85. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру

Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільне небез¬печне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільне небезпечних діянь.

Примусові заходи медичного характеру — це надання за рішенням су¬ду примусової амбулаторної або стаціонарної психіатричної допомоги з, поміщенням до спеціального лікувального закладу особи, яка вчинила суспільне небезпечне діяння (дію або бездіяльність), що передбачене Особ¬ливою частиною КК.

Примусові заходи медичного характеру є мірою державного примусу. Во¬ни призначаються, продовжуються, змінюються та припиняються тільки в судовому порядку. Їх застосування незалежне від бажання і волі душевнох¬ворого. Водночас вони не є окремим видом покарання за відсутністю еле¬мента кари; не переслідують мети виправлення хворого; не тягнуть його су¬димість.

Підставою застосування примусових заходів медичного характеру мож¬на вважати — необхідність примусового лікування особи, яка вчинила суспільне небезпечне діяння, передбачене Особливою частиною КК і яка страждає на психічну хворобу, що становить небезпеку для нього та інших осіб.

Метою застосування примусових заходів медичного характеру є — «обов'язкове лікування, а також запобігання вчиненню суспільне небезпеч¬них діянь» з боку особи, яка страждає на психічну хворобу, що становить небезпеку для хворого та інших осіб.

86. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (від 3 до 8 років)

Предметомцього злочину є наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги.

Об'єктивна стороназлочину виявляється в незаконному: 1) вироб¬ництві, 2) виготовленні, 3) придбанні, 4) зберіганні, 5) перевезенні, 6) пере¬силанні, 7) збуті наркотичних засобів, психотропних речовин або їх ана¬логів.

Незаконне виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів — це всі протиправні дії (за винятком виробництва), вклю¬чаючи рафінування та екстракцію, в результаті яких наркотичні засоби одержуються, а також перетворюються на інші готові до використання фор¬ми чи на лікарські засоби, що їх містять.

Незаконним придбанням наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів слід вважати їх купівлю, обмін на інші товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, пода¬рунка або сплати боргу, привласнення знайденого тощо.

Під незаконним зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов'язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, пси¬хотропних речовин, їх аналогів у володінні винного (він може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі чи в іншому місці).

Незаконне перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів полягає в умисному переміщенні їх будь-яким видом транспорту з однієї території на іншу в межах України з порушенням порядку і правил, встановлених чинним законодавством. Перевезення наркотичних засобів визнається закінченим з моменту по¬чатку їх переміщення будь-яким видом транспорту.

Незаконне пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів — це незаконне переміщення їх у просторі шляхом відправлен¬ня поштою, багажем, посильним або іншим способом з одного місця в інше в межах України. При цьому злочин вважається закінченим з моменту оформлення і відправлення посилки, багажу, листа, бандеролі з цими засо¬бами або речовинами незалежно від того, отримав їх адресат чи ні.

Збут наркотичних засобів вважається закінченим з моменту відчуження цих засобів чи речовин винноюособою.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом

Суб'єкт злочину — загальний; особа яка досягла 16-річного віку на момент вчинення злочину

Обтяжуючі обставини цього злочину: вчинення дій 1) повторно, 2) за поперед¬ньою змовою групою осіб, 3) особою, яка раніше вчинила один із злочинів 4) із залученням не¬повнолітнього, 5) з метою збуту чи передачі цих речовин у місцях позбавлення волі, 6) у великих розмірах, 7) якщо предметом таких дій були особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини.

87. Чинність кримінального закону у просторі та за колом осіб.

У просторі. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі визначається на підставі територіального принципу.

Сутність цього принципу виражена в ч. 1 ст. 6 КК, де зазначено, що особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом. Територіальний принцип випливає із суверенітету держави, влада якої поширюється на всю її територію.

Злочин вважається вчиненим на території України у випадках, коли:

1) він розпочатий і закінчений на території України;

2) він підготовлений за межами України, а дії, що утворюють його, вчинені на території України;

3) суспільно небезпечні дії були розпочаті або вчинені за межами України, а закінчені або злочинний наслідок настав на території України (наприклад, постріл було зроблено з території Молдови, а смертельне поранення особи сталося на території України)

Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України. Тому злочин належить вважати вчиненим на території України, якщо організаційна діяльність, підмовництво, пособництво були здійснені за кордоном, а виконавець діяв на території України, а також у протилежних випадках, коли той чи інший співучасник діяв в Україні, а виконавець злочину — за кордоном.

За колом осіб. Особи, які вчинили злочини на території України, підлягають відповідальності за цим Кодексом. Відповідно до цього принципу громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за ЇЇ межами, підлягають кримінальній відповідальності за КК України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 7 КК).

Злочинність і караність діяння, вчиненого за кордоном громадянами України, а також особами без громадянства, що постійно проживають в Україні, визначаються за українськими законами незалежно від того, чи визнається таке діяння злочином в тій країні, де воно було вчинено. Таким же чином визначається відповідальність і для осіб, які мають подвійне громадянство — України та іншої держави. Якщо особи, які мають таке громадянство, вчиняють злочин поза межами України, то незалежно від того, чи є вони також громадянами держави, на території якої вчинений злочин, або ні, вони підлягають кримінальній відповідальності за КК України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.