- •1. Реклама: поняття та функції.
- •2. Класифікація видів реклами.
- •3. Зв’язок реклами з іншими дисциплінами.
- •4.Зародження реклами у стародавні часи.
- •5.Розвиток реклами у середні віки.
- •8. Українська реклама у 90 – ті роки хх століття.
- •9. Місце та роль реклами у сучасному світі.
- •10. Міжнародний кодекс рекламної практики як інструмент самодисципліни.
- •11.Закон україни “про рекламу” (загальна характеристика).
- •14. Загальні обмеження по рекламі. Недобросовісна реклама.
- •15. Реклама і діти: зу “про рекламу”.
- •16. Мова реклами. Закони України “Про рекламу”, “Про мови в Україні”, “Про інформацію”, “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, “Про телебачення і радіомовлення”.
- •17. Реклама як предмет авторського права (закон України “Про авторське право і суміжні права”).
- •18.Рекламний процес та його головні учасники.
- •19. Реклама в системі маркетингових комунікацій.
- •20. Концепція маркетингу та можливості її використання.
- •21. Головні елементи комплексу маркетингу.
- •22. Реклама як метод впливу на поведінку споживачів.
- •23. Етапи психологічного впливу реклами на цільову аудиторію
- •24. Психологічні моделі побудови рекламного звернення: aida, acca, dibaba, dagmar. Їх сутність та принципові відмінності.
- •25. Психологія споживацької мотивації поведінки покупця. Класифікація мотивів в рекламі. Мотиви і мотивація споживчої поведінки
- •27. Особливості використання емоційних мотивів в рекламі.
- •26. Особливості використання раціональних мотивів в рекламі.
- •27. Особливості використання емоційних мотивів в рекламі.
- •28. Особливості використання моральних мотивів в рекламі
- •29. Різноманітність форм рекламного звернення
- •30. Структура рекламного звернення.
- •32. Рекламні стратегії емоційного типу. Особливості їх застосування.
- •33. Ефективність як системний показник реклами.
- •34. Рекламне агентство як складова рекламного бізнесу.
- •37.Товарний знак. Його характеристика, типи.
- •38. Розробка та реєстрація товарного знаку (закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”).
- •39. Бренд та брендінг – нові перспективні напрями в рекламі.
- •41. Рекламне оголошення як основний жанр реклами в пресі. Його структура, адресна спрямованість, зображувальні елементи
- •42. Газетно-журнальні жанри реклами. Їх характеристика.
- •44. Аудіозасоби реклами на радіо.
- •45. Жанри радіореклами. Їх характеристика.
- •49. Реклама на транспорті: особливості та перспективи розвитку.
- •50. Інтернет-реклама: особливості та перспективи розвитку.
- •51. Виставки в системі рекламних комунікацій.
- •52. Ярмарки в системі рекламних комунікацій.
- •53. Директ мейл (реклама поштою): особливості та перспективи розвитку.
- •54. Зовнішня реклама: особливості та перспективи розвитку
- •55.Політична реклама. Визначення, історія розвитку та особливості її функціонування.
- •56. Структура та етапи створення політичної реклами.
- •57. Стратегії проведення політичних рекламних кампаній.
- •58. Різноманітність форм та видів політичної реклами.
- •59. Соціальна реклама. Визначення та особливості функціонування.
- •60. Місце соціальної реклами у системі масових комунікацій.
5.Розвиток реклами у середні віки.
Період середньовіччя, який починається із завоювання Рима варварами в V столітті й триває до епохи Відродження в XV — XVI століттях н.е., практично не дає нам історичних підтверджень існування рекламних текстів. Це зрозуміло, тому що весь устрій економічного життя грунтувався на натуральному господарстві і не передбачав активного розвитку такого типу діяльності. Це можна порівняти із радянським етапом розвитку України, коли також не було потреби у рекламному бізнесі, а найпоширенішим рекламним слоганом був такий: «Літайте літаками Аерофлоту!».
У період раннього середньовіччя обіг товарів відбувався переважно в рамках локальних феодальних общин і базувався на особистих стосунках їх власників. Проте не можна категорично твердити про відсутність навіть у ті часи будь-якої реклами.
Оскільки за середньовіччя основами суспільства були релігійний світогляд, християнська ідеологія, церква, то на цьому етапі розвивалась переважно своєрідна релігійна реклама — проповіді, настанови, повчання — з наміром утвердження в масовій свідомості вищих релігійних цінностей. Демонстрації таких цінностей під час релігійних процесій на канонічні свята і на честь значної кількості місцевих святих мали риси рекламного аранжування — ікони, святі Дари, скульптурні зображення Христа і Богоматері, проповіді священнослужителів із «повчальними прикладами».
