- •1.Сутнісні характеристики Прикладного Політологічного Аналізу
- •7.Політична діяльність: поняття, типологія
- •8.Охарактеризуйте основні стилі політичної поведінки
- •9.Політична участь: поняття, типологія
- •10.Політичне відчуження: поняття, причини, прояви
- •11.Особливості політичної соціалізації в сучасній Україні
- •12.Політичні вибори (характеристика комплексу заходів і процедур)
- •13.Абсентеїзм і його причини
- •14.Типи виборчих систем
- •15.Політичне лідерство як спосіб політичної діяльності
- •16.Сучасні тенденції в розвитку лідерства
- •17.Політичне лідерство як спосіб політичної діяльності
- •18.Політична влада та її функції
- •19.Проблеми легітимності політичної влади
- •20.Поняття «інформація» та «інформаційна діяльність», види інформації
- •21.Поняття державної таємниці та перелік відомостей, які складають державну таємницю
- •22.Відомості, які не можуть належати до державної таємниці
- •23.Поняття і функції менеджменту
- •24.Види політичного менеджменту
- •25.Імідж і його роль у політиці
- •26.Класифікації типів іміджі
- •27.Типи політичного іміджу. Імідж і змі
- •28.Поняття іміджу та основні його типи
- •29.Принципи та прийоми формування іміджу
- •30.Характеристика основних іміджів
- •31.Політична поведінка. Типи політ. Поведінки
- •32.Протестна поведінка. Види політичного протесту
- •33.Базові соціологічні дослідження передвиборної ситуації
- •34.Рейтингові (прогнозні) дослідження
- •35.«Exit poll» і пост виборчі дослідження
- •36.Виборча інженерія. Методи, які використовуються в рамках виборчої інженерії
- •37.Політична реклама: поняття та етапи політичного рекламування
- •38.Основна характеристика аналітичних документів
- •39.Розробка стратегії і тактики виборчої кампанії
- •40.Створення передвиборчої програми
- •41.Обрання виборчого округу
- •42.Публічна промова
- •43.Політичні антитехнології
- •44.Конфлікти і кризи у суспільно-політичному житті
- •45.Сутність політичного конфлікту
- •46.Типологія політичних конфліктів
- •47.Шляхи і способи розв’язання політичних конфліктів
- •48.Антитехнології в текстах і промовах
- •49.Поняття та сутність політичного прогнозування
- •50.Особливості політичного прогнозування в сучасній Україні
30.Характеристика основних іміджів
І́мідж політи́чний — образ, що цілеспрямовано формується й покликаний справити емоційно-психологічний вплив на певних осіб з метою популяризації, політичної реклами і т.ін. Населення формує своє уявлення про політика не на підставі безпосередніх контактів, як при звичайному знайомстві, а на основі його символічних уявлень в межах суспільних комунікацій.
Реальний імідж — погляд на себе збоку. Саме в цій області недостатнє інформування, нерозуміння й упередження формують імідж політики або організації не менше, ніж реальні вчинки
Корпоративний. Це імідж організації загалом, а не певних її частин або результатів її роботи. Тут мають значення і репутація організації, її успіхи, ступінь стабільності. Особливо важливий тип іміджу для підприємств, об’єднань, партій, які ви% користовують власну символіку тощо.
Крім названих видів іміджу, використовують ще й такі: — імідж політика — образ%замінник політичного діяча; — імідж бізнесмена — семіотичний замінник особистості підприємця; — імідж суспільства — символ громадянської спільноти; — імідж виробничої фірми — те, що заміняє суть поняття «виробниче підприємство»; — імідж торгової марки — символ%знак, що символізує по% няття торгової марки, бренд; — імідж викладача — те, що може бути символом поняття вчителя вищої школи; — імідж творчої особистості — те, що відповідає образу творчої людини; — імідж нації — знакове заміщення поняття народу тієї чи іншої країни.
Множинний. Цей імідж утворюється за наявності ряду незалежних структур замість єдиної корпорації. Існує проте зворотний процес, коли невдача в одній галузі перекреслює іміджеві характеристики в іншій. Позитивний. Це імідж особистості, організації, події, який заслуговує суспільне схвалення, корисний та істотний, такий, що має потрібні якості. Негативний. Він створюється опонентами, суперниками, ворогами, тобто це варіант іміджу, сконструйованого свідомо, а не такого, що виникає спонтанно.
Типологія за Бебеком:
діловий імідж – ідеологія «ми заробили гроші для себе, заробимо і для вас»
інтелектуальний – виникло на основі твердження: для роботи в парламенті необхідні професіонали
народний – базувався на популярній основі, на прагненні сформувати позитивне ставлення до себе як до «свого хлопця»
політичний – створення та декларування прихильників до цих цінностей, а не на основі особистісних характеристик кандидатів
жіночий – створений на основі кредо: схоже на те, що чоловіки вже нічого не зможуть зробити. Обирайте жінок. Вони зроблять цей світ кращим.
Місцевого жителя – на основі постулату «Я – свій, я тут живу і нікуди не дінуся, тому що в мене тут родичі і родина…»
31.Політична поведінка. Типи політ. Поведінки
Політична поведінка — це будь-яка форма участі у здійсненні влади (впливу на владу) або протидія її здійсненню.
Поширеною є типологія політичної поведінки запропонована польськими дослідниками. Вони розрізняють два типи: відкритий (політична дія) і закритий (політична бездіяльність).
У межах відкритої політичної поведінки особа може виконувати такі політичні ролі:
звичайний член суспільства, громадянин із незначним політичним впливом, незначною активністю та інтересом до політики;
громадянин — член громадської організації, суспільного руху або декількох організацій;
громадянин — член суто політичної організації (політичної партії або подібної), який цілеспрямовано і з власної волі бере участь у політичному житті;
громадський, особливо політичний, діяч;
професійний політик, для якого політична діяльність є не лише єдиним чи основним заняттям, засобом до існування, а й сенсом життя (люди, які живуть „для” політики, або „за рахунок політики”).
політичний лідер — загальновизнаний політичний діяч, керівник політичної партії, громадсько-політичної організації и суспільно-політичного руху.
Закрита політична поведінка (політична іммобільність) також може проявлятися в різних формах, а саме:
виключеність з політичних відносин, зумовлена низьким рівнем розвитку особи або суспільного розвитку взагалі;
політична виключеність як результат недосконалості політичної системи, розчарування в політичних інститутах і лідерах та байдужості до їхньої діяльності;
політична апатія як форма не сприйняття політичної системи, відмова від будь-яких форм співпраці з нею. Може бути результатом насадження політичної системи насильницьким шляхом — придушенням масових соціальних і політичних рухів, окупацією тощо.
політичний бойкот як вияв активної ворожості до політичної системи та її інститутів.
Поширеною є типологія політичної поведінки, запропонована польськими дослідниками. Вони розрізняють два основних типи: відкритий (політична дія) і закритий (політична бездіяльність, або іммобільність). У межах відкритої політичної поведінки особа може виконувати такі політичні ролі:
- звичайний член суспільства, громадянин із незначним політичним впливом, незначною активністю та інтересом до політики;
- громадянин — член громадської організації, суспільного руху або декількох організацій;
- громадянин — член суто політичної організації (політичної партії або подібної), який цілеспрямовано і з власної волі бере участь у політичному житті;
- громадський, особливо політичний, діяч;
- професійний політик, для якого політична діяльність є не лише єдиним чи основним заняттям, засобом існування, а й сенсом життя;
- політичний лідер — загальновизнаний політичний діяч, керівник політичної партії, громадсько-політичної організації чи суспільно-політичного руху.
Закрита політична поведінка (політична іммобільність) також може проявлятися в різних формах, а саме:
- виключеність з політичних відносин, зумовлена низьким рівнем розвитку особи або суспільного розвитку взагалі; економічних, їхній вплив на політичне життя суспільства, особливо в разі ангажованості тими чи іншими політичними силами, не завжди сприятливий.
- політична виключеність як результат заорганізованості політичної системи, розчарування в політичних інститутах і лідерах і байдужості до їхньої діяльності;
- політична апатія як форма неприйняття політичної системи, відмови від будь-яких форм співробітництва з нею.