
- •1.Дисципліна “Безпека життєдіяльності”, її завдання, мета вивчення, об’єкт і предмет дослідження
- •2.Поняття про “аксіому потенційної небезпеки”.
- •3.Біосфера та її компоненти, межа їх розповсюдження на планеті. Людина і біосфера. Поняття про ноосферу.
- •5.Біоакумуляція та її кількісна характеристика. Вплив біоакумуляції на процес проникнення небезпечних речовин в організм людини.
- •6.Адаптивні типи людей. Антропоекологічні системи і здоров'я. Енергозбереженість та технічна озброєність – передумови заселення екологічних ніш.
- •7.Природні явища – джерела небезпечних факторів
- •8.Джерела небезпечних факторів побутового середовища
- •9.Поділ небезпечних факторів за характером дії на організм людини.
- •10.Поділ небезпечних факторів побутового середовища на групи за природою їх походження.
- •11.Фізичні небезпечні фактори.
- •12.Хімічні небезпечні фактори.
- •13.Біологічні небезпечні фактори.
- •14.Принципи нормування небезпечних факторів.
- •15.Визначення граничнодопустимого рівня небезпечного фактору.
- •16.Небезпечні хімічні речовини.
- •17.Шляхи надходження небезпечних хімічних речовин в організм людини.
- •18.Комбінована дія небезпечних хімічних речовин.
- •19.Принципи нормування небезпечних хімічних речовин.
- •20.Механічні коливання (вібрація) та їх вплив на людину.
- •21.Шум. Негативна дія шуму на людину
- •22.Інфразвук та його негативна дія на людину.
- •23.Ультразвук та його вплив на людину.
- •24.Поняття про іонізуючі випромінювання.
- •25.Рентгенівські промені: природа, джерела, характер негативної дії на організм людини.
- •26.Гамма-кванти: природа, джерела, механізм негативної дії на біологічну тканину.
- •27.Бета-випромінювання: природа, джерела, механізм негативної дії на біологічну тканину.
- •28.Альфа-випромінювання: природа, джерела, механізм негативної дії на біологічну тканину.
- •29.Поняття про дози іонізуючого випромінювання. Одиниці виміру доз іонізуючого випромінювання.
- •30.Відносна біологічна активність іонізуючих випромінювань, еквівалентна доза.
- •31.Джерела радіоактивної небезпеки.
- •32.Основні уражаючі фактори, що утворюються при аваріях з викидом у навколишнє середовище радіоактивних матеріалів.
- •33.Поняття про радіоактивне зараження місцевості. Принцип поділу місцевості, що заражена радіоактивними речовинами, на зони. Коротка характеристика зон радіоактивного зараження.
- •34.Принципи захисту людини, що знаходиться на радіоактивно зараженій території.
- •35.Хімічно небезпечні об’єкти та їх характеристика.
- •36.Фактори ураження, що утворюються при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах.
- •37.Поділ небезпечних хімічних речовин за механізмом впливу на організм людини.
- •38.Поняття “стійкості” небезпечної хімічної речовини.
- •39.Особливості проведення рятувальних робіт при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах.
- •40.Фактори ураження, що утворюються при пожежах та вибусі на об’єктах, які містять паливо мастильні матеріали.
- •41.Шляхи припинення горіння паливних матеріалів.
- •42.Особливості сучасного тероризму.
- •43.Вибух як засіб терору.
- •44.Деякі аспекти забезпечення безпеки населення при терористичних актах.
- •45.Характерні риси сучасної війни.
- •46.Поняття про ядерну зброю. Фактори ураження ядерного вибуху.
- •47.Запобігання ураження та захист від дії факторів ураження ядерного вибуху.
- •48.Хімічна зброя як засіб ведення сучасних бойових дій. Фактори ураження хімічної зброї.
- •49.Запобігання ураження та захист від дії отруйних речовин.
- •50.Біологічна зброя. Захворювання людини, збудники яких можуть бути використані в якості біологічних засобів ураження людей, тварин та рослин.
- •51.Принципи захисту від біологічної зброї.
- •52.Призначення засобів колективного захисту людей у надзвичайних ситуаціях, їх класифікація за конструктивними ознаками. Простіші засоби колективного захисту.
- •53.Призначення засобів індивідуального захисту та їх класифікація за принципом дії.
- •54.Медичні засоби захисту людини у надзвичайній ситуації.
- •55.Засоби медичного захисту при ураженні організму іонізуючими променями.
- •56.Медичні засоби першої допомоги при ураженні людини отруйними речовинами.
- •57.Поняття про протибактеріальні засоби.
- •58.Задачі і принципи надання першої медичної допомоги. Табельні та підручні засоби першої медичної допомоги.
