4. Мозок і психіка. Функції та загальні механізми зв’язку

Ідея про зв'язок психічних явищ з діяльністю головного мозку висловлювалася дуже давно, ще в античні часи. З накопиченням відомостей про будову організму і функції окремих органів міцніло переконання в тому, що саме головний мозок відповідає за психічні явища. Поступово проблема локалізації в організмі перетворилася на проблему локалізації в органі(в середні віки психічне життя зв'язували з шлуночками мозку), а потім разом з процесом диференціації психічних явищ — в проблему локалізації окремих психічних феноменів у відділах мозку.

Основні процеси: збудження і гальмування.

На КВПГМ одночасно діє велика кількість різноманітних подразників, але реагує вона не на всі, ігноруючи значну їх кількість, оскільки збудження одразу ж гальмується.

Гальмування і збудження як процеси відбуваються одночасно.

Закони ВНД:

1. Закон іррадіації та концентрації нервових процесів. При певних обставинах збудження та гальмування поширюються у КВПГМ, викликаючи збудження чи гальмування інших ділянок КВПГМ або ж знову зосереджуючись (концентруючись) в пункті свого виникнення. При концентрації збудження в одній ділянці КВПГМ, інші ділянки в цей час гальмуються. Завдяки цьому закону виникають образи, думки, почуття, які або підсилюють, або гальмують діяльність.

2. Закон взаємної індукції нервових процесів. Збудження та гальмування взаємодіють між собою (як це описано в першому законі), і ця взаємодія здійснюється за законом індукції. Розрізняють два види індукції: 1) позитивна (гальмування в одній ділянці викликає збудження в інших ділянках, і діяльність в таких випадках підсилюється, зростає увага до змісту діяльності), 2) негативна (збудження в одній ділянці викликає гальмування в тих ділянках, які раніше були активними, проявляється при відхиленні від основної діяльності і зосередженні на сторонніх подразниках).

Гальмування нервових процесів буває безумовним (зовнішнім) та умовним (внутрішнім). Зовнішнє гальмування – наслідок дії сильного стороннього подразника. Воно може проявлятися у вигляді так званого «замежового гальмування», коли сила збудження перевищує можливості реагування нервових клітин. В таких випадках не тільки не зростає сила реакції, а навпаки – сила реакції зменшується або гальмується зовсім. Гальмівні процеси, що виникають у ситуаціях перенапруження, захищають клітини мозку від руйнування (захисне гальмування).

Внутрішнє гальмування також обумовлюється зовнішніми впливами, але воно є наслідком послаблення тимчасових зв’язків, якщо умовний подразник, на який був вироблений умовний рефлекс, не підкріплюється деякий час – в цьому випадку утворені нервові зв’язки гальмуються, рефлекс згасає (наприклад, забування іноземної мови без достатньої практики).

5. Механізми відображу вальної діяльності на різних стадіях розвитку психіки

Стадії розвитку психіки, механізми відображувальної діяльності.

1. Сенсорна. Це стадія елементарної чутливості. Характерна для тварин з сітчастою та вузловою нервовою системами (медузи, черви). Механізми відображувальної діяльності – інстинкти (система безумовних рефлексів).

2. Перцептивна. Стадія предметного сприймання. Характерна для ссавців, в яких розвинений головний мозок, забезпечує здатність синтетичного відображення дійсності. Механізми – навички (умовні рефлекси), які дають можливість як відображати ситуацію, так і прогнозувати її.

3. Стадія найпростішої інтелектуальної діяльності. Характерна для вищих тварин (мавпи, дельфіни), забезпечує можливість виконання так званих «двофазних завдань», коли є стадія орієнтування та стадія виконання. Механізми – елементарні мислительні дії, що встановлюють зв’язки та відношення між предметами.