1.Сутнісні характеристики Прикладного Політологічного Аналізу

Політичний аналіз – систематична оцінка технічної та економічної здійснимості й політичної життєздатності альтернативних політик (планів, програм), стратегії їх здійснення та наслідків обраної політики.

Основні підходи до розуміння політичного аналізу: І. Політичний аналіз – аналітична діяльність стосовно усіх явищ політики; ІІ. Політичний аналіз – прикладна наука, аналіз конкретних політичних ситуацій; Політичний аналіз – сукупність різноманітних методів, за допомогою яких можливе дослідження конкретних політичних подій і політичних ситуацій, створення припущень щодо їх можливого розвитку і прийняття компетентних політичних рішень ( К. Симонов ). Структура політичного аналізу ( за К. Симоновим ): 1. Аналіз політичної ситуації; 2. Прогноз розвитку політичної ситуації; 3. Прийняття компетентних політичних рішень; Політичний аналіз – систематична оцінка технічної та економічної здійсненності та політичної життєздатності альтернативних політик ( планів, програм ), стратегій їх здійснення та наслідків обраної політики ( Ліндблюм ). Структура політичного аналізу ( за Ліндблюмом ): 1. Оцінка можливого курсу; 2. Вироблення стратегій здійснення курсу; 3. Оцінювання результатів; Політичним аналізом як прикладною галуззю займається особлива група фахівців: аналітики, експерти, технологи, консультанти, працівники партійних апаратів, помічники публічних політиків. Особливості політичного аналізу ( за О. І. Соловйовим ): - політичний аналіз, як різновид прикладного знання, орієнтується на опис і вивчення конкретної проблеми; - На відміну від науки, яка формує логічний образ об’єкта, політичний аналіз створює практичний образ об’єкта – такий образ, який може бути включений у систему конкртено-цільової рекомендації. Політична аналітика – свідомий, цілеспрямований, конкурентний процес вивчення політичної обстановки, подій, тенденцій, перспектив її розвитку з метою визначення цілісної картини того, що відбувається, та подальшого прийняття політичних рішень ( Телешун С. О., Баронін А. С. ). Основні позиції тлумачення політичного аналізу з точки зору мети: 1. Споглядальна позиція. Головна мета аналізу: з’ясування суті подій, що відбуваються, виявлення мотивації учасників подій, висловлення пропозицій або думок щодо ситуації. 2. Позиція активного впливу на політику. Мета аналізу: забезпечення оптимальності та ефективності політичних рішень. Поруч з аналізом у дослідженні поліики може використовуватись ретродукція. Ретродукція – стрибок уяви, фантазії, який використовується для пояснення політичних явищ, подій. 2.Предмет ППА

Предметом прикладного політичного аналізу можуть бути будь-які політичні процеси, події,

проблеми, які постають перед суб’єктами політики, результатами – інтелектуальний продукт, який сто-

сується реалізації політики у близькій чи віддаленій перспективі. У цьому сенсі головне для аналітика –

побачити, діагностувати проблему, об’єктивно проінформувати про неї клієнта, запропонувати варіанти

рішень, оскільки не побачені або приховані аналітиком проблеми з часом обов’язково використають

на свою користь його опоненти. 3.Компоненти ППА

Компонентами прикладного політичного аналізу є: ідентифікація, діагностування, формулю-

вання проблеми; збір, опис, дослідження політичних фактів; аналіз і прогнозування розвитку політич-

них процесів, ситуацій; вироблення рекомендацій для ухвалення політичних рішень. 4.Завдання ППА

Завдання прикладного політичного аналізу пов’язані з дослідженням природи політичної про-

блеми, результатів політичного курсу в минулому і в актуальному для політика часі, пошуком способів

вирішення проблеми. Позиція аналітика завжди зорієнтована на політичну практику, а безпосередні

результати його старань виконують перетворювальну функцію, на підставі чого прикладний політич-

ний аналіз кваліфікують як мистецтво соціального інжинірингу (обґрунтування соціальних змін) і як

певну кон’юнктурну практику, змістом якої є пошук для клієнта оптимального рішення. Аналітик не ви-

суває нових доктрин, не обґрунтовує нових теорій, а використовує теоретичні надбання, власний досвід,

навіть інтуїцію для пізнання політичних подій, явищ, процесів, вироблення практичних рекомендацій

щодо поведінки в конкретній і передбачуваній політичній ситуації. У цій справі важливі не лише ідеї,

теоретичні знання, досвід, навички, інтуїція, а й масштаб думки, здатність бачити проблемну ситуацію

у різних вимірах, незаангажовано використовувати для її пізнання найефективніші підходи, методи,

інструменти. 5.Фактор часу у ППА

У прикладному політичному аналізі особливу роль відіграє фактор часу, тому недостатньо доско-

налий аналітичний матеріал, поданий до прийняття рішення, значно цінніший, ніж найдосконаліший,

поданий після прийняття його. За часовим виміром розрізняють:

– стратегічний прикладний політичний аналіз (передбачення розвитку політичних процесів, подій

і явищ, цілей і змісту діяльності суб’єктів політики на основі вивчення політичного середовища, мож-

ливих його змін). Для цього потрібні масштабна інформація, стратегічне мислення, здатність до екст-

раполювання;

– оперативний прикладний політичний аналіз, який полягає в повсякденному вивченні політики

і політичних акторів, вмотивованому коригуванні дій задля досягнення їх цілей, реалізації планів.

Для постійного відстеження змін у політичному середовищі використовують політичний моні-

торинг – систему спостережень за політичними процесами, діяльністю суб’єктів політики. 6.Методологічні підходи і методи ППА

При здійсненні політичного аналізу переважно застосовують емпіричні методи соц.-пол. досліджень:

• Традиційний і формалізований (кількісний) аналіз документів (стенограм засідань парламенту, партійних програм, щоденників)

• Масові опитування громадянської думки і опитування експертів (анкетування, інтерв’ю)

• Статистичні методи (встановлення закономірностей, виявлення політичних тенденцій)

• Метод моделювання (використання формальних математичних і нематематичних моделей, методу політичної комунікації, інструментарію теорії ігор і теорії катастроф)

• Метод аналізу прийняття рішень та ін.

Особливу значущість для політології має системний метод, оскільки він дозволяє вивчати політику як комплексний процес, орієнтуватись не лише на ті процеси, які можна безпосередньо спостерігати та лічити (структура виборців, розподіл голосів, діяльність політичних партій), а й звертати увагу на важливі політичні проблеми, які не піддаються прямому вимірюванню, виявляти на загальному тлі розвитку того чи ін. пол. явища найбільш важливі елементи, відстежувати їх взаємозалежність і взаємообумовленість.