4. Мистецтво Нововавилонського царства VII–VI ст. До н. Е.

Коли Набопаласар розгромив Ніневію в 612 р. до н. е., він відбудував Вавілон, зруйнований ассірійським царем Сінахерибом в 689 р. до н. е., і заснував Нововавилонське царство. Особливого розквіту Нововавілонське царство досягло за часів сина Набопаласара – Навуходоносора (604-562 р. до н. е.), якого пророк Ісайя називав «царем царів» і «золотою головою». Він значно розширив територію держави, вів велике будівництво, будував дороги, канали, храми, палаци, парки, басейни. За його царювання Вавилон став не тільки величезним містом, а й найбільшим містом світу.

Вавилон часів Набопаласара на Навуходоносора розкопав німецький археолог Роберт Кольдевей (1855-1925). Він почав розкопки 26 березня 1899 р. за дорученням Берлінського музею. Спочатку розкопки були розраховані на один рік, Кольднвею виділили всього 500 000 марок. Але розкопки затягнулись на 15 років, тому що у Вавилоні був дуже глибокий культурний шар. На відміну від інших міст, у яких культурні шари лежали на глибині 5-6 м., у Вавилоні треба було зняти шар 12-14 м, а в деяких місцях 24 м. – землі і щебінки. Отже Кольдевей з дня в день терпеливо копав 15 років підряд.

В авилон був оточений 3-ма стінами. Зовнішня стіна. Складена з сирої необпаленої цегли, мала ширину 7 м. Геродот писав, що на ній могли вільно розминутися дві колісниці, запряжені четвірками коней. Середня внутрішня стіна, складена з випаленої цегли, мала ширину 7 м. 80 см. Внутрішня стіна, також складена з випаленої цегли. Мала ширину 3 м. 30 см. За нею був рів з водою, стіни якого були укріплені асфальтом і цеглою. Через кожні 50 м на стінах стояли сторожеві башти. Кольдевей визначив, що на зовнішній стіні їх було 250, а на внутрішній – 360. Отже Вавілон був самим могутнім в свої часи укріпленням.

Вавілон мав регулярну забудову, прямі вулиці, що пересікались під прямим кутом. У місті було багато величезних храмів, невеликих святилищ та вуличних вівтарів, а також палаців. Навуходоносор відбудував храми Е-сагіла, Емаха, Нінурти, Іштар, ворота Іштар, канал Арахту. На відміну від попередників Навуходоносор використовував в будівництві не сиру, а добре випалену цеглу. Але в наступні віки будівлі Вавілону використовувались нащадками як каменоломні, їх спіткала та сама участь, що і язичницькі храми у середньовічному Римі.

Внутрішня стіна мала 8 воріт, присвячених головним божествам Вавілону. Головними були північні ворота Богині – Іштар (Аштар,Астарти, Венери). Вони являли собою 4 прямокутні башти висотою 12 м, з арочним проїздом між ними. Складені з обпаленої цегли, ззовні ворота були обкладені полив’яною цеглою. На полив’яних цеглинах було 575 рельєфів із зображенням биків та драконів. Бик був символом Бога погоди і родючості – Раммана (Адада). Дракон (змія. Грифон), якого називали «Сірруша» був символом головного бога Белла Мардука. Це був фантастичний звір з головою змії і висунутим роздвоєним язиком, з рогом на черепі, тіло його було вкрито лускою, а на передніх і задніх лапах були кігті.

Від воріт богині Іштар йшла процесійна дорога – вулиця Айбур Шабу до головної площі міста, навколо якої стояли храми семи головних божеств Вавілону, зокрема, головний храм міста – Бога Белла-Мардука. Навуходоносор залишив її опис: «Айбур Шабу, вулицю в Вавилоні, я для процесій великого пана Мардука забезпечив високим насипом і з допомогою каміння з Турми-Набанди і Шаду, зробив Айбур-Шабу від воріт Іллу до Іштар-сакіпат-тешиба придатною для процесій його божества, з’єднав її з тою частиною, яку збудував мій батько, і зробив дорогу пишною». Ширина вулиці – 23 м. Будинки на вулиці були збудовані з червоної цегли. Нижня частина стін була оздоблена полив’яною керамікою – на синьому тлі були викладені постаті биків, левів, драконів вохристого кольору –120 рельєфів. Вони ніби супроводжували людей у їх подорожі до головної площі міста. Вулиця була викладена в еликими квадратними вапняковими плитами (1м х1м). краї яких були інкрустовані червоною брекчією. Плити були покладені на цегляний настил, залитий шаром асфальту. Проміжки між плитами були залиті асфальтом. На зворотній стороні кожної плити був напис: «Я – Навуходоносор, цар Вавилона, син Набопаласара, царя Вавилона, Вавілонську вулицю замостив я для процесії великого пана Мардука кам’яними плитами з Шаду. Мардук, пан, даруй нам вічне життя».

Вавилонська башта. Малюнок Пітера Брейгеля. 1563 р.

Біля храма бога Мардука стояла знаменитий зіккурат Е-темен-анкі, про який у Біблії пишеться як про Вавилонську башту. На думку археолога Кольдевея, зіккурат Е-темен-анкі був збудований Набопаласаром на місті старого зруйнованого зіккурату. Збереглися наступні слова Набопаласара: « До того часу Мардук звелів мені «Вавілонську башту», яка до мене ослаблена була і доведена до падіння, звести – фундамент її встановивши на грудях підземного світу, а вершина її щоб здіймалась в піднебесся». А син його Навуходоносор додав: «Я приклав руку до того, щоб добудувати вершину Е- темен-анкі, щоб посперечатись вона могла з небом». Слово Е-темен-анкі означає «краєугольний камінь неба і землі». Площа основи зіккурату 90 х 90 м. і висота башти 90 м. Башта складалася з 7-ми ярусів-платформ, присвячених 7-ми головним божествам. 1 ярус – 33 м, 2 ярус – 18 м. всі наступні яруси по 6 м. і останній ярус – 15 метрів. Вони були пофарбовані в різні кольори – чорний, червоний, жовтий, зелений, білий. На вершині зіккурату знаходилось святилище бога Белла-Мардука. – так званий верхній храм, на відміну від нижнього храму Мардука, що знаходився біля підніжжя Е-темен-анкі. Верхній храм був зроблений з цегли, обкладений блакитною глазурованою плиткою і позолочений. Вавілоняни вважали його житлом Мардука. Якщо для іудеїв, як сказано в Старому Завіті, вавілонська башта стала символом людської гордості та непокори Господу, то для самих вавілонян вона, навпаки, була символом покори перед Богом. Сюди на поклоніння стікались тисячі людей.

П еред нижнім храмом Мардука приносились йому жертви біля його статуї. За словами Геродота, ця статуя була відлита з чистого золота і важила разом з троном і лавочкою під ногами 800 талантів. У самому храмі знаходився еталон таланту – кам’яна качка, на якій було написано, що це істинний талант. Її вага дорівнювала 29, 68 кг. Таким чином, якщо вірити Геродоту, статуя бога Мардука – а вона була з чистого золота – важила 23 700 кг. Про цю статую також згадується у Біблії: цар Навуходоносор наказав зробити золотого ідола і поклонятися йому всім племенам, народам і язикам; не поклонились ідолу тільки три єврейських отрока: Седрах, Месах та Авденаго, за що були кинуті у розжарену піч, але чудесно врятовані Ангелом Господнім.

Після молитви і жертвоприношення перед статуєю Мардука народ підіймався по широких сходах Вавілонської башти на перший ярус на 30 метрову висоту, а жреці поспішали на третій поверх і на самих верх башти до самого житла Мардука. Геродот, який бачив башту у 458 р. до н. е., пише, що у верхньому храмі не було статуї, тут взагалі нічого не було крім ложа і позолоченого стільця. У цей храм не мав доступу ніхто із смертних, які не мали права бачити бога Мардука. Тільки одна обрана жінка проводила тут ніч, готова розділити з Мардуком ложе. «Вавілоняни стверджують, - пише Геродот, що Мардук відвібує цей храм і відпочиває на ложі, що здається мені дуже сумнівним».

Через 6 років після смерті Навуходоносора дворовий переворот змів його династію. Останній вавілонський цар святоша Набонід (555-539 р. до н. е.) загинув при штурмі палацу військами персидського царя Кіра (палац здав зрадник). У 538 р. Нововавилонське царство припинило своє існування. Його захопив Кір ІІ і приєднав до Іранської держави Ахеменидів. Вавилон так вразив Кіра своєю красою і грандіозністю, що він перший з царів залишив його незруйнованим, а на своїй могилі наказав поставити пам’ятник, який нагадував зіккурат Е-тамен-анкі.. У 458 р. до н. е. Вавилон відвідав і описав Геродот. Проте невдовзі Вавілон був зруйнований персидським царем Ксероксом, який перетворив Вавілонську башту на розвалини. На шляху в Індію ці розвалини побачив Олександр Македонський і заставив 10 000 своїх воїнів протягом 2-х місяців розчищати цю башту від сміття.

Поступово Вавилон занепадав. За часів сасанидів (226-636) з нього залишилось лише декілька будинків, до часів арабського середньовіччя – хижки та розвалини. Сьогодні – це розкопані Кольдевеєм руйни, які свідчать про його колишню могутність і падіння. Пригадуються слова пророка Ієремії, сказані про землю Вавилона:: «І поселяться там степові звірі з шакалами, і будуть жити на ній страуси, і не буде обжита вовіки і населена в роди родів».

Головні назви і терміни

Месопотамія – територія між ріками Тигр та Євфрат.

Шумер – назва першої держави (ІІІ тис. до н.е.) в Месопотамії.

Аккад – найбільш сильна держава в Месопотамії, що існувала в XXIV–XXIII ст.. до н. е.

Зіккурат – триярусна башта, що ставилась біля храмів і служила жрецям для молитви і спостереження за небесними світилами.

Ортостат – кам'яна плита, якою укріпляли нижнюю частину стіни.

Штраби – ніші, якими декорували стіни шумерських храмів, штрабами маскували тріщини, що виникали при висиханні глини.

Зігатті – пофарбовані шляпки глиняних цвяхів, якими декорували стіни.

Інвеститура – вручення знаків влади.

Куддуру – кам’яна стела, на якій були висічені закони держави. Ставилась на роздоріжжях та межах полів.

Шеду – Боги – охоронці. Скульптури Шеду у вигляді крилатих биків, крилатих левів, крилатих людей і орлів ставились у палацах ассірійських царів.

Питання для самоконтролю:

1. Який вчений вперше застосував назву «Шумер» і від чого вона походить?

2. Який археолог розкопав самі ранні поселення Месопотамії під пагорбом Аль Убай?

3. Коли в Міжріччі почала розвиватись міська культура? Назвіть перші міста.

4. Яким богам були присвячені «Білий» і «Червоний» храми?

5. Який цар об’єднав міста Шумеру і Аккаду в 2330 р. до н. е.

6. Коли відбулась в Месопотамії екологічна катастрофа, про яку в Біблії згадується як про потоп?

7. Який цар збудував найвищий зіккурат в Урі в 2132 р. до н. е., коли були вигнані племена гутіїв?

8. Якого царя давньовавілонського царства називали «Царем-законодавцем»?

9. За яких царів Ассирія досягла найвищого розквіту?

10. Коли Ассирія була завойована Вавилоном?

11. Який цар збудував зіккурат Е-темен-анкі?

12. Який грецький історик в 458 р. до н. е. відвідав і описав Вавилон?

13. Коли персидський цар Кір завоював Вавилон?

Література:

1.Ассирийцы // Библейская энциклопедия. – Риссийское Библейское общество, 1995. – С.289–290.

2. Вавилоняне // Библейская энциклопедия. – Риссийское Библейское общество, 1995. – С.291–295.

3. Дмитриева Н.А. , Виноградова Н.А. Искусство древнего мира // М.: Детская література, 1989.

4. История искусства зарубежных стран. Т.І. – М.:Издательство Академии художеств СССР, 1962.

5. Всеобщая история искусств. Т. І. – М.: Искусство, 1956.

6. Керам. Боги, гробницы, ученые..

16