6. Свідомість та її структура. Свідоме та несвідоме в психічній діяльності людини

Свідомість – це вища, властива лише людині, форма суспільного відображення об’єктивних стійких властивостей та закономірностей довкілля, формування внутрішньої моделі світу, в результаті чого досягається пізнання та перетворення оточуючої дійсності.

Структура свідомості:

1. Відображення навколишнього світу за допомогою пізнавальних процесів (відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява). Порушення діяльності цих пізнавальних процесів призводить до розладу свідомості.

2. Розрізнення суб’єкта та об’єкта. Це розрізнення «я» та «не-я», яке відбувається в процесі формування самосвідомості.

3. Забезпечення цілеутворюючої діяльності. Людина розкриває причинно-наслідкові зв’язки, ставить перед собою мету, приймає вольові рішення.

4. Наявність емоційно-оцінних ставлень до дійсності, інших людей, до самої себе. Це визначається системою почуттів людини як стабільних ставлень до дійсності.

Несвідомі психічні явища – це сукупність психічних явищ, станів і дій, відсутніх у свідомості людини, що лежать поза сферою розуму, непідзвітні їй принаймні в даний момент, та не піддаються контролю.

7. Методи загальної психології

Категорії психологічних методів за Ананьєвим, який в основу категорії методів поклав ідею завершеного циклу психологічних досліджень:

1. Організаційні методи:

1. Лонгітюдний (тривале дослідження, не менше 3-5 років)

2. Порівняльний (співставлення характеристик декількох груп досліджуваних)

3. Комплексний (усестороннє обстеження об’єкта)

2. Емпіричні методи, або методи збору наукових даних:

1. Обсерваційні (методи спостереження та самоспостереження)

2. Експериментальні (різні види експериментів: природні, лабораторні тощо)

3. Психодіагностичні (опитування, тестування, проективні методики)

4. Праксиметричні (методи аналізу процесів та продуктів діяльності)

5. Біографічні (вивчення життєвого шляху особистості, документації).

3. Методи обробки результатів:

1. Кількісні (на основі математичної статистики)

2. Якісного аналізу (контент-аналіз, розробка типологій, опис випадків).

4. Інтерпретаційні методи:

1. Генетичний (пояснення результатів в категоріях розвитку)

2. Структурний (характеристика типів зв’язку між окремими компонентами структури).

8. Відчуття як первинна форма орієнтування організму в довкіллі. Фізіологічна основа відчуттів.

Відчуття – це сенсорні процеси відображення окремих конкретних властивостей, якостей предметів та явищ дійсності в момент їхньої безпосередньої дії на органи чуття.

Фізіологічною основою відчуттів є нервовий імпульс, який виникає при дії подразника на адекватний йому аналізатор.

Анатомо-фізіологічною структурою, в якій відбувається виникнення відчуття, є аналізатор

В організмі функціонує система аналізаторів, які забезпечують формування відчуттів певної якості – зорових, слухових, температурних, м’язових тощо. Аналізатор складається з периферійної частини – рецепторів, провідникових нервових шляхів - та центральної частини в корі та підкорці головного мозку. В рецепторах відбувається перетворення енергії фізичних і хімічних подразників, що діють на організм, у нервове збудження. Провідникові шляхи складаються з нейронів, розміщених на різних рівнях нервової системи, які поєднуть рецепторну периферію з мозковим центром. У центральній частині аналізатора здійснюється основна обробка нервових імпульсів, що надходять з периферії.