У Х — XI ст. зі зростанням кількості населення в середньовічних містах відродився інститут глашатаїв та гінців. Так, у «Реєстрі ремесел і торгівлі Парижа» був розділ, спеціально присвячений паризьким глашатаям: «Кожний паризький глашатай, починаючи з першого дня, як тільки він буде записаний, і до того, як він буде виписаний, може піти у будь-яку корчму, в яку забажає, щоб там викрикувати ціну на вино... Якщо корчмар, який продає вино в Парижі, не має глашатая і зачинить двері перед глашатаєм, то глашатай може викрикувати королівську ціну, тобто 8 деньє, коли вино дешеве, і 12 деньє, коли воно дороге».У глашатаях мали потребу духівництво, лицарство, бюргерство, купецькі гільдії. Були також королівські й лицарські глашатаї (герольди) і міські глашатаї, які інформували населення про адміністративні розпорядження міської влади.
У XIII ст. було видано перший збірник «Сто сім криків, які кричать щоденно в Парижі», у 1608 р. — збірник «Крики Лондона». В аналогічному збірнику «Крики Рима» є не тільки таблиця, в якій класифіковано 192 типи рознощиків і посильних, що пропонують товари і послуги, а навіть подано їхні зображення, різні за одягом, екіпіруванням, навіть з різним виразом обличчя.
Можна навести такий, наприклад, крик англійського корчмаря XIV ст.: «Біле вино з Ельзасу і червоне вино з Гасконі, з Рейну і з Рошелі, щоб перетравити печеню».
У XII — XIII ст. починається регламентація діяльності закликальників. Так, у тому ж «Реєстрі ремесел і торгівлі Парижа» вказувалося: «Ніхто не може і не повинен закликати і тягнути покупця, який знаходиться біля іншої ляди або в іншій лавці; якщо хтось так зробить, він сплатить королю 5 су штрафу і 5 су цеху». Англійські статути XIV ст. попереджали: «Ніхто не має права рекламувати будь-що своїм криком. Якщо хтось так зробить, намісник має право притягти його до суду й оштрафувати. Іншим разом у нього може бути відібрано все майно».
У XII ст. з'явились перші відомості про живописні вивіски, які спочатку вирізали з дерева або полотна, а потім фарбували чи вкривали позолотою. Вони повідомляли назву будинку, були рекламою лавок, служили головним орієнтиром у міському лабіринті, коли ні назв вулиць, ні номерів будинків іще не було.
У XI — XII ст. набула великого поширення знакова система у вигляді геральдики, початки якої— у первинних тотемах і знаках власності. Продуктом цієї системи були лицарські герби, які увінчували портали родових замків, красувались на щитах, шлемах, ефесах шпаг, полкових прапорах. Діяла також торгова й цехова геральдика, геральдика окремих міст і країн. Спеціально маркувалася продукція каменярів, зброярів, гончарів, чинбарів, виготовлювачів паперу тощо. Знак цехової гільдії був гарантом якості й мав рекламний характер.
У XIV — XV ст. набули поширення сигнатури, якими користувались майстерні художників. Спочатку сигнатури складались із комбінації монограми і знака. Знак відігравав роль марки майстерні, амонограма належала художнику.
У той самий період з'явились перші екслібриси, тобто знаки бібліофільської власності, а також гравюри, тобто малюнки, вирізьблені на дереві або камені, з яких потім можна було надрукувати кількадесят примірників на окремих аркушах.
Успішний розвиток реклами потребував промислового виробництва паперу (з 1320 р. у Німеччині) і друкарського обладнання (середина XV ст.).
Крім того, в цей період виникають такі носії реклами:
• летючки, що є прямими попередниками сучасних листівок, які використовуються як у політичних, так і в торгово-рекламних цілях;
• афіші різних видовищ (коротке рукописне повідомлення, яке вивідувалось переважно на поштах і заїздах, з переліком номерів та їх виконавців);
• каталоги виданих книг із зазначенням цін;
• анотації— важливий жанр книготоргової реклами;
• видавничі проспекти;
• заголовки, які коротко переказують зміст книги.
Важливою подією в розвитку реклами є створення 1530 року у Венеції інформаційного бюро, метою якого було збирати політичну й торговельну інформацію (відомості про прибуття та відплиття морських суден, ціни на товари, безпеку доріг тощо) і продавати її заінтересованим особам. Поступово такі інститути масової інформації створюються і в інших європейських містах.
Ще одним нововведенням у цей період була поява нових професіоналів: у Англії — ньюзменів, у Франції — нувелістів, в Італії — новелантів, тобто збирачів та рознощиків новин, які мали постійні місця зустрічей, надійні джерела інформації у різних верствах населення.
