1.Сутність та функції податків.

За економічним змістом податки  це фінансові відносини між дер-ою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання дрежавою її функцій.

Податок як фінансову і економічну категорію характеризують такі ознаки: примусовий характер, безеквівалентність, відсутність цільового використання, законодавча регламентація, однаковий підхід до всіх платників, зміна форми власності.

Сутність под-в як екон-ї категорії проявляється в їх функціях. Функції под-в випливають із функцій фінансів. Податки безпосередньо повязані з розподільною функцією фінансів в частині перерозподілу вартості ВВП від юр. і фіз. осіб на користь держави, тобто виступають методом централізації ВВП у бюджеті, виконуючи тим самим фіскальну функцію. Крім фіскальної податки виконують регулюючу функцію, суть якої полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників.

Таким чином, ч-з фіскальну функцію системи опод-ня задовольняються загальнонаціональні необхідні потреби, а за допомогою регулюючої  формуються протидії надлишковому фіскальному тиску, тобто створюються спеціальні механізми, які забезпечують баланс економічних інтересів дер-ви, юр. та фіз. осіб.

Обидві функції податків дозволяють трансформувати внутрішній потенціал оподаткування із абстрактно сприйманої їх спроможності впливати на якісні та кількісні параметри базису в реальні результати такої дії.

Вивчаючи функції податків, необхідно звернути увагу на те, що серед економістів не існує єдиної точки зору щодо функцій, які виконують податки, і крім вищеназваних називаються ще розподільна, контрольна, стимулююча, економічна та соціальна функції податків.

2. Елементи оподаткування.

1)платник або субєкт опод-ня  фіз./юр. особа, на яку законом покладений обовязок сплачувати под-к. З урахуванням можл-ті перекладення того чи іншого п-ку, платник м. б. номінальним та/або дійсним (наз. носієм п-ку) платником цього п-ку;

2)обєкт опод-ня  предмет, що підлягає опод-ню (доход,майно,товари). Часто назва п-ку виплив. з обєкта;

3)база опод-ня  розмір обєкта податку;

4)одиниця опод-няод-ця виміру обєкту п-ку (по зем.-га);

5)податкова ставка  величина п-ку на од-цю опод-ня.

за способом визнач. суми п-ку розрізн.:

* тверді ставки – встан-ні в твердих сумих на од-цю обєкта п-ку. Вони поділ. на фіксовані (в грош. виміру на од-цю опод-ня в кільк. вигляді) та відносні (у частках до встановл. д-ою вел-ни у грош. формі, напр., в частках до мін. з/п);

* процентні ст. – встан. у відносній вел-ні на од-цю опод-ня.

за обсягом оподатковуваних операцій:

* універсальні;

* диференційовані.

6)шкала ставок  с-ма обчислення одного п-ку з викор-м 2 чи більше ставок.

в залеж. від співвідн.між темпами росту под. зоб-нь і темпами росту под. бази розрізняють:

* регресивну – ставки п-ку зниж. по мірі росту р-ру доходу;

* прогресивну – розмір ставок збільш. по мірі росту доходу;

* комбіновану – передбачає викор. для однієї частини доходів прогрес. методу, для іншої – пропорційного.

При цьому регресія і прогресія м. б. простою (якщо всі наступ. ставки викор. до всієї бази опод.) і складною (база опод. розбив. на частини і до кожн. наступ. частини викор. своя ставка).

7)податкові пільги  дозволене з-ном зменш. под. зоб-нь та/або вадстрочка їх погашення;

8)джерело п-ку  доход суб-та, з якого спляч. податок;

9)под. оклад, премія, квота  сума под. зобов., що сплач. з того чи іншого об-та опод-ня;

10)податковий тягар  співвідн. між под. окладом і базою.