він передвістив іудейському царю Ахазу, що його царство завоює Ассірійський цар: «Наведе на тебе Господь царя ассірійського». Після Тиглатпаласара Ассірією правив Саргон ІІ, який в 709 р. до н. е. завоював Вавілон.

Палац Саргона ІІ, зведений на околиці Ніневії в 709 р., після завоювання Віввілону, розкопав французький дослідник Поль Еміль Ботта, який був лікарем, колекціонером, а з 1840 р. служив французьким консулом в Мосулі. Скульптури та рельєфи, знайдені в палаці, були відправлені до Лувра. В 1845-1850 рр. Ботта з допомогою інших вчених випустив 5-титомне дослідження: „Пам’ятки Ніневії, відкриті і описані Ботта, заміряні і замальовані Фландленом”. У 1 та 2 томі були таблиці по архітектурі та скульптурі, у 3 та 4 томі – зібрані Ботта написи, у 5 - опис знахідок. Дешифровку клинопису зробили майже одночасно декілька вчених в Європі: німець Георг Фрідріх Гротефенд (1775-1853) – помічник вчителя гімназії у Франкфурті на Майні, який першим розшифрував клинопис у 25 років на парі, його послідовники Бюрнкуф, Лассен, англійський посол в Тегерані Генрі Креслік Раулінсон, ірландець Хінкс, француз Опперт, англієць Гамбот.

Після Саргона ІІ (722-705) в Ассирії, правив його син Сінахеріб (705-681), якого в народі називали біснуватим. Синахериб був надзвичайно талановитою та обдарованою людиною, але разом з тим жорстоким, нестриманим, напівбезумним деспотом. Коли син іудейського царя Ахаза - Єзекія повстав після смерті Саргона ІІ в 705 р. до н. е. проти панування Ассирії над Іудеєю, Сінахериб придущив повстання і зайняв Іерусалим (Іс.7:17-25; 4 Цар.15:29, 16:7-9,18; 19:27, 20:10; 2 Цар. 33:11-13). Але під Іудеєю армія Сінахериба загинула від тропічної лихоманки, що напророкував пророк Ісайа. Крім Іудеї Сінахериб воював з Арменією, Персією. У 689 р. Сінахериб вщент зруйнував Вавилон, буквально заваливши його вулиці трупами. Храм Е-сагілла був скинутий в канал Арахту, який з’єднував Тирг і Євфрат, все місто затоплене водами Тигра, а земля з Вавілону вивезена далеко на кораблях і розвіяна по вітру.

Сінахериб в пику своєму батькові зробив столицею Ніневію. За часів Сінахериба Ніневія була величезним містом, у якому «купців було більше, ніж зірок на небі», великий центр культури та мистецтва. Місто було оточене величезною стіною, яка зупиняла ворогів своїм блиском. Ширина стіни була 10 метрів, а висота 24 метри (100 цеглин). Навколо стіни був рів шириною 42 метри, в стіні 15 воріт, біля Садових воріт через рів був перекинутий величезний міст – чудо тодішньої техніки. У самому місті були величезні площі, казково багаті храми, широкі і прямі вулиці. У західній частині міста був розташовани палац Сінахериба, «рівного якому не було на світі». Сінахериб помер не своєю смертю. За те, що він погодившись на вмовляння своєї фаворитки призначив своїм спадкоємцем не старшого, а молодшого сина Асархаддона, старші сини вбили його, коли він молився в храмі. Це сталось в 681 р. до н. е. Асархаддон правив всього 13 років (681-668). Після нього царем Ассирії стає Ашшурбанапал (668-626 рр. до н. е).

Онук Сінахериба.–, цар Ашшурбанапал був прямою протилежністю свого діда – мудрий, урівноважений та милостивий. При ньому в країні настав мир, спокій і благополуччя. За царя Ашурбанапала Ассирія займала Дворіччя, Сірію, Ізраїль, Персію, Північну Аравію та Єгипет. Головним методом підкорення завойованих народів у ассірійців була депортація (переселення) народу із завойованої території, і заселення цієї території ассірійцями. Так, наприклад. була підкорена Самарія (4 Цар.17:6,24;18:31-32). Палац Сінахериба та Ашшурбанапала розкопав Остін Генрі Лейярд в 1849 р. під пагорбом Куюнджик, біля Мосула.

У палаці був знайдений рельєф, який відображує сцену жертвоприношення богам тварин. Цар Ашшурбанапал звершує жертовне узливання на мертвих левів. Перед царем стоїть стіл для дарів та пожертв, а також підставка для куріння ладану. Найбільше Ашурбанапал прославився своєю величезною бібліотекою, яку можна порівняти з найбільшими сучасними бібліотеками світу. Вона була прибудована до палацу Сінахериба, у ній налічувалось 36000 томів – глиняних табличок – ключ до всієї ассіро-вавілонської культури. Серед табличок палацу Ашшурбанапала була виявлена найвеличніша поема світу «Про Гільгамеша», яку знайшов помічник Лейярда — халдей-християнин Ормузд Рассам: і прочитав англієць Джордж Сміт.

За правління Ашшурбанапала Ніневія досягла найбільшого розквіту. Але коли правив його син Сіншарішкун в 612 р. Ніневію зруйнували вавілонський цар Набопаласар та мідійський цар Кіаксар. Коли мідійські війська підійшли до Ніневії, Сіншарішкун покликав на допомогу вавілонського царя Набопаласара, але той зрадив його. І в той час, коли вороги увірвались в Ніневію, Сіншарішкун спалив себе і своїх жінок на величезному кострі, полум’я якого досягало 400 футів у висоту. У цьому кострі загинуло 152 золотих ложа, 152 золотих стола, 10 мільйонів золотих талантів, 100 мільйонів срібних талантів та багато пурпурних одіянь.

Про зруйнування Ассірії сказано у біблійних пророків. В книзі пророка Ісайї написано про могутність Ассирії: «Колись Ассур був як кедр ліванський, весь вкритий листям, розлогий високий і вершина його високо здіймалась» У книзі пророка Сафонії є жахливе продовження цього пророцтва: «І простягне він (Вавилон) руку свою на північ і знищить Ассур, і оберне Ніневію на розвалини, на місце сухе, як пустеля. І покоїтися будуть серед неї стада і всілякі тварини; пелікан і їжак будуть ночувати на різних прикрасах її, голос їх буде чутний у вікнах, руйнування виявиться на дверних стовпах, тому що не стане на них кедрової обкладки. Ось чим стане місто торжествуюче, що жило безпечно. Говорячи в серці своєму: «Я – і немає іншого крім мене». Як воно стало руїною, пристанищем для звірів! Всякий. Проходячи повз нього, посвистить і махне рукою».

Держава Ассірія припинила своє існування.