Наприкінці XV ст. у Західній Європі створюються друкарські підприємства, а потім у XVI ст. формується ринок друкованих видань і з'являється конкуренція в цій сфері, що привело до виникнення ще одного рекламного носія — видавничої марки і реклами книжкової продукції.
6.РОЗВИТОК ЗАХІДНОЕВРОПЕЙСЬКОЇ ТА АМЕРИКАНСЬКОЇ РЕКЛАМИ НОВОГО ЧАСУ.
Західноєвропейська й американська реклама XIX – ХХ ст. Розвиток рекламної справи, становлення рекламного бізнесу. Передумови: промислова революція, суспільні звершення, технологічний прорив тощо. XIX ст. – час активізації процесів масової комунікації, виникнення й формування основних засобів реклами. 1825 р. – у друкарні нью-йоркської «Газетт» встановлено німецький прес, що дозволяв робити 2000 копії в годину: зростання тиражів видань і різке зниження передплатної ціни, можливість у кілька разів підняти розцінки на рекламу. Поч. XIX ст. – удосконалювання методів репродукції дозволило створити ілюстровані журнали. 40 рр. – перші незалежні рекламні агенти (США). Кінець XIX ст. – розквіт фотореклами. Нічне підсвічування в зовнішній рекламі, перехід до динамічних зображень і написів. Спеціалізовані виставки. Рекламні агентства з повним циклом послуг. Відомі рекламні кампанії. ІІ пол. ХІХ ст. – практика реєстрації товарних знаків як промислової власності. 1883 р. – Паризька конвенція з охорони промислової власності, що захищає товарні знаки. Кін. XIX – поч. XX ст. – ряд законів про рекламу у країнах Європи й у США. ХХ ст. – новий етап розвитку рекламної діяльності. Перетворення реклами в сучасний інститут з властивими йому формами, функціями та засобами впливу. Збільшення кількості засобів поширення рекламної інформації.
7.РЕКЛАМА РАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ ( 1917-1991 рр.)
Рівень розвитку реклами в колишньому СРСР. Рекламний бізнес, по оцінці багатьох фахівців, існував на, безумовно, низькому рівні. Взагалі, саме поняття реклама, як ефективний засіб просування товарів і послуг характерно лише для ринкової економіки. Основною причиною слабкого розвитку реклами в СРСР була монополізація всього виробництва в руках держави. Відповідно, відсутність всякого роду конкуренції між послуго- або товаровиробниками (існував всього один виробник - держава). Отсутсвие зацікавленності держави до розповсюдження продукції в межах країни, бо всі державні органи, включаючи і торгову мережу, мали плановий вигляд постачань і замовлень. Небажання радянського уряду переймати досвід функціонування реклами із-за рубіжу (конфліктність принципів) з тим же не маючи чітко висловленого рекламного бізнесу на території СРСР, що притягло повну відсутність наук, зв'язаних з рекламним бізнесом. Однозначно сказати, що в СРСР реклами не було, як особливого вигляду діяльності не можна, бо високого рівня досягла політична реклама. Радянські пропагандисти і агітатори достатньо професійно зарекомендували себе, освітлюючи хід політичної реклами в СРСР. Відбувалося вербування "компетентних і відповідальних осіб", що є повага в колі спілкування. Після цього кандидати проходили спеціальні курси навчання оратарській справі, за допомогою курсів вони відмінно реалізовували поставлені вказівки згори. Відсутність комерційного виду реклами відкинуло назад як саму цю галузь, так і зв’язані з нею галузі. Так упаковочні цехи могли десятки років виробляти без впровадження найдрібніших іновацій, як в технічну сторону, так і в зовнішній вигляд продукції. Хоча чинник постійності зіграв важливу роль з роками, у людей виник стереотип зв'язаний з тієї або іншою упаковкою (якість продукції даного виробника була постійно більш-менш однаковою), тобто людина, купуючи товар в знайомій йому упаковці, вже зазделегідь могла очікувати якість до якої вона звикла. Вже в теперешній час вітчизняні товаровиробники залюбки грають на добрих іменах радянських товаровиробників. Наприклад, черкаський молокозавод, ,що виробляє морозиво "Каштан", відмовився змінювати назву продукції на інші варіанти західного зразка, мативуючи це відмінною репутацією своєї продукції, що створилася при СРСР. Взагалі, в нашій країні деякі рекламні підходи і методи застосувались при управлінні економікою ще за часів командно-адміністративної системи Радянського Союзу. Хоча, взагалі, досвід рекламної діяльності при СРСР дав негативні підстави для розвитку її в Україні. Це можна віднести до недостатнього вивчення та осмислення практики рекламування в колишній радянській республіці з позиції світових досягнень рекламування і пов'язаних з цим наук