- •59.Головний принцип, яким необхідно керуватися при наданні першої медичної допомоги. Термін надання першої медичної допомоги.
- •61.Причина виникнення та характеристика переломів кісток.
- •62.Травматичний шок – небезпечне для життя ускладнення важкого ураження. Фази розвитку травматичного шоку. Профілактика травматичного шоку.
- •63.Види та ступені опіків. Опікова хвороба та опіковий шок. Перша допомога при опіках. Перша допомога при опіках очей.
- •64.Непритомність. Перша допомога при непритомності.
- •1.Дисципліна “Безпека життєдіяльності”, її завдання, мета вивчення, об’єкт і предмет дослідження.
- •2.Поняття про “аксіому потенційної небезпеки”.
5.Біоакумуляція та її кількісна характеристика. Вплив біоакумуляції на процес проникнення небезпечних речовин в організм людини.
Біоакумуляція - здатність нагромадження в тканинах речовин, що надходять із навколишнього середовища. Різні організми мають визначений коефіцієнт біоакумуляції.
Коеф біоакумуляції – це відношення концентрації речовини в організмі до концентрації його в навколишнім середовищі.
Він складає величину, що дорівнює: для рослин – 0,1; для комах – 0,3; для хробаків – 70; гризунів – до 100; креветок – 1 000; устриць – 10 000; риб – 100 000.
Так, наприклад, в озерах США встановлена наявність ДДТ у зоопланктоні в кількості 5 мг/кг, у дрібних рибах – до 10 мг/кг, у великих рибах – до 200 мг/кг. В організмі птахів, що харчуються рибою, кількість ДДТ склало 2 500 мг/кг, що приводило до їхньої загибелі.
Речовина вважається дуже біоакумулятивною (vB), якщо:
-фактор її біоконцентрації перевищує 5 000.
Дослідження не потрібно здійснювати, якщо:
-речовина становить низьку здатність до біоакумуляції (наприклад, log Kow < 3) або існує невисока вірогідність того, що речовина зможе перетнути біологічні мембрани, або
-прямий або опосередкований вплив речовини на водне середовище є маловірогідним.
6.Адаптивні типи людей. Антропоекологічні системи і здоров'я. Енергозбереженість та технічна озброєність – передумови заселення екологічних ніш.
Адаптивний тип - норма біологіч реакції на переважні умови існування, що обумовлює найкращу пристосованість до навк середовища. Розрізняють: адаптивні типи помірного пояса, арктичний, тропічний та гірський адаптивний тип.
Велика частина населення помірного поясу проживає в промислово розвинутих країнах з великою часткою міського населення, виявлення біологічних механізмів адаптації в них ускладнено.
Арктичному типу властиво сильний розвиток кістково-м'язового апарата, великі розміри грудної клітки, високий рівень гемоглобіну, великий простір, займаний кістковим мозком, підвищена здатність окисляти жири, стійкі процеси обміну в умовах переохолодження. У місцевих жителів півночі температура тіла може суттєво знижуватися, але обмін речовин при цьому майже не сповільнюється.
Тропічний регіон відрізняється екстремальними кількостями тепла і вологи, тому тропічний адаптивний тип людини формувався під впливом жаркого клімату, раціону з низьким вмістом тваринного білка, великої різноманітності екологічних умов від району до району. Тут спостерігається найбільша розмаїтість груп населення в расовому, етнічному й економічному відносинах. Саме тут живуть самі низькорослі і самі високорослі люди. До характерних ознак тропічного типу відносяться подовжена форма тіла, знижена м'язова маса, зменшений обсяг грудної клітки, велика кількість потових залоз, низький обмін речовин і так далі.
У високогір'ї низький атмосферний тиск, холод, одноманітність їжі. У гірського адаптивного типу людей підвищений основний обмін, збільшено кількість еритроцитів, кількість гемоглобіну, розширена грудна клітка.
Наявність різних адаптивних типів свідчить про екологічну мінливість людини, що послужила причиною всесвітнього поширення людей.
Антропоекологічні системи - співтовариства людей, що знаходяться в динамічному взаємозв'язку із середовищем, ці зв'язки використовуються для задоволення своїх потреб.
У різних умовах існування людина займає різні екологічні ніші. Еколог ніша – сукупність усіх факторів і ресурсів середовища, у межах якої може існувати вид у природі. Відмітна риса людини, як еколог фактора, полягає в усвідомленості, цілеспрямованості і масированості впливу на природу. Енергозабезпеченість, технічна озброєність людей створює передумови для заселення б-як еколог ніш. Людство – єдиний вид, який має всесвітнє поширення, що перетворює його в екологічний фактор із глобальним впливом.