45.Державна зрада: поняття та форми. Спеціальні умови звільнення від кримінальної відповідальності.(ст..111)

Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України - карається позбавленням волі на строк від 10 до 15 років.

Об'єктом злочину є державна безпека України у будь-якій її сфері.

З об'єктивної сторони державна зрада може виявитися у таких формах: 1) перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту; 2) шпигунство; 3) надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Суб'єктом державної зради у будь-якій її формі може бути тільки громадянин України, який досяг 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона державної зради характеризується виною у вигляді прямого умислу.

У Загальній частині КК передбачено, зокрема, такі випадки звільнення особи від кримінальної відповідальності: 1) у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45); 2) у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46); 3) з передачею особи на поруки (ст. 47); 4) у зв’язку зі зміною обстановки (ст. 48); 5) у зв’язку із закінченням строків давності (ст. 49); 6) неповнолітньої особи із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ч. 1 ст. 97); 7) неповнолітньої особи у зв’язку із закінченням строків давності (ст. 106); 8) на підставі закону України про амністію (ст. 86); 9) на підставі акта помилування (ст. 87).

В усіх перелічених випадках особу можна звільнити від кримінальної відповідальності лише за наявності визначених у КК умов і підстав.

Умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті.

46.Загальні засади призначення покарання за Кримінальним правом Укр.

Згідно з ч.1 ст.65 суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає

відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 КК; 2) відповідно до положень Загальної частини КК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Законодавство передбачає такі умови призначення покарання: а)покарання має відповідати тяжкості вчиненого злочину;суспільній небезпечності особи винного та обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання; б)покарання має забезпечувати рівний для будь-кого з громадян обов’язок перенести за вчинений злочин відповідальність в межах санкцій відповідної статті КК; в) застосування більш сурового виду покарання, передбаченого санкцією відповідної статті КК, як альтернативного можливе тоді, коли менш суворий вид покарання не може забезпечити виправного впливу на злочин.

При призначенні покарання суд має визначити особу винного. Насамперед слід врахувати ті властивості підсудного, які він виявив під час вчинення злочину. Повинні врахуватися особливості, індивідуальні риси підсудного як людини, дані про сім*ю, матеріальне забезпечення тощо. Всі ці дані про особу винного, які суд врахував при призначенні покарання, можуть бути наведені у вироку.

КК також містить перелік обставин стосовно події вчинення злочину та обставин щодо особи злочинця.Одні з цих обставин вважаються такими,що пом*якшують покарання,а інші-такими,що обтяжують.