- •Предмет психології як науки
- •Структура, завдання і стан сучасної психології
- •Основні етапи історії психології. Історія психологічної думки на Україні
- •Мозок і психіка. Функції та загальні механізми зв’язку
- •Механізми відображу вальної діяльності на різних стадіях розвитку психіки
- •Свідомість та її структура. Свідоме та несвідоме в психічній діяльності людини
- •Методи загальної психології
- •Відчуття як первинна форма орієнтування організму в довкіллі. Фізіологічна основа відчуттів.
- •Класифікація та види відчуттів
- •Загальні закономірності та властивості відчуттів
- •Поняття про сприймання. Взаємозв’язки з аналізаторів у процесі сприймань
- •Загальні властивості сприймань
- •Класифікація і види сприймань
- •Природа пам’яті. Теорії і закони пам’яті людини
- •Класифікація і види пам’яті
- •Процеси і закономірності пам’яті
- •Поняття про мислення. Теорії мислення
- •Мисленнєві дії, операції та форми мислення
- •Класифікація та види мислення
- •Індивідуальні відмінності у мисленні людини
- •Поняття про уяву. Фізіологічна основа уяви
- •Прийоми (способи) створення образів уяви
- •Види уяви. Її характеристика
- •Уява. Ідеомоторні акти. Ятрогенії та дидактогенії
- •Роль уяви у різних видах творчості
- •Поняття про емоції. Функції і види емоцій
- •Види та форми переживання емоцій і почуттів
- •Розвиток і виховання культури емоцій і почуттів
- •Поняття про волю. Теорії волі
- •Ознаки вольової поведінки
- •Вольова регуляція поведінки
- •Класифікація основних вольових якостей особистості
- •Розвиток та виховання вольової активності
- •Природа уваги. Теорії та функції уваги
- •Види, властивості та форми уваги
- •Діяльність як психологічна проблема. Поняття про діяльність як прояв фізичної і психічної активності
- •Зміст і структура діяльності
- •Основні види людської діяльності
- •Поняття про особистість. Теорії особистості
- •Людина: індивід, особистість, індивідуальність
- •Свідоме і несвідоме у структурі особистості
- •Самосвідомість та «я-концепція» особистості
- •Психологічні характеристики власної особистості
- •Структура особистості за Скрипченком, Платоновим, Петровським, Фрейдом
- •Поняття про спілкування. Засоби спілкування
- •Види та функції мови і мовлення
- •Функції спілкування
- •Фізіологічні механізми мовленнєвої діяльності
- •Психологічні механізми міжособистісних стосунків
- •Класифікація груп та їх характеристика
- •Проблема конформізму та нонконформізму
- •Поняття про темперамент. Фізіологічна основа темпераменту
- •Психологічна характеристика типів темпераменту
- •Структура та акцентуації характеру
- •Поняття про здібності
- •Структура, формування та розвиток здібностей.
Класифікація та види мислення
ВИДИ МИСЛЕННЯ.
ЗА ФОРМОЮ: предметно-дійове, наочно-образне, словесно-логічне.
Наочно-дійове мислення - розв'язання завдання безпосередньо включається в саму діяльність. найбільш ефективне коли розв'язання завдання можливе саме в процесі практичної діяльності.
Наочно-образне мислення виявляється в тому, що людина оперує образами предметів та явищ, аналізуючи, порівнюючи чи узагальнюючи у них істотні ознаки.
Словесно-логічне мислення (або абстрактне) відбувається у словесній формі за допомогою понять
ЗА ХАРАКТЕРОМ РОЗВЯЗАНИХ ЗАДАЧ: теоретичне і практичне. розрізняють теоретичне і практичне мислення за типом розв'язуваних завдань і залежних від цього структурних та динамічних особливостей. Теоретичне мислення - це пізнання законів, правил.
ЗА СТУПЕНЕМ НОВИЗНИ ТА ОРИГІНАЛЬНОСТІ: репродуктивне, творче.
ЗА СТУПЕНЕМ РОЗГОРНУТОСТІ: дискурсивне, інтуїтивне.
Індивідуальні відмінності у мисленні людини
Індивідуальні особливості проявляються в таких якостях розуму: глибина (здатність виділити суттєві ознаки), поверховість (відображення несуттєвих, випадкових ознак), гнучкість (вміння змінити припущення та обраних шлях вирішення), інертність, або ригідність (здатність мислити звичним способом), стійкість (постійне орієнтування на характеристики об’єкта), нестійкість (необґрунтований відхід від суттєвих характеристик), усвідомленість (розуміння та здатність виразити в слові), неусвідомленість (труднощі при мовному відображенні), самостійність (прагнення самостійно проаналізувати задачу, чутливість до підказок), наслідуваність (постійне копіювання відомих способів міркування), критичність (усвідомлюваний контроль за перебігом інтелектуальної діяльності), навіюваність (схильність до цілеспрямованого впливу іншої людини).
Ці якості розуму проявляються в: умінні бачити проблемну ситуацію; формулюванні й аналізі задачі; цілеутворенні; виробленні гіпотез; прийнятті рішення.
Поняття про уяву. Фізіологічна основа уяви
Уява (імажинативний процес) – це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду. Уява як особливий психічний пізнавальний процес знаходиться дещо осторонь від інших пізнавальних процесів, а разом з тим займає проміжне місце між сприйманням, мисленням та пам’яттю
Фізіологічні механізми:
1. Діяльність кори головного мозку.
2. Глибокі відділи мозку, а саме: гіпоталамо-лімбічна система та підкіркові ділянки мозку.
Прийоми (способи) створення образів уяви
Аглютинація (склеювання) – це створення образів за допомогою комбінування частин та елементів інших образів.
2. Гіперболізація – це збільшення предметів чи кількості елементів в тому чи іншому об’єкті.
3. Літота – це зменшення величини образу або його частин, елементів.
4. Загострення, або акцентуація – підкреслення (акцентування) певних частин образу чи якостей.
5. Типізація – це виділення однорідних елементів в предметах, фактах, явищах.
6. Схематизація – це виділення та підкреслення рис схожості, зменшення елементів розбіжності (приклад – орнамент).