- •Предмет психології як науки
- •Структура, завдання і стан сучасної психології
- •Основні етапи історії психології. Історія психологічної думки на Україні
- •Мозок і психіка. Функції та загальні механізми зв’язку
- •Механізми відображу вальної діяльності на різних стадіях розвитку психіки
- •Свідомість та її структура. Свідоме та несвідоме в психічній діяльності людини
- •Методи загальної психології
- •Відчуття як первинна форма орієнтування організму в довкіллі. Фізіологічна основа відчуттів.
- •Класифікація та види відчуттів
- •Загальні закономірності та властивості відчуттів
- •Поняття про сприймання. Взаємозв’язки з аналізаторів у процесі сприймань
- •Загальні властивості сприймань
- •Класифікація і види сприймань
- •Природа пам’яті. Теорії і закони пам’яті людини
- •Класифікація і види пам’яті
- •Процеси і закономірності пам’яті
- •Поняття про мислення. Теорії мислення
- •Мисленнєві дії, операції та форми мислення
- •Класифікація та види мислення
- •Індивідуальні відмінності у мисленні людини
- •Поняття про уяву. Фізіологічна основа уяви
- •Прийоми (способи) створення образів уяви
- •Види уяви. Її характеристика
- •Уява. Ідеомоторні акти. Ятрогенії та дидактогенії
- •Роль уяви у різних видах творчості
- •Поняття про емоції. Функції і види емоцій
- •Види та форми переживання емоцій і почуттів
- •Розвиток і виховання культури емоцій і почуттів
- •Поняття про волю. Теорії волі
- •Ознаки вольової поведінки
- •Вольова регуляція поведінки
- •Класифікація основних вольових якостей особистості
- •Розвиток та виховання вольової активності
- •Природа уваги. Теорії та функції уваги
- •Види, властивості та форми уваги
- •Діяльність як психологічна проблема. Поняття про діяльність як прояв фізичної і психічної активності
- •Зміст і структура діяльності
- •Основні види людської діяльності
- •Поняття про особистість. Теорії особистості
- •Людина: індивід, особистість, індивідуальність
- •Свідоме і несвідоме у структурі особистості
- •Самосвідомість та «я-концепція» особистості
- •Психологічні характеристики власної особистості
- •Структура особистості за Скрипченком, Платоновим, Петровським, Фрейдом
- •Поняття про спілкування. Засоби спілкування
- •Види та функції мови і мовлення
- •Функції спілкування
- •Фізіологічні механізми мовленнєвої діяльності
- •Психологічні механізми міжособистісних стосунків
- •Класифікація груп та їх характеристика
- •Проблема конформізму та нонконформізму
- •Поняття про темперамент. Фізіологічна основа темпераменту
- •Психологічна характеристика типів темпераменту
- •Структура та акцентуації характеру
- •Поняття про здібності
- •Структура, формування та розвиток здібностей.
Класифікація та види відчуттів
Відчуття – це сенсорні процеси відображення окремих конкретних властивостей, якостей предметів та явищ дійсності в момент їхньої безпосередньої дії на органи чуття.
За контактом з подразником: контактні (шкірні, смакові, органічні); дистантні (зорові, слухові, нюхові, вібраційні).
За розміщенням рецептора: інтероцептивні (рецептори розміщені всередині організму); екстероцептивні (рецептори розміщені на поверхні тіла) та пропріоцептивні (рецептори розміщені в м’язах, сухожилках).
Загальні закономірності та властивості відчуттів
Закономірності відчуттів визначають умови, за яких стимул досягає свідомості.
Для відчуттів характерні пороги чутливості – характеристика залежності між інтенсивністю відчуттів та силою подразника. Нижній абсолютний поріг чутливості – це найменша сила подразника, яка діючи на аналізатор викликає ледь помітне відчуття. Верхній абсолютний поріг чутливості – найбільша сила подразника, за якої він ще сприймається аналізатором. Диференційний поріг, або поріг чутливості до розрізнення – найменше збільшення/зменшення сили подразника, яке викликає ледь помітну різницю відчуттів. Оперативний поріг – величина розрізнення між сигналами, при якій точність і швидкість відображення досягає максимуму.
Адаптація – пристосування, зміна чутливості під впливом постійно діючого подразника, яка проявляється у зниженні або підвищенні порога чутливості.
Взаємодія відчуттів – зміна чутливості однієї аналізаторної системи під впливом іншої, наприклад, деякі смакові відчуття підсилюють зорові.
Сенсибілізація – підвищення чутливості в результаті взаємодії аналізаторів, а також систематичних вправ. Спостерігається у людей, які тривалий час займаються певними видами діяльності.
Контраст відчуттів – зміна інтенсивності і якості відчуття під впливом переднього чи супутнього подразника. Розрізняють одночасний контраст (за умови одночасної дії двох подразників), послідовний контраст – внаслідок попередніх відчуттів (наприклад, після холодного тепле здається гарячим).
Синестезія – це виникнення під впливом подразника одного аналізатора відчуттів, характерних для іншого аналізатора (зорово-слухова система, наприклад, під дією музики виникають зорові образи).
Властивості відчуттів:
1. Якість. Це те, що відрізняє одне відчуття від іншого. Наприклад, кольори та їх відтінки.
2. Інтенсивність відчуття. Це кількісна характеристика відчуття, яка визначається силою подразника та функціональною здатністю рецептора.
3. Тривалість відчуття. Це часова характеристика відчуттів, залежить від строку впливу подразника.
4. Локалізація. Відчуття пов’язані з просторовим розташуванням, вони співвідносяться з джерелами в просторі.
Поняття про сприймання. Взаємозв’язки з аналізаторів у процесі сприймань
Сприймання (перцептивні процеси) – це психічний процес відображення предметів та явищ дійсності в сукупності їхніх властивостей та частин при безпосередній дії на органи чуття. ФІЗІОЛОГІЧНОЮ ОСНОВОЮ СПРИЙМАННЯ є умовно-рефлекторна діяльність внутрішньоаналізаторного і міжаналізаторного комплексу нервових зв'язків, обумовлюваних явищ. Суттєво, що у людини результати і процес сприймання опосередковуються другою сигнальною системою, завдяки чому людина усвідомлює предмети, які відображує і регулює формування перцептивних образів.
Фізіологічна природа сприймання – це аналітико-синтетична діяльність кори півкуль головного мозку. Виділяють чотири рівні перцептивної дії: знаходження об’єкта, розрізнення, ідентифікація (ототожнення об’єкта з відомим об’єктом), впізнання (передбачає категоризацію, тобто віднесення предмета до певного